Мiнiстерство освiти i науки, молоді та спорту України
Днiпропетровський нацiональний унiверситет
ім. Олеся Гончара
О.В.Федоненко, Т.В.Ананьєва, О.М.Маренков
АТЛАС ІЗ ГІСТОЛОГІЇ
Анотований наочний посібник
Днiпропетровськ
РВВ ДНУ
2013
УДК 611.018 (084)
ББК 28.06я6
Ф32
Рецензенти: д.б.н., професор Пахомов О.Є.
д.б.н., професор Чорна В.І.
Федоненко, О. В. Атлас з гістології [Текст]: анот.наоч. посіб. / О.В.Федоненко, Т.В.Ананьєва, О.М.Маренков. – Д.: РВВ ДНУ, 2013. – 24 с.
Уміщено необхідний перелік гістологічних препаратів для обов’язкового вивчення студентами. Матеріали видання можуть бути використані як для раціонального виконання лабораторних робіт, так і для самостійного опрацювання.
Для студентів ДНУ факультету біології, екології та медицини.
Темплан 2013, поз. 46
Навчальне видання
Олена Вікторівна Федоненко
Таміла Володимирівна Ананьєва
Олег Миколайович Маренков
Атлас з гістології Анотований наочний посібник
Редактор А. Я. Пащенко
Техредактор Л. П. Замятіна
Коректор Т. А. Белиба
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Підписано до друку 22.03.13 Формат 60×84/16 Папір друкарський.
Друк плоский. Ум. друк. арк. 1,4. Ум. фарбовідб. 1,4. Обл.-вид. арк.
Тираж 100 пр. Зам. №
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
РВВ ДНУ, просп. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010.
Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, 49050
© Федоненко О.В., Ананьєва Т.В.,
М аренков О.М., 2013
Вступ
Гістологія (від грец «гістос» – тканина та «логос» – слово, знання) – це наука про закономірності будови, розвитку і функціонування різноманітних тканини живого організму.
Під біологічними тканинами розуміють філогенетично обумовлені комплекси клітин і міжклітинної речовини, подібні за будовою і функціями елементів, які до них належать.
Предмет гістології охоплює вивчення тонкої (мікроскопічної) і ультратонкої (субмікроскопічної) будови тканин тваринного організму, їх розвитку і змін у різноманітних умовах життєдіяльності.
Кожній біологічній тканині характерні своєрідні будова та функції, які розвивалися і вдосконалювалися в процесі еволюції внаслідок структурно-функціональних змін та ускладнення поведінки живого організму.
Розрізняють чотири типи тканин: епітеліальну, тканини внутрішнього середовища, м’язову та нервову. Клітини й міжклітинна речовина кожного типу тканин мають основні структурні та функціональні характерні ознаки. У межах деяких тканин спостерігаються різноманітні морфофункціональні властивості клітин і міжклітинної речовини, що потребує відокремлення підтипів. Так, у тканинах внутрішнього середовища розрізняють кров і сполучну тканину, а останню розподіляють на пухку, щільну, кісткову та хрящову. До складу м’язової тканини належать такі її різновиди, як не смугаста і поперечносмугаста (скелетна та серцева) мускулатура. Морфофункціональна класифікація тканин найбільш поширена і застосована до теперішнього часу.
У сучасній гістології панує численна кількість різноманітних мікроскопічних методів дослідження тканин. Класичний є метод виготовлення фіксованого гістологічного препарату. Студентам необхідно ознайомитися з основами техніки виготовлення гістологічних препаратів, навчитися їх аналізувати, оскільки саме фіксовані препарати широко використовують як у наукових дослідженнях, так і в навчальному процесі.
1. Покривний епітелій
|
Мезотелій сальника (об.×10, ок.×10) – одношаровий плоский епітелій, утворений суцільним пластом клітин на базальній мембрані. Межі клітин звивисті у місцях міжклітинних контактів, розміщених у певному порядку: на поверхні – щільні, що ізолюють від зовнішнього середовища, потім прості й механічні (десмосоми і напівдесмосоми). Окремі клітини мають по 2 й більше кулясті або овальні ядра.
|
|
Одношаровий кубічний епітелій канальців нирки (об.×10, ок.×10). На розрізі верхівкової частини піраміди мозкової речовини нирки за малого збільшення видно поперечні розрізи збірних сечових канальців. Стінки утворені одношаровим однорядним епітелієм, клітини якого бувають кубічної або призматичної (циліндричної) форми. Між канальцями лежить сполучна тканина, у якій помітні численні розрізи найтонших кровоносних судин, усередині яких іноді помітні кров’яні клітини – еритроцити.
|
|
Одношаровий кубічний епітелій канальців нирки (об.×10, ок.×10). Клітини щільно прилягають одна до одної, межі видно чітко у вигляді тонких ліній. Цитоплазма клітин трохи мутнувата. Ядра в кубічних клітинах лежать приблизно посередині, мають округлу форму. Епітелій і розташовану нижче сполучну тканину розділяє базальна мембрана. |
|
Одношаровий циліндричний епітелій канальців нирки (об.×40, ок.×10) відрізняється від кубічного видовженою формою клітин. Ядра розташовані в клітинах з базального боку на однаковому рівні від базальної мембрани (однорядний епітелій). |
|
Одношаровий циліндричний епітелій канальців нирки (об.×90, ок.×10). На апікальній поверхні епітелію помітна щіткова облямівка, утворена мікроворсинками на вільному боці епітеліоцитів, яка сприяє всмоктуванню рідини. Одношаровий призматичний епітелій вистилає внутрішню поверхню більшості порожнинних органів, що обумовлює морфофункціональне різноманіття клітин. |
|
Миготливий епітелій (об.×10, ок.×10). На вільній поверхні епітелію чітко видно облямівку, утворену безперервним рядом миготливих війок. Клітини, що утворюють епітелій, розрізняються за формою, але всі вони мають зв'язок із базальною мембраною (ознака оношаровості). Ядра клітин розташовані кількома рядами, тому цей епітелій називають багаторядним. |
|
Миготливий епітелій (об.×40, ок.×10). Ядра клітин розташовані з базального боку епітеліальної смуги в 3 ряди. У верхньому ряді – ядра округлої форми, а в нижніх рядах видовжені. Перші належать війчастим епітеліоцитам, другі –вставним (проміжним) клітинам. Між ними іноді спостерігаються келихоподібні клітини, що не мають війок і виробляють слиз, який виділяється на поверхню епітелію. Ядра цих клітин зміщені до їх основи.
|
|
Багатошаровий незроговілий епітелій рогівки ока (об.×40, ок.×10). Виділяють три шари клітин: 1)°базальний, утворений призматичними епітеліоцитами; 2)°шипуватий – більш широка зона полігональних клітин, 3) поверхневий (плоский) шар, утворений епітеліоцитами однакової сплощеної форми.
|
|
Багатошаровий зроговілий епітелій (об.×10, ок.×10) утворює зовнішній відділ шкіри – епідерміс. Базальна мембрана, що відокремлює його від власне шкіри (дерми), не зовсім чітка, має складчасту поверхню. В епідермісі розрізняють п’ять шарів, де відбуваються поступові етапи зроговіння й відмирання клітин – базальний, шипуватий, зернистий, блискучий, роговий.
|
|
Багатошаровий зроговілий епітелій шкіри (об.×40, ок.×10). Базальні й шипуваті – це молоді клітини епідермісу, вони діляться і ростуть. У зернистому шарі чітко видно 2–4 ряди веретеноподібних клітин, заповнених зернами кератогіаліну, з якого утворюється кератин. У блискучому шарі межі та ядра клітин непомітні, тому він має вигляд як аморфної смуги. Товстий роговий шар складається з великої кількості рядів плоских мертвих рогових лусок, заповнених повітрям.
|
|
Перехідний епітелій сечового міхура (об.×10, ок.×10). На верхівці складок епітелій слизової оболонки фіксований у більш розтягнутому стані, а в глибині – у скороченому. У розтягнутому вигляді епітелій потоншується, а клітини стають плоскими. Лабільність форми клітини залежновід ступеня скорочення – характерна ознакою цього виду епітелію.
|
|
Перехідний епітелій сечового міхура (об.×40, ок.×10) містить три шари: базальний, проміжний, покривний. Клітини базального шару розташовані на тонкій базальній мембрані; невеликі, сплощені, ядра містять велику кількість хроматину. Клітини проміжного шару грушоподібної форми, їх ядра кулясті. Покривний шар утворений великими поліморфними клітинами з кулястими ядрами. Бувають двоядерні та багатоядерні клітини.
|
