3. Система джерел права у здійсненні конституційного правосуддя

Конституційне правосуддя здійснюється на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України, яка має вищу юридичну силу і ви- значає статус КСУ з особливою політико-правовою природою як одно- го з вищих органів державної влади. Суд наділений спеціальною компетенцією, яка здійснюється самостійним судочинством у формі конституційного провадження при розгляді судових справ і прийнятті відповідних рішень та висновків.

Зважаючи на те, що Конституція не містить всього комплексу відносин, які пов’язані з функціонуванням Конституційного Суду, вона передбачає прийняття спеціального закону. За своїм змістом та структурною побудовою такий Закон в Україні був прийнятий і набув чинності 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР. Цей Закон знаходиться під політико-правовою «охороною», оскільки його значення стосується особливого предмета правового регулювання. У Законі України «Про Конституційний Суд України» (далі — Закон «Про КСУ») відобра- жається змістовна конституційна модель структурної побудови та регламентації двох складових ст. 153 Конституції. Якщо сприймати її змістовну роздільність, то у першій частині порядок організації і діяльності КСУ стосується безпосередньо матеріально встановлених компонентів статусу Суду, а друга складова — це врегулювання за- коном процедури розгляду ним справ, тобто процесуального порядку судочинства.

Нормативна основа організації діяльності Конституцій- ного Суду містить як норми безпосередньої дії, так і відсильні норми, які передбачають додаткову регламентацію внутрішньо організаційно- технічної процедурної діяльності Суду, суддів та секретаріату КСУ. Відповідно у спеціальному законі передбачено прийняття у колегі- альному порядку Регламенту Конституційного Суду, що стосується внутрішньої організаційної діяльності суду. Вказівка на можливість прийняття регламенту міститься у частині другій ст. 3 Закону Украї- ни «Про КСУ». Вона стосується актів, що регламентують організацію його внутрішньої роботи відповідно до цього Закону. Проте норма Конституції відносить цю сферу регулювання виключно до законо- давчих актів, а тому чинний Регламент доволі часто або дублює по- ложення спеціального закону, або встановлює додаткові процесуаль- ні норми, повноваження суду стосовно учасників конституційного судового процесу, або стосунків із державними органами, громадя- нами, що має бути врегульоване виключно законом. Тобто Регламент як складова нормативної основи здійснення судової юрисдикції ви- ходить за межі свого цільового призначення, оскільки визначає ши- роке коло правил, які не можна відносити до внутрішньої організації роботи КСУ.

Поряд із Регламентом КСУ приймаються акти, що регламентують роботу апарату, який забезпечує діяльність суддів. Зокрема, існують положення про Секретаріат, науково-експертний підрозділ, бібліотеку та інші структурні одиниці апарату працівників Суду.

→Регламент Конституційного Суду України

Конституційний Суд; Рішення, Регламент від 05.03.1997

Регламент Конституційного Суду України визначає порядок обрання Голови Конституційного Суду України та його заступників, утворення колегій суддів, постійних і тимчасових комісій Конституційного Суду України, призначення секретарів колегій суддів, керівника Секретаріату Конституційного Суду України; повноваження та порядок проведення засідань колегій суддів, засідань і пленарних засідань Конституційного Суду України; порядок підготовки матеріалів за конституційними поданнями та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях Конституційного Суду України; порядок розгляду справ; основні правила етикету на пленарних засіданнях Конституційного Суду України; особливості діловодства в Конституційному Суді України, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду України.

→Про судоустрій і статус суддів

Верховна Рада України; Закон від 07.07.2010 № 2453-VI