7. М’язова тканина

Несмугаста м’язова тканина (об.×40, ок.×10) утворена пучками міоцитів веретеноподібної форми. Довжина їх становить 20 – 500 мкм, а діаметр – 10–20 мкм. Ядро видовжене із заокругленими кінцями. Гетерохроматин розміщений периферійно, наявні декілька ядерець. Поверхня м’язових клітин оточена міолемою і тонкою базальною мембраною. Між пучками не смугастих волокон знаходяться прошарки сполучної тканини з кровоносними судинами.

Смугаста м’язова тканина, зріз язика (об.×10, ок.×10). Пучки смугастих м’язових волокон проходять у трьох взаємно перпендикулярних напрямках і розрізані впоперек, уздовж і навскіс. Між пучками й окремими волокнами є прошарки пухкої сполучної тканини, у яких помітнікровоносні судини й групи жирових клітин.

Смугаста м’язова тканина, зріз язика (об.×90, ок.×10). Центральна частина волокна заповнена пучками міофібрил, які обумовлюють поздовжню й поперечну смугастість м’язового волокна. Вони утворюють пучок неперервних волокнанок які йдуть від одного кінця м’язового волокна до другого паралельно його осі. Поперечну смугастість м’язових волокнанок пояснюють особливою будовою міофібрил.

Смугаста м’язова тканина, зріз язика ((об.×40, ок.×10). Смугасте м’язове волокно має циліндричну форму, рівномірну ширину, але трохи звужується на кінцях. На поверхні волокно вкрите тонкою безструктурною оболонкою – сарколемою. Під оболонкою нерівномірно по периферії м’язового волокна розміщені овальні ядра, які містять порівняно мало хроматину.

Серцевий м’яз (об.×40, ок.×10). Кардіоміоцити прямокутної форми за допомогою вставних дисків об’єднуються н функціональні м’язові волокна. Диски проходять поперек волокон. Між сусідніми волокнами є анастомози, що об’єднують усі волокна в єдину систему – м’язовий синцитій. За рахунок такої будови імпульси скорочення поширюються по всій масі м’язового синцитію.

Нейроцити спинного мозку (об.×40, ок.×10). Найбільші нервові клітини – мотонейрони – розміщені в передніх рогах сірої речовини. Від тіла нейронів, які містять ядра з великими ядерцями, у різні боки відходять декілька відростків. Клітини мультиполярні. Видно тільки початкові ділянки відростків, що відходять від тіла клітини, прослідкувати відростки на великій відстані на зрізі неможливо. У білій речовині спинного мозку відростки мотонейронів утворюють густу мережу.

Нейрофібрили в нервових клітинах спинного мозку (об.×40, ок.×10). У тілі нервової клітини є густа сітка із чорних ниток (нейрофібрил) без певної орієнтації. У відростках вони розміщуються паралельно одна одній і йдуть вздовж волокна. Нейрофібрили являють собою морфологічний еквівалент білкових молекул нейроплазми, вони досить рухливі й за різних функціональних станів виражені неоднаково.

Нервові клітини сітківки ока (об.×40, ок.×10) мають характерну будову – складаються з тіла (ядерна частина, сома, або перикаріон) та відростків (аксон і дендрити). Мультиполярні нейрони мають декілька відростків. Перикаріон містить округле ядро з малою кількістю гетерохроматина, та одним або двома ядерцями.

Тигроїд у нервових клітинах (об.×90, ок.×10). Цитоплазма нейронів повністю заповнена брилками синього кольору (тигроїд, речовина Ніссля), що мають неправильну форму. Усередині брилок знаходяться дрібні зерна, які щільно прилягають одні до одних. Тигроїд розташований по всій цитоплазмі нейроцита і являє собою морфологічний еквівалент зернистої ендоплазматичної сітки. Ядро світле з темно-синім ядерцем.

Спинномозковий ганглій (об.×40, ок.×10) складається з нейронів, глії і сполучної тканини, що формує строму. Нейрони розташовані переважно на периферії, а центральна частина вузла містить нервові волокна. Тіла гангліозних нейронів мають округлу форму, крупні світлі ядра і зернисту цитоплазму. Серед них помітні ядра гліальних клітин-сателитів (різновид олігодендроглії).

Мієлінові нервові волокна (об.×40, ок.×10) містять по одному вісьовому циліндру, оточеному мієліновою оболонкою – концентричними шарами мезаксона (подвійної плазматичної мембрани шваннівської клітини), що накладаються один на один. За хімічним складом мієлін являє собою комплекс мембранних ліпідів (фосфоліпідів, холестерину, гліколіпідів).

Мієлінові нервові волокна (об.×90, ок.×10). У місцях контактів шваннівських клітин по довжині осьові циліндри не мають мієлінової оболонки, утворюються перехвати Ранв’є. Ділянки між двома перехватами Ранв’є називаються міжвузловими сегментами.

Безмієлінові нервові волокна (об.×40, ок.×10) містять до 12 осьових циліндрів, оточених ланцюжками шваннівських клітин по своїй довжині. Осьові циліндри охоплені мезаксонами з подвійних мембран гліоцитів. Кількість мезаксонів залежить від кількості осьових циліндрів.

Кора великих півкуль (об.×10, ок.×10). має основні структурні елементи – нейрони, глію, нервові волокна, судини. Гліальні клітини – астроцити – формують гемато- енцефалітний бар’єр. Розташування нейронів являє собою нечітко обмежені шари: молекулярний, пірамідний, зовнішній зернистий, гангліозний. Пірамідних нейронів найбільше.

Кора великих півкуль (об.×40, ок.×10). Нервові клітини гангліозного шару – типові гангліозні нейрони округлої форми і клітини Беца з трикутним тілом. Верхівка клітини орієнтована до зовнішньої ділянки кори, основа – до білої речовини. На апікальній частині клітини – товстий верхівковий дендрит, що досягає молекулярного шару нейронів; бокові дендрити дрібні за розміром.

Мозочок (об.×10, ок.×10). Чітко розмежені біла речовина і кора мозочка. Біла речовина містить нервові волокона, сіра – тіла нейронів і клітини нейроглії. Кора мозочка складається з трьох шарів: молекулярного (зовнішнього), гангліозного, зернистого.

Мозочок (об.×40, ок.×10). У корі мозочка гангліозний шар сформований клітинами Пуркіньє. Це крупні нейрони кошикоподібної форми, розташовані низкою.