1.5. Сучасний стан розвитку сільського туризму в Україні

В Україні сільський туризм почав розвиватися на початку 90-х років XX століття.

На сьогодні сільський туризм більше чи менше розвинений майже у всіх регіонах України. Садиби сільського туризму успішно діють у 22 з 24 областей, а також в АР Крим. За даними Спілки сприяння розвитку сільського туризму в Україні, біля 1 тис. господарств, які одночасно можуть прийняти біля 10 тис. гостей).

Розвиток сільського туризму в Україні на цей час охоплює райони, що мають для цього соціально-економічні передумови (незайняте населення та наявний приватний житловий потенціал) – Українські Карпати, Слобожанщина, Полісся, Поділля.

Однак головними територіями розвитку цього виду туризму є все-таки традиційні туристичні регіони, зокрема Західна Україна (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Волинська, Тернопільська та Хмельницька області), А також окремі області Центральної та Південної України (Вінницька, Черкаська, Київська, Полтавська, Одеська)

У Карпатському регіоні, за даними Спілки сприяння розвитку сільського туризму в Україні, розташовано близько 60 % активно функціонуючих в державі агроосель.

Розвитку сільського туризму на заході України сприяють

• різноманітність природних ландшафтів,

• відносно низький рівень урбанізації території,

• збережена традиційна сільська культура,

• етнічна самобутність

• значна кількість об’єктів історико-культурної спадщини

• низький рівень зайнятості населення на селі

• високий привадний житловий потенціал

• сприятлива екологічна ситуація тощо.

Головними перевагами сільського туризму є гостинність місцевого населення, смачна домашня їжа, народні ремесла та конкурентні ціни. Особливо слід відзначити атмосферу сільського родинного життя, затишного та традиційного, доволі старомодного і простого, але дуже гостинного, що суттєво відрізняється від швидкоплинного стилю міського життя.

Сільський туризм в Україні має яскраве національне забарвлення. Кімнати господарів прикрашають предмети ручної роботи, виконані в народних традиціях. Ці роботи становлять значний інтерес з точки зору культурної цінності, і за умови збереження традицій у майбутньому вони можуть стати привабливим чинником, що спонукатиме іноземних туристів до відвідин України, а міських жителів – до відвідин села. А також вирізнить Україну новим агротуристичним та самобутнім продуктом.

На сьогодні в Україні можливі 3 основні моделі розвитку сільського туризму

Моделі сільського зеленого туризму:

1 модель. .Розвиток сільського туризму на базі домогосподарства або особистого селянського господарства, яке поставляє на ринок не більше 9 ліжко-місць. Ця модель успішно реалізується в сільській місцевості, яка у більшості не відноситься до туристичної, але є потенційно привабливою та має відповідні ресурси.

2 модель. Будівництво приватних туристичних об`єктів в сільській місцевості. Ця модель успішно реалізується у формі стилізованих агротуристичних хуторів, культурно-етнографічних центрів (наприклад, «Бессарабське село «Фрумушика-Нова» на Одещині, «Соколиний хутір» на Чернігівщині).

3 модель. Перспективною вважається модель - сільськогосподарські тематичні парки, центри. Концепція такої моделі – популяризація нових технологій у сільському господарстві, альтернативних джерел енергії, ознайомлення з традиційним сільськогосподарським виробництвом, пов`язаними з ним святами та традиціями, надання послуг з дорадництва та гостинності.