- •1. Конституційна юрисдикція як особливий вид застосування конституційного правосуддя у сфері, конституційно-правових відносин (поняття, сутність, форми застосування).
- •2. Конституційний контроль (поняття, сутність і форми реалізації). Завдання охорони Конституції України.
- •3. Система джерел права у здійсненні конституційного правосуддя
- •4. Становлення і розвиток інституту судового конституційного контролю в Україні
- •5. Статус Конституційного Суду України (функції, повноваження, верховенство у правозастосовчій практиці).
- •6. Структура Конституційного Суду України, організація його діяльності.
- •8. Статус суддів Конституційного Суду України, організаційно-правові форми реалізації їх компетенції.
- •10. Вимоги, які встановлюються для кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, порядок звільнення судді Конституційного Суду України із займаної посади.
- •11. Гарантії незалежності судців Конституційного Суду України та підстави припинення їх повноважень.
- •12. Обсяг і межі застосування конституційної юрисдикції стосовно конкретних справ і предмета їх розгляду.
- •1З. Верховенство права і верховенство Конституції України у конституційному правосудді.
- •14. Конституційне правосудця і внутрішня політика держави.
- •15. Конституційні цінності і конституційні правовідносини як мета вирішення справ у конституційному правосудці.
- •16. Критерії розмежування компетенції Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції (предметна і процесуальна підвідомчість).
- •17. Офіційне тлумачення Конституції і законів України ֊ важлива сфера застосування конституційної юрисдикції.
- •19. Поняття і види конституційного судочинства.
- •20. Принципи конституційного судочинства (об’єктивність, повнота, гласність, доступність).
- •21. Стадії конституційного судочинства.
- •22 Суб’єкти права конституційних подань і конституційних звернень.
- •23. Проблема запровадження права громадян на «конституційну скаргу» як конституційна гарантія забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
- •24. Процесуальні права суб'єктів права, які заявляють клопотання у конституційне правосуддя.
- •25. Конституційне клопотання: поняття, зміст, вимоги до його юридичних ознак.
- •26. Конституційне звернення: поняття, зміст, порядок оформлення і подання до Суду.
- •27. Попередній розгляд конституційних клопотань, йот мета і процесуальне вирішення.
- •28. Форми розгляду у конституційному провадженні конституційних подань і звернень та відповідність їх меті право суддя.
- •29. Процесуальні права й обов язки учасників конституційного судочинства.
- •32. Зміст і види рішень і висновків Конституційною Суду України.
- •33. Правові позиції Конституційного Суду України. Специфіка «відмовних актів» Конституційного Суду України позитивним рішенням.
- •34. Конституційно-правові вимоги до рішень і Конституційного Суду України висновків
- •35. Юридична сила рішень Конституційного Суду України.
- •36. Верховенство (обов’язковість) рішень Конституційного Суду України як гарантія їх виконання.
- •37. Окрема думка судді Конституційного Сулу України щодо постановлених рішень і висновків.
- •38. Перегляд, роз’яснення, незмінюваність правових позицій прийнятих рішень конституційного правосуддя: реалії і перспективи.
- •39. Остаточність, неоскаржуваність і обов'язковість рішень Конституційного Суду України.
19. Поняття і види конституційного судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України судочинство здійснюється КСУ та судами загальної юрисдикції.
Конституційне судочинство — це діяльність органу конституцій- ної юрисдикції у межах його повноважень, що складається з визна- чених Законом стадій і спрямована на здійснення контролю за відпо- відністю законів та інших правових актів Конституції України, а також на офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Види (взагалі, а не в Україні!):
за предметом→
перевірка конституційності законів та інших нормативно-правових актів
перевірка конституційності міжнародних договорів
вирішення компетенційних спорів
захист прав і свобод людини і громадянина в окремих випадках
перевірка конституційності проведення референдумів і виборів, здійснення права народної ініціативи
конституційний контроль судових процедур у випадку порушення конституції главою держави
перевірка конституційності організації та діяльності політичних партій і громадських об'єднань
тлумачення конституції.
за моделями→
Американська модель
конституційний контроль здійсню- ється судами загальної юрисдикції без створення спеціалізованого автономного органу конституційного контролю. На Європейському континенті американська модель була втілена у Скандинавських кра- їнах. Варто зазначити, що на етапі запровадження конституційного судового контролю в Україні серед вчених також висловлювалися думки про необхідність запозичення саме американської моделі, втім у подальшому ця ідея була відкинута.
Особливості англо-американської моделі конституційного конт-ролю: 1) універсальний характер, тобто він здійснюється не лише що- до законів, а й інших нормативно-правових актів, які приймаються на всіх рівнях здійснення державної влади; 2) питання щодо неконститу- ційності того чи іншого нормативного акта може ставитись лише у випадках його офіційного опублікування та набуття чинності; 3) суд розглядає питання щодо конституційності не в межах особливого про- вадження, а безпосередньо у зв’язку із розглядом конкретної цивільної чи кримінальної справи; 4) установивши факт невідповідності консти- туції закону чи іншого нормативно-правового акта, суд не скасовує їх, а лише застосовує відносно справи, яку розглядає; 5) підстава судово- го провадження — наявність певного спору або факт вчинення право- порушення; 6) норма у тексті рішення є принципом вирішення спору і міститься в мотивувальній частині рішення, в аргументації судді;
7) надання окремим думкам суддів Верховного суду США прецедент- ного характеру1.
Американська модель має два різновиди: 1) децентралізована мо-дель; 2) централізована модель.
Децентралізована модель: конституційний контроль здійснюється всіма загальними судами при розгляді конкретних цивільних, адміні- стративних, кримінальних справ відповідно до правил звичайної су- дової процедури (США, Аргентина, Мексика, Норвегія, Японія). Суд загальної юрисдикції може визнати закон, окремі його положення не- конституційними. Якщо справа потрапляє до Верховного суду і він також підтверджує рішення суду нижчої інстанції, то це рішення Вер- ховного суду стає вже обов’язковим для всіх суддів.
Централізована модель: конституційний контроль здійснюється верховними (вищими) судовими інстанціями, за особливою процеду- рою (Австралія, Індія, Канада, Малайзія, Мальта). Конституційність закону має право перевіряти лише вища судова інстанція, після того, як справа надійде до нього від нижчої інстанції, який може поставити питання про перевірку конституційності закону або окремого його положення, але сам Верховний суд (вищий суд) не має повноваження перевіряти їх на відповідність Конституції.
Першими прикладами дифузної моделі конституційного судового контролю є «справа Ролкера» (1781 р.) та «справа Мербері проти Медісона» (1803 р.). У «справі Ролкера» результатом розгляду стало рі- шення Верховного суду штату Массачусетс про звільнення чорношкі- рого американця із рабства на підставі ст. 1 Декларації прав Консти- туції штату Массачусетс, яка проголошувала всіх народжених людей вільними та рівними. Рішенням Верховного суду США у справі «Мер- бері проти Медісона» Верховний суд США визнав за собою право перевіряти нормативні акти законодавчої та виконавчої гілок влади на відповідність Конституції США.
Європейська (австрійська, Кельзенська) модель: конституцій- ний контроль здійснюють спеціалізовані — конституційні суди або спеціальні конституційні колегії, палати у складі вищих (верховних) судів.
Особливості європейської моделі конституційного контролю:
1) конституційність об’єкта контролю перевіряють спеціалізовані кон- ституційні суди або спеціальні конституційні колегії, палати у складі вищих (верховних) судів; 2) на відміну від звичайних судів ці органи створюються не для вирішення звичайних спорів приватного або пуб- лічного характеру, а для вирішення конституційних питань1, тобто здійснення конституційного контролю є їх єдиною функцією; 3) як правило (хоча і не завжди), розгляд справ відбувається за зверненнями вищих посадових осіб держави, членів законодавчих органів або зви- чайних судів2; 4) конституційний контроль здійснюється за правилами спеціальної процедури; 5) контроль має характер абстрактного та по- переднього контролю; 6) визнання судом акта неконституційним озна- чає втрату ним чинності; 7) у федеративних державах можуть створю- ватись як федеративний конституційний суд, так і конституційні суди суб’єктів федерації (Німеччина, Росія).
Європейська (австрійська, Кельзенська) модель є результатом на- укових розробок відомих австрійських вчених Г. Кельзена та К. Ейзен- мана. Вперше Конституційний Суд був створений в Австрії у вересні 1919 р. Взявши на озброєння австрійську модель, після Першої світо- вої війни судовий конституційний контроль був утворений в Чехосло- ваччині (1920 р.), Греції (1927 р.), Іспанії (1931 р.), Ірландії (1937 р.), Єгипті (1941 р.). У різних модифікаціях конституційний контроль набув широкого поширення після Другої світової війни1. Для прикладу, він був упроваджений у Бірмі, Японії, Італії, Німеччині, Таїланді, Індії, Сирії та ін. У 1960-ті роки деякі системи судового конституційного контролю були реформовані в європейських країнах (Австрія, Бельгія, Німеччина, Франція, Швеція, Чехословаччина) та країнах Латинської Америки. Австрійська модель нині функціонує не лише у більшості країн Західної Європи, а й у країнах Латинської Америки (Колумбія, Коста-Рика, Панама, Чилі та ін.). Також ця модель запроваджена в Іраку, Кіпрі, Сирії, Туреччині, Південній Кореї, Анголі, Єгипті, Малі, Ефіопії та ін.2
Слід зазначити, що сьогодні в європейській моделі спостерігаються такі тенденції: 1) розширення обсягу правових норм, щодо яких здій- снюється судовий конституційний контроль; 2) розширення кола суб’єктів та можливостей звертатися до органів конституційної юрисдикції.
Змішана модель конституційного контролю: поєднує в собі риси американської та австрійської моделей. В Еквадорі, Гватемалі, Ко- лумбії, Перу і Португалії функцією конституційного контролю наді- лений не тільки Конституційний Суд, а й суди загальної юрисдикції. Останні, здійснюючи провадження у кримінальних і цивільних спра- вах, можуть відмовитися застосовувати закон на підставі його не- конституційності.
Зокрема, Конституцією Португалії, окрім спеціального органу Конституційної юрисдикції (ст. 221), передбачено положення, згідно з яким при розгляді справ суди не мають права застосовувати норми, що порушують положення чи принципи Конституції Португалії (ст. 204). Іншими словами, суди загальної юрисдикції при розгляді конкретної справи визначають, які норми нормативних актів відповідають Кон- ституції. Інший приклад, Конституція Князівства Андорра. У ній, з одного боку, проголошено, що конституційний контроль здійснює Конституційний трибунал, з другого — встановлено заборону зверта- тися до Конституційного трибуналу в разі конфлікту в сфері встанов- лених Конституцією повноважень, якщо справа розглядається судом (ст. 103).
