МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
КИЇВСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЛЕДЖ
НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАНСПОРТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Творча робота
На тему:
Валютний ринок
Керівник роботи:
Карпенко М. І.
Студента групи 2Ф-1
Дудки Ярослава
2015
Зміст
Вступ 3
3
Поняття та структура валютного ринку 3
7
Суб’єкти валютного ринку 7
Сучасна система валютного ринку в Україні 16
Висновок 17
Список використаної літератури 18
Вступ
Валютний ринок – особлива сфера економічних відносин за капіталізму, ;язаний з проведеннями операцій, з іноземною валютою і платіжними документами в іноземних валютах (чеки, векселі, телеграфні та поштові перекази, акредитиви). У країнах в яких немає валютних обмежень, існують вільні валютні ринки, там, де такі обмеження є, невільні. В деяких країнах поряд офіційними валютними ринками є неофіційні, на яких курси валют дещо відрізняються від офіційних курсів. Існують також “чорні” валютні ринки, де валютні операції проводять поза законом . Внаслідок напливу в кінці 50 – х рр в Європу доларів США виник так званий ринок євродоларів. На початку 70 – х рр внаслідок кризи енергетичної з’явився ринок нафтодоларів, які сконцентрувалися в країнах експортерах нафти.
Поряд з валютними ринками є також ринки золота у Великобританії, США, Німеччині. Міжнародні грошові розрахунки пов’язані з зовнішньою торгівлею, інвестиціями, туризмом тощо, здійснюються на світовому валютному ринку через кореспондентські зв’язки між банками різних країн.
Валютні резерви – запаси іноземної валюти і золота, що є в розпорядженні урядових органів або центральних банків для проведення міжнародних розрахунків та поточних платежів. З 1970 у валютні резерви включено СДР. Офіційно міжнародній валютний фонд (МВФ) та інші валютні органи відносяться до валютного резерву: золото, СДР, квоту в МВФ, іноземну валюту. Внаслідок валютних криз, інфляції тощо часта золота, як основа валютного резерву невпинно списується. Валютні резерви створюються в кожній країні, від них залежить міжнародна ліквідність, тобто здатність безпосередньо провадити платежі за зовнішніми розрахунками. Валютний резерв використовують у зовнішньо торгівельних відносинах з іншими країнами в реальному житі процеси у сфері МВКВ здійснюється стрибкоподібно, суперечливо супроводжується глибокими кризовими явищами національного, регіонального і світового масштабів, біфуркаційними системами міжнародних валютно - кредитних відносин у процесі її формування як цілісності.
Поняття та структура валютного ринку
Валютні ринки1 - це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют на підставі попиту і пропозиції. Вони є сукупністю банків, брокерських фірм і великих корпорацій, особливо ТНК, що є основними учасниками цих ринків.
ВИДИ ВАЛ.РИНКІВ залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, які використовують:
1-міжнародні = операції з валютами, які широко використовують у міжнародному платіжному обороті
2-регіональні = банки проводять операції лише з обмеженою кількістю вільно конвертованих валют.
3-національні = сукупність операцій, що здійснюються банками, розташованими на території даної країни, з валютного обслуговування своїх клієнтів, серед яких можуть бути компанії, приватні особи, а також банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій. Крім того, до операцій внутрішнього національного ринку можна зарахувати валютні операції, що здійснюються окремими компаніями між собою, операції між приватними особами, а також операції, які проводять на валютних біржах.
Світові валютні ринки зосереджені в світових фінансових центрах. З-поміж них виділяються валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сенгані, Сінгапурі, Бахрейні, при цьому найбільші ринки - Лондонський, Нью-Йоркський, Токійський та Сінгапурський.
Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий ринок (який представляють валютні біржі) та позабіржовий, або міжбанківський (який представляють банки, фінансові установи, підприємства та організації).
Діяльність позабіржового ринку безпосередньо пов'язана із здійсненням валютних операцій. На нього припадає близько 90 % обороту іноземної валюти, хоча роль валютних бірж залишається важливою.
Особливості сучасних вал ринків:
1. Посилилась інтернаціоналізація валютних ринків на базі інтер¬націоналізації господарських зв'язків, широкого використання електронних засобів зв'язку і здійснення операцій та розрахунків за ними;
2. Операції здійснюються безперервно протягом доби в усіх частинах світу;
3. Техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійсню¬ються на кореспондентських рахунках банків;
4. Широкий розвиток електронних операцій з метою страху¬вання валютних і кредитних ризиків;
5. Обсяги спекулятивних і арбітражних операцій набагато перебільшують валютні операції, пов'язані з комерційними угодами; кількість їх учасників різко зросла і включає не тільки банки і ТНК, але й інші юридичні і навіть фізичні особи;
6. Нестабільність валют, курс яких часто має свої тенденції, які не залежать від фундаментальних економічних факторів;
7. Інтенсивний розвиток ринку євровалют;
8.
Лібералізація національних валютних
законодавств і зміцнення внутрішніх
валютних ринків тощо.
Валюта
Колективна
Національна
Іноземна
Малюнок 1
Групи суб'єктів вал.ринку:
1. Валютні біржі = біржі існують у багатьох країнах як самостійні фінансові установи. В більшості країн вони створюються як некомерційні установи, оскільки головна мета їх діяльності полягає не в забезпеченні високих прибутків, а в організації валютного ринку. У деяких країнах, зокрема, Україні та Росії, валютні біржі здійснюють функції обміну валют для юридичних осіб та формують ринковий валютний курс.
Часто на багатопрофільних чи спеціалізованих біржах створюються спеціальні підрозділи, які займаються валютними операціями. В останні роки створено спеціалізовані валютні біржі, які обслуговують певні сегменти валютного ринку: Лондонська міжнародна біржа валютних ф'ючерсів (ІЛРРЕ), Європейська опціонна біржа в Амстердамі (ЕОЕ), Німецька термінова біржа у Франкфурті-на-Майні (ВТВ) тощо.
2. Комерційні банки = формують міжбанківський валютний ринок через здійснення всього спектра операцій з іноземною валютою.
Банки здійснюють 85-95 % валютних угод між собою на міжбанківському валютному ринку, а також з торгово-промисловою клієнтурою.
3. Центральні банки = формування стратегії і тактики валютної політики, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки тощо. Серед центральних банків найбільш впливовими є Федеральна резервна система США, банки Великобританії та Німеччини.
4. Підприємства, фінансові установи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції = мають постійний попит на іноземну валюту та створюють ЇЇ пропозицію залежно від спрямованості експортно-імпортних Потоків. Вони є активними учасниками валютного ринку, проте здійснюють кредитно-депозитні, розрахункові та конверсійні операції переважно через комерційні банки.
5. Підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів = працюють на міжнародних валютних ринках з метою:
-вкладення виробничих інвестицій у свої іноземні філії та дочірні підприємства;
-організації діяльності на міжнародному фондовому ринку (особливо на ринку державних цінних паперів іноземних країн),
-проведення спекулятивних операцій за рахунок різниці у відсоткових ставках та валютних курсах на міжнародних і національних валютних ринках.
6. Фізичні особи = операції неторговельного характеру з приводу купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, у сфері туризму, переказу заробітної плати, гонорарів, пенсій, добровільних внесків тощо.
7. Валютні брокерські фірми = переважно, працюють з біржами та банками, виконують функції посередників на замовлення своїх клієнтів за кредитно-депозитними, конверсійними чи дилінговими операціями. З розвитком електронних *засобів міжбанківського зв'язку і здійснення валютних угод (Рейтер-ділінг, Телерейт) значення брокерських фірм на міжбанківському валютному ринку знизилось, хоча вони продовжують брати участь в операціях приватних осіб і невеликих фірм.
РИНОК ЄВРОВАЛЮТ 2= частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції в інвалютах за межами країн-емітентів цих валют, тобто в євровалютах.
Ринок свровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларових депозитів у європейських банках. У 60-70 рр. національні валюти, які виконували функції світових грошей, і насамперед долар США, поступово перетворились у тій частині, яка оберталась на світовому ринку, в так звані сврогроші = грошові одиниці, які вийшли з-під контролю національних урядових органів, вільно рухалися по світу і мали податкові та інші переваги порівняно з тими національними валютами.
З другої половини 60-х років подібні зміни торкнулись німецької марки, голландського гульдена, французького і швейцарського франка. Внаслідок цього поряд з євродоларом виникли євромарки, єврогульдени, єврофранки тощо, тобто авуари, які не піддаються регулюванню з боку уряду.
