Класифікація зубів у свійських тварин

За функцією	За будовою	За зміною	За формою жувальної поверхні	За кількістю
а) різці; б) ікла; в) передкутні; г) власне кутні	а) короткокоронкові; б) довгокоронкові	а) молочні; б) постійні	а) місяцеподібні; б) складчасті; в) багатогорбисті; г) зубчасті

Таким чином, залежно від призначення та розміщення в зубній аркаді зуби поділяються на різці I, ікла C, кутні – передкутні (премоляри) P та власне кутні (моляри) M.

Акцентувати увагу, що загальну кількість зубів прийнято зображувати так званою зубною формулою, яка представляє собою дріб, що вказує число зубів на одному боці верхньої та нижньої щелеп. Першими позначають кількість різців, а потім решти зубів – іклів, премолярів, молярів. Таким чином, типова зубна формула має наступний вигляд:

Звернути увагу, що після букв, що позначають назву зубів, ставлять цифри (кількість кожного виду зуба), проте для лаконічності ці букви часто не пишуть (табл. 4).

Таблиця 4.

Зубні формули та кількість зубів у різні вікові періоди в свійських тварин

Вид тварини		Новонароджені	Кінець молочного періоду	Дорослі
Кінь	самка
	самець
Велика рогата худоба
Дрібна рогата худоба
Свиня
Собака

Вказати, що в деяких видів свійських тварин (свиня, собака) верхня та нижня зубні аркади протистоять одна одній. Такі щелепи називаються співпадаючими або ізогнатними. В травоїдних верхня аркада зубів ширша за нижню, тому щелепи не співпадають (анізогнатні). В кутніх зубів це призводить до нерівномірного стирання поверхні змикання, тому їх зовнішні краї стають гострими. На нижній щелепі вони скошуються назовні, на верхній – всередину.

Положення зубних аркад під час змикання (оклюзії) називають прикусом. Прикус, коли коронки нижніх зубів співпадають з коронками верхніх і їх жувальні поверхні прилягають одна до одної (велика рогата худоба, кінь) визначається прямим або ортогнатним. Прикус, коли нижні різці випинаються попереду верхніх (свиня, собака), називають прогенією (підборіддя, що виступає вперед).

В молодому віці коронка кутнього зуба з боку поверхні змикання складається з 2-5 конусів, розміщених парами (щічний – язиковий), між якими знаходиться зубна воронка. В старшому віці після стирання верхівок конусів поверхня змикання зуба отримує складний рисунок, різноманітний для кожного виду тварин (табл. 5).

Звернути увагу, що за зміною зуби поділяють на молочні (випадні) і постійні (діфіодонтизм). Молочні зуби – dentes decidui – з’являються після народження або до нього в певному порядку. За розмірами вони менші й коротші від постійних. Розрізняють молочні різці, ікла і премоляри. По мірі росту тварини молочні зуби випадають і на їх місці з’являються постійні зуби – dentes permanentes. Кількість постійних зубів більша, так як моляри молочних попередників не мають.

Таблиця 5.