34. Конституційно-правові вимоги до рішень і Конституційного Суду України висновків

Параграф 55. Регламенту КСУ →Вимоги до рішень, висновків Конституційного Суду України

1. Рішення, висновки Конституційного Суду України мають містити дані, перелік яких зазначено відповідно у статтях 65, 66, а також у відповідних статтях розділу III "Особливості конституційного провадження" Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).

2. Рішення, висновки Конституційного Суду України мають бути належно обґрунтовані.

ст.ст. 65,66 див. № 32 !!!

обґрунтованість — означає, що правозастосовчі акти повинні бути мотивованими. Значною мірою ця вимога збігається з вимогою законності. Наприклад, необґрунтоване порушення кримінальної справи одночасно є і порушенням законності. Але можна розглядати ці вимоги і як протилежні. Можна керуватися законністю формально, не враховуючи конкретні обставини, що призведе до негативних наслідків. Це свідчить про необхідність у кожному випадку керуватися двома вимогами одночасно. Законні дії правозастосувача передбачають передусім знання норм права, правильне їх тлумачення і точне дотримання, у той час як обґрунтовані рішення вимагають вивчення конкретних фактів, обставин. Уже тільки тому вимоги прийняття обґрунтованого правозастосовчого акта набувають самостійного значення;

+ додержання процедури прийняття рішень та висновків, їх підписання та оприлюднення

35. Юридична сила рішень Конституційного Суду України.

В юридичній літературі акти органу конституційної юрисдикції порівнюються з нормативно- правовими актами, конституційними судовими прецедентами, їх ви- значають як рішення, що мають преюдиціальний характер, а КСУ називають квазінормотворчим органом.

Рішення і висновки КСУ не можуть бути нормативно-правовими актами, які здатні активно регулювати суспільні відносини. Конститу- ційно і законодавчо визначена компетенція КСУ не передбачає нор- мотворчості, крім тієї, що пов’язана з регламентацією частини питань організації його внутрішньої роботи. Проте це не заперечує можливос- ті визнання за актами КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України нормативного характеру в тому розумінні, що вони конкретизують чинне законодавство України і, не регулюючи само- стійно суспільні відносини, вони, тим не менше, задіяні в цьому про- цесі, адже застосування положень Конституції і законів України, щодо яких КСУ дано офіційне тлумачення, можливе лише з урахуванням правових позицій КСУ, викладених у відповідних рішеннях, які є обов’язковими до виконання.

Питання меж тлумачення Конституції і законів України КСУ без- посередньо пов’язане з оцінкою юридичної сили актів офіційного тлумачення. Проблема нормативності цих актів на сьогодні є однією із спірних і гострих з позиції теоретичної оцінки конституційної юрис- дикції. Завдання єдиного органу конституційної юрисдикції — не модифікувати за допомогою своїх рішень норми Конституції України і законів, а виявляти їх реальний зміст, не «виправляти» конституційні приписи, а тільки тлумачити їх. Юридична сила інтерпретаційних актів не може прирівнюватися до сили нормативно-правових актів, які є предметом тлумачення. Більше того, юридична сила інтерпретацій- ного акта діє до того часу, поки діє сам акт, норми якого стали пред- метом тлумачення. Парламент України може долати правову позицію Конституційного Суду за нормами, які були предметом тлумачення шляхом ухвалення нового, зміни чи скасування чинного (що був пред- метом тлумачення) наказу.

Таким чином, будь-який інтерпретаційний акт, у тому числі й рішення КСУ, має допоміжний характер. Відповідно юридична сила інтерпретаційного акта не може бути прирівняна до юридичної сили нормативно-правових актів, що стали предметом тлумачення. Безу- мовно, рішення КСУ з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України за юридичною силою є «підконституційними» і «підзаконними».

Таким чином, рішення (висновки) КСУ за своєю юридичною при- родою є додатковим (субсидіарним) джерелом конституційного права України. Це зумовлено тим, що вони приймаються виключно на осно- ві Конституції та в рамках процедури конституційного провадження, визначеної Законом і Регламентом.

Юридичну силу в теорії права розуміють як співвідношення право- вих актів між собою та обов’язковість їх виконання. Юридична сила рішень КСУ розкривається через їх обов’язковість, остаточність і пра- вові наслідки.

На обов’язковість вказує ч. 3 ст. 150 Конституції України: «Рішен- ня КСУ є обов’язковими до виконання на території України, остаточ- ними і не можуть бути оскаржені», а також ст. 69 Закону: «Рішення і висновки КСУ рівною мірою є обов’язковими до виконання». Тобто обов’язковість властива як рішенням, так і висновкам КСУ.

Акти КСУ, в яких він дає своє розуміння положень Конституції і законів України, умовно можна вважати їх складовою частиною. За- стосування відповідних норм на практиці здійснюється з урахуванням позиції органу конституційної юстиції з відповідного питання.