1.3. Особливості роботи вихователя і батьків з гіперактивними дітьми дошкільного віку

Розкриємо зміст корекційної роботи вихователя з гіперактивними дітьми.

1. Стабілізація середовища в оточенні дитини, її взаємин з батьками й іншими дітьми - попередити виникнення конфліктних ситуацій шляхом позитивного, врівноваженого і послідовного ставлення до неї – уникати крайнощів: прояву надмірної м’якості, з одного боку, та висунення підвищених вимог, яких дитина не в змозі виконати, у єдності з педантичністю, твердістю та покараннями – з іншого; частої зміни вказівок і коливання настрою дорослих; встановити незмінні вимоги, уникати надлишкової кількості вражень, надмірних подразників, що перевтомлює дитину; під час ігор бажано обмежувати спілкування лише одним партнером).

Педагогам рекомендується використовувати у взаємодії з гіперактивними дітьми такі методи:

- підтримки дітей, який демонструє, що ми віримо в них, приймаємо і поважаємо їх такими, якими вони є;

- заохочення позитивних зрушень у поведінці дітей з девіаціями, що спонукає їх до подальших успіхів, породжує віру у свої сили, допомагає мобілізуватися на боротьбу з негативними рисами характеру і поведінки;

- прийняття будь-яких результатів.

Через те, що гіперактивні діти не завжди сприймають межі дозволеного, вихователеві слід звернути особливу увагу на обмеження й заборони, які вводяться в процесі занять з ди­тиною, їх слід робити спокійним, але разом з тим упевненим тоном, обов'яз­ково надаючи дитині альтернативні способи задоволення її потреб.

2. Формування у дитини навичок акуратності, самоорганізації, здатність планувати і доводити до кінця розпочаті справи; розвиток почуттів відповідальності за власні вчинки (щоразу варто дитині давати не більше 1-2 інструкцій, які мають носити конкретний характер; застосування кольорового маркування зошитів з різних предметів тощо).

Задля безпеки гіперактивної дитини необхідно вста­новлювати певні заборони. Цих заборон має бути зовсім мало, і вони повинні бути чітко і коротко сформульовані. Інструкції, які розроблені для дітей молодшого шкільного віку, повинні містити в собі не більше десяти слів. Гіперативні діти в силу своєї імпульсивності не можуть довго че­кати. Тому всі обіцянки дорослі повинні виконувати одразу. Інакше дитина буде щохвилини нагадувати дорослим про їхні обіцянки, що може викликати відпо­відну негативну реакцію збоку дорослих.

3. Навчання дитину поважати права інших, правильному мовному спілкуванню, контролювати власні емоції і вчинки.

Оскільки гіперактивна дитина дуже імпульсивна, її неочікувана дія, яка інко­ли носить навіть провокаційний характер, може викликати занадто емоційну реакцію дорослого. У будь-якій ситуації залишайтеся спокійними. Перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, зупиніться на декілька секунд (наприклад, порахуйте до десяти). І тоді, уникнувши емоційного вибуху, ви уникнете і почут­тя провини за виявлення своєї слабкості, зможете краще зрозуміти дитину, яка так потребує вашої підтримки. Через те, що гіперактивній дитині важко контро­лювати свою поведінку, не можна від неї вимагати одночасно бути уважною, нерухомо сидіти і не перебивати дорослого. Так, під час читання казки дорос­лий може дати дитині можливість зайняти свої руки іграшкою, коментувати казку. Однак спочатку бажано забезпечити тренування тільки однієї функції. Наприклад, якщо ви хочете, щоб дитина була уважною, виконуючи будь-яке завдання, намагайтесь не помічати, що вона крутиться і схоплюється з місця. Отримавши зауваження, дитина намагатиметься якийсь час вести себе «доб­ре», але вже не зможе зосередитися на завданні. Іншим разом, при нагоді, ви зможете тренувати навичку посидючості й заохочувати дитину тільки за спо­кійну поведінку, не вимагаючи від неї в той момент активної уваги. Якщо в дитини висока потреба в руховій активності, немає сенсу утискувати її.

4. Взаємодія педагога з практичним психологом (розвиток дефіцитарних функцій – уваги, рухового контролю та контролю поведінки; робота з подолання проявів злості та гніву).

Корекційну роботу з гіперактивними дітьми можна проводити в рамках ігрової терапії. Цим дітям корисна робо­та з піском, крупою, водою, глиною. У роботі з гіперактивною дитиною неоціненну допомогу надають релаксаційні вправи і вправи на тілесний контакт, вони сприяють кращому усвідомленню дитиною свого тіла, а внаслідок цього допомагають їй здійснювати контроль за рухами.

5. Підвищення в дитини самооцінки, впевненості у власних силах за рахунок засвоєння нових навичок, досягнень успіхів у навчанні та повсякденному житті (визначте сильні сторони особистості дитини, щоб опиратися на них; уникайте гніву, доган, порівнянь з іншими; будьте уважними, спокійними і головне – заохочуйте дитину).

Система заохочень і покарань повинна бути достатньо гнучкою, але обов'язково поступовою. І тут необхідно враховувати особливості гіперактивної дитини: вона не вміє довго чекати, тому і похвали мають носити моментальний характер і повторюватися приблизно через 15-20 хвилин.

Досягнути того, щоб гіперактивна дитина стала слух­няною і поступливою ще не вдавалося нікому, а навчити­ся жити в світі та співпрацювати з нею – цілком посильно всім.

При роботі з гіперактивними дітьми вихователю слід користуватися наступними рекомендаціями:

1. Не слід примушувати гіперактивну дитини займа­тися більше, ніж вона може.

2. Під час занять обмежувати до мінімуму відволікаючі чинники.

3. Бути експресивним, театральним вихователем: незвичність у велінні педагога може допомогти дитині сконцентрувати увагу.

4. Не вимагати від дитини досконалого виконання завдання. Таким чином сприяти формуванню відчуття ус­піху. Діти мають одержувати задоволення від викона­ного, в них повинна підвищуватися самооцінка.

5. Дитину краще посадити поряд з вихователем: час від часу можна покласти руку на плече дитини, оскільки будь-які тактильні відчуття допомагають гіперактивним дітям сконцентрувати увагу.

6. Вчити дитину переключатися на вимогу дорослого з одного виду діяльності на іншій Гіперактивну дитину необхідно частіше заохочу­вати, використовуючи при цьому позитивний емоційний контакт.

7. Перш ніж реагувати на неприємний вчинок дитини, зупиніться на кілька секунд (наприклад, порахуйте до десяти).

8. Прагніть бути поряд з дитиною, коли вона виконує будь-яке завдання.