2. Як маркірують сітки осей і позначки поверхів.

МКРБ застосовують при встановленні розмірів між координаційними ося­ми будівель. Так назива­ють осьові лінії, уздовж яких розташовують несівні конструкції (стіни, колони і ін.).

Координаційні осі позначають кружечками і маркірують прописними літерами по прольотах і цифрами по кроках. Мар­кірують їх зліва направо і знизу вверх. Систему таких осей називають сіткою осей

Схема розташування координаційних осей у плані

Відстань в плані між осями у напрямку розта­шування несівних констру­кцій називають прольотом (Ь), а відстань між конс­трукціями в іншому напря­мі - кроком (В).

Висота поверху (Н) у багатоповер­ховій будівлі дорівнює від­стані від рівня підлоги да­ного поверху до рівня під­логи вище розташованого поверху; в одноповерховій будівлі - від рівня підлоги до нижній грані несівної конструкції покриття.

а б

Висоти поверхів згідно з МКРБ: а - у багатоповерховій буді­влі; б - в одноповерховій

Позначки поверхів маркують – відмітками.

Відмітка - вираження висоти елементу від позначки підлоги першого поверху(0.000) в метрах.

Вище позначки поверху першого поверху: +3,300; або нижче позначки підлоги першого поверху: -1,500 .

Билет 6. (УПтаП)

1. Якими можуть бути будівельні матеріали за дією на них вогню? На що впливає поняття вогнестійкості?

Довговічність залежить від умов обслуговування, якості будіве­льно-монтажних робіт (ретельності виготовлення, взаємного сполу­чення конструкцій, технічних умов і правил виробництва, що набуті теорією та практикою будівництва). Необхідну довговічність будівель забезпечують підбором необхідних будівельних конструкцій і матеріа­лів для них з відповідними показниками стійкості стосовно передба­чуваних при експлуатації навантажень і фізико-хімічних дій, тобто такими властивостями матеріалів, як несівна здатність, морозостій­кість, корозостійкість, біостійкість і ін.

Характеристика конструкцій з вогнестійкості стосується став­лення до вогню матеріалів, з яких виготовлені окремі будівельні конс­трукції чи структурні конструктивні частини будівель.

Встановлено п'ять (І-У) основних ступенів вогнестійкості і три додаткових (ІІІа, ІІІб і ІУа).

Кожному ступеню вогнестійкості відповідають мінімальні межі вогнестійкості конструкцій і максимальні межі поширення вог­ню стосовно до груп горючості матеріалів, з яких виготовлені будіве­льні конструкції - спалимих, важкоспалимих і неспалимих. І, ІІ, ІІІ сту­пені є відповідними кам'яним будівлям, ІУ - дерев'яним оштукатуре­ним, У - дерев'яним.

Мінімальна межа вогнестійкості конструкцій - це час у годинах, протягом якого дана конструкція чинить опір дії вогню або високій температурі до появи певних ознак: утворення наскрізних тріщин, втрати несівної здатності (обвалення) підвищення температури на зво­ротній стороні конструкції більше певних величин. Межі вогнестійко­сті встановлені від 2,5 до 0,25 години. Максимальна межа поширеннявогню встановлює можливий розмір ушкодження конструкції внаслі­док горіння. Межі поширення вогню встановлені від 0 до 40 см. Най­більш високі вимоги пред'являють до кістяку (тобто сукупності несів- них конструкцій будівель).