1. Назвіть архітектурно конструктивні елементи багатоповерхових будівель

(літні приміщення та зовнішні елементи будівель).

Багатоповерхові, переважно, житлові будівлі можуть мати архі­тектурно-конструктивні частини з загальною назвою літніх примі­щень, які забезпечують зв'язок внутрішніх приміщень на поверхах із зовнішнім простором. До них відносяться балкони, лоджії та еркери, а також тераси, веранди.

Балкони - це винесені за площину зовнішньої стіни й огородже­ні площадки, виконувані консольними (тобто без опор на вільних кін­цях).

Лоджії на відміну від балконів мають по бічних сторонах глухі опори у вигляді стін на всю ширину площадки (виносні лоджії) чи є від­критою частиною, відгородженою за рахунок внутрішнього примі­щення (вбудовані лоджії).

Еркери - це частково винесені за площину зовнішньої стіни внутрішні приміщення, що мають з трьох боків вікна.

Тераси - криті чи відкриті площадки з твердим покриттям, що прибудовують до одноповерхових будинків або влаштовують на плас­ких покриттях багатоповерхових будівель.

Веранди - неопалювані засклені приміщення перед входом в ос­новні приміщення малоповерхових, переважно, присадибних будинків.

Інші архітектурно-конструктивні елементи будівель:

Вимощення - звичайно асфальтові покриття у вигляді смуги, виконані впритул навкруги будівлі з ухилом назовні для відведення води (дощової, та- лої);

Ліхтарі верхнього природного світла - засклені конструкції, що влаштовують в покриттях;

Тамбури - невеликі обгороджені примі­щення на першому поверсі з двома парами дверей усередині чи зовні будівель, що служать для збереження в них тепла у зимовий період при відкриванні дверей;

Козирки - невеликі навіси над вхідними две­рима будівель, а також над верхніми балконами та лоджіями;

Ганки - вхідні площадки у зовнішніх дверей; тощо.

Поняття про структурні об'ємно-планувальні та конструктивні елементи будівель не є безумовними. Їх безперервно удосконалюють, при цьому змінюють їхні традиційні властивості і ознаки.

2. Вхідні вузли в громадських будівлях (Класифікація, планувальні схеми, елементи вхідного вузла).

Входи в громадських будівлях підрозділяють на головні, службові і допоміжні, використовувані для зв'язку з територі­єю, а також як евакуаційні виходи. У залежності від місткості і функ­ціональних особливостей будівель влаштовують один чи кілька голов­них входів

Планувальні схеми вхідних вузлів громадських будівель: а - розташування вхідних вузлів у будівлях; б - типи тамбурів і входів; в - схеми планування вестибулів; 1 - однобічне розташування гардеробу; 2 саме, центральне однобічне

те саме, двобічне; 3 – те саме

Головні вхідні вузли включають такі приміщення: тамбур, вес­тибуль, гардероб, а також деякі допоміжні приміщення (довідкове бю­ро, торгові кіоски тощо). Їх, як правило, розташовують у безпосередньому зв'язку з вертикальними комунікаціями: сходами, ліфтами чи ескалаторами.

Комплекс цих приміщень називають вхідним вузлом.

Об'ємно-планувальне рішення вхідного вузла має забезпечувати безперешкодний рух вхідних і вихідних людських потоків.

Зокрема, вхідні вузли мусять задовольняти протипожежним вимогам і мати не­обхідну пропускну здатність. Елементи вхідних вузлів розраховують по найбільш інтенсивному навантаженню.

Пропускна здатність вхідного вузла. Мінімальна кількість вхідних дверей основного вхідного вузла має бути достатньою для забезпечення евакуації в нормативний час.

Вхідний вузол має тамбур (за винятком IV кліматичного райо­ну).

Тамбури вхідних вузлів громадських будівель виконують ту саму функцію, що й у житлових будівлях, однак, вони складніші по об'ємно- планувальному й архітектурно-конструктивному рішенням. При вході в будівлю з тамбуру люди попадають у вестибуль. Площу вестибуля призначають у залежності від кількості людей, що знаходяться у вес­тибулі в години «списів» (наприклад, приходу чи відходу з роботи), виходячи з норми 0,25—0,35 м² площі підлоги на одну людину.

У III будівельно-кліматичному районі тамбур виконують одина­рним, оскільки розрахункова температура зовнішнього повітря у зимо­вий період дорівнює -20°С.

До вестибуля примикає гардероб для збереження вуличного одягу. Площу його визначають по нормі 0,07 м² на один гачок при ві­шалках консольного типу і 0,1 м² при звичайних.

Розташування гарде­робу у вестибулі буває бічне, центральне двостороннє і центральне однобічне.

При великій кількості людей гардероби ро­зташовують у декількох місцях у безпосередній близькості від вести­буля чи в підвальному поверсі під вестибулем.

Билет 16. (УПтаП)