- •1. Конституційна юрисдикція як особливий вид застосування конституційного правосуддя у сфері, конституційно-правових відносин (поняття, сутність, форми застосування).
- •2. Конституційний контроль (поняття, сутність і форми реалізації). Завдання охорони Конституції України.
- •3. Система джерел права у здійсненні конституційного правосуддя
- •4. Становлення і розвиток інституту судового конституційного контролю в Україні
- •5. Статус Конституційного Суду України (функції, повноваження, верховенство у правозастосовчій практиці).
- •6. Структура Конституційного Суду України, організація його діяльності.
- •8. Статус суддів Конституційного Суду України, організаційно-правові форми реалізації їх компетенції.
- •10. Вимоги, які встановлюються для кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, порядок звільнення судді Конституційного Суду України із займаної посади.
- •11. Гарантії незалежності судців Конституційного Суду України та підстави припинення їх повноважень.
- •12. Обсяг і межі застосування конституційної юрисдикції стосовно конкретних справ і предмета їх розгляду.
- •1З. Верховенство права і верховенство Конституції України у конституційному правосудді.
- •14. Конституційне правосудця і внутрішня політика держави.
- •15. Конституційні цінності і конституційні правовідносини як мета вирішення справ у конституційному правосудці.
- •16. Критерії розмежування компетенції Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції (предметна і процесуальна підвідомчість).
- •17. Офіційне тлумачення Конституції і законів України ֊ важлива сфера застосування конституційної юрисдикції.
- •19. Поняття і види конституційного судочинства.
- •20. Принципи конституційного судочинства (об’єктивність, повнота, гласність, доступність).
- •21. Стадії конституційного судочинства.
- •22 Суб’єкти права конституційних подань і конституційних звернень.
- •23. Проблема запровадження права громадян на «конституційну скаргу» як конституційна гарантія забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
- •24. Процесуальні права суб'єктів права, які заявляють клопотання у конституційне правосуддя.
- •25. Конституційне клопотання: поняття, зміст, вимоги до його юридичних ознак.
- •26. Конституційне звернення: поняття, зміст, порядок оформлення і подання до Суду.
- •27. Попередній розгляд конституційних клопотань, йот мета і процесуальне вирішення.
- •28. Форми розгляду у конституційному провадженні конституційних подань і звернень та відповідність їх меті право суддя.
- •29. Процесуальні права й обов язки учасників конституційного судочинства.
- •32. Зміст і види рішень і висновків Конституційною Суду України.
- •33. Правові позиції Конституційного Суду України. Специфіка «відмовних актів» Конституційного Суду України позитивним рішенням.
- •34. Конституційно-правові вимоги до рішень і Конституційного Суду України висновків
- •35. Юридична сила рішень Конституційного Суду України.
- •36. Верховенство (обов’язковість) рішень Конституційного Суду України як гарантія їх виконання.
- •37. Окрема думка судді Конституційного Сулу України щодо постановлених рішень і висновків.
- •38. Перегляд, роз’яснення, незмінюваність правових позицій прийнятих рішень конституційного правосуддя: реалії і перспективи.
- •39. Остаточність, неоскаржуваність і обов'язковість рішень Конституційного Суду України.
33. Правові позиції Конституційного Суду України. Специфіка «відмовних актів» Конституційного Суду України позитивним рішенням.
Характеристика юридичної природи рішень КСУ як нормативно- інтерпретаційних актів значною мірою пов’язана з правовими позиці- ями, які в них формулюються. Втім, на сьогодні, зокрема, потребує наукового дослідження таке явище, як «правові позиції» КСУ: їх по- няття та правова природа, юридична сила, основні риси, методи їх виявлення у тексті актів Суду, можливість перегляду.
Виникнення правових позицій обумовлене потребою у забезпечен- ні КСУ таких конституційних принципів, як рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом, адже, здійснюючи конституційний контроль, КСУ повинен давати правильне розуміння тієї чи іншої норми закону, що, як і сама норма, має однозначно за- стосовуватися суб’єктами правовідносин і забезпечувати як рівність конституційних прав і свобод громадян, так і рівність їх перед законом. Отже, інтерпретація КСУ норми закону в силу юридичної природи рішень КСУ стає обов’язковою для всіх суб’єктів права, у тому числі для самого Суду.
Ні Конституція України, ні Закон України «Про КСУ», ні Регламент КСУ не містять поняття «правова позиція». Натомість у ст. 73 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації» від 21.07.1994 р. № 1-фкз згадується вказане поняття: «У ви- падку, якщо більшість суддів, що беруть участь у засіданні палати, схиляються до необхідності прийняти рішення, яке не відповідає пра- вовій позиції, викладеній у раніше прийнятих рішеннях КС РФ, спра- ва передається на розгляд на пленарному засіданні».
В юридичній літературі не існує єдиної позиції стосовно визначення поняття правових позицій КСУ. Їх розглядають: як обrрунтуван- ня кінцевого висновку суду, який міститься в резолютивній частині рішення, сформульоване у вигляді правових висновків, установок, що утворюють інтелектуально-юридичний зміст рішення і мають загальнообов’язкове значення; як виявлені і сформульовані конститу- ційним судом на прикладі дослідження конституційності оспорюваної норми правові принципи, придатні для вирішення групи аналогічних справ, які мають прецедентне значення; систему правових аргументів, правових положень, правового розуміння Конституційного Суду, його загальні правові орієнтири, вироблені правила, що мають прецедентний характер, як рішення КСУ, що виражає розуміння ним конкретних по- ложень Конституції в її співвідношенні з правовою нормою, яка пере- віряється з метою усунення невизначеностей, про які йдеться у звер- ненні до Конституційного Суду, результат інтерпретаційної діяльності КСУ у формі висновків, роз’яснень, правоположень, доктрин, у яких містяться тлумачення неявного змісту закону, правова оцінка або пра- вове визначення, сукупність правових уявлень та знань щодо вирішен- ня конкретної ситуації, які є обов’язковими для всіх суб’єктів право- відносин.
Таким чином, правові позиціі КСУ — це інтерпретаційне уявлення (висновки) загальнообов’язкового характеру внаслідок тлумачення Кон- ституції і виявлення судом конституційного змісту положень законів та інших нормативних актів у межах компетенції Конституційного Суду, що знімають конституційно-правову невизначеність і є правовою під- ставою остаточних рішень (ухвал) Конституційного Суду.
Правові позиції КСУ є наслідком конституційного судочинства, результатом його з’ясування або роз’яснення, офіційної інтерпретації положень Конституції України та законів України, проведення необ- хідних досліджень і вивчення матеріалів справи.
В основу правової позиції Суду покладено наукові знання, консти- туційні принципи, правові доктрини. Першоджерелом правової по- зиції є наукова і професійна правосвідомість самих суддів КСУ, на підставі якої формується їх судова воля. Проявом судової волі є інте- лектуальна діяльність щодо з’ясування і роз’яснення волі Основного Закону, матеріалізованої в його нормах, а також застосування всієї сукупності способів і прийомів тлумачення, які допомагають визна- чити єдине можливе розуміння суті предмета конституційного роз- гляду. Саме воля більшості суддів КСУ і формує так звану правову позицію, яка долає невизначеність, що виникла у конкретному консти- туційному спорі.
Правові позиції КСУ мають такі особливості: 1) загальний ха-рактер, тобто поширюються не тільки на конкретний випадок, що став предметом розгляду КСУ, а й на аналогічні випадки, які тра- пляються в юридичній практиці; 2) офіційний, обов’язковий харак- тер, а саме таку ж юридичну силу, як і рішення Суду; 3) певні внутрішні особливості, оскільки виконують роль нормативної бази у правовій системі, а також є орієнтиром у правовторчості та право- застосуванні.
Стаття 45. Підстави для відмови у відкритті конституційного провадження
Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України є:
1) відсутність встановленого Конституцією України, цим Законом права на конституційне подання, конституційне звернення;
2) невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом;
3) наявність рішення Конституційного Суду України щодо конституційності аналогічного за змістом та юридичною силою акта, ухвали про відмову у відкритті провадження або ухвали про припинення провадження щодо такого акта;
4) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні.
Конституційний Суд України приймає рішення про відмову у відкритті провадження за конституційним поданням Президента України у справі щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України у разі, якщо питання щодо відповідності Конституції України такого акта Кабінету Міністрів України було предметом розгляду Конституційного Суду України, за наслідками якого Конституційний Суд України прийняв ухвали про відмову у відкритті провадження, про припинення конституційного провадження або про визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України.
У разі якщо на день звернення з конституційним поданням Президента України щодо конституційності акта Кабінету Міністрів України на розгляді Конституційного Суду України знаходиться справа щодо відповідності такого акта Кабінету Міністрів України Конституції України, Конституційний Суд України об'єднує провадження у справах за відповідними конституційними поданнями.
