Технологічна карта корекційного заняття

Тема: ________________________________________________________________________

Завдання:_____________________________________________________________________

Етапи і задачі (завдання?) заняття	Методи і прийоми корекційної роботи, завдання	Обладнання	Допомога	Примітки
1	2	3	4	5

Графа «Примітки» заповнюється після проведення заняття: відзначається, що і для кого з дітей вже є неактуальною проблемою (з чим вони вже справляються самостійно), яка допомога із запланованих видів і кому з дітей виявилась необхідною та ефективною.

Конспекти корекційних занять, розроблені за запропонованою методикою, оформлені у вигляді технологічної карти, наведені в Додатку В.

Технологічна карта діагностичного заняття

Тема: ________________________________________________________________________

Завдання:_____________________________________________________________________

Етапи і задачі заняття	Завдання	Обладнання	Результати виконання завдань
1	2	3	4

Постановка завдань до корекційних і діагностичних занять

Постановка завдань до заняття має провідну роль у визначенні змісту, підборі методів і прийомів корекційно-розвиваючої роботи.

Представимо алгоритм формулювання корекційно-розвиваючого завдання. Умовно можна виділити 4 частини формулювання.

Перша частина. У практиці існують три форми вираження першого слова: віддієслівний іменник, дієслово доконаного виду, дієслово недоконаного виду. Наприклад, формування – сформувати – формувати. Оскільки завдання передбачає відповідь на питання: «Над чим я буду працювати на даному занятті?», то найбільш вірним є використання дієслова недоконаного виду (наприклад, формувати, розвивати, удосконалювати, закріплювати). Форма дієслівного іменника (формування, розвиток) більш доцільна при формулюванні напрямків корекційно-педагогічної роботи: «формування навчальної діяльності», «формування просторових уявлень» і т. п.

Друга частина. Оскільки завдання повинно бути конкретним, діагностичним і спрямованим на досягнення учнів, то в другій частині формулювання повинна бути вказівка на дію, уміння, спосіб діяльності, що планується формувати в дітей.

Третя частина. Дана частина формулювання конкретизує вміння – формувати вміння що робити?

Наведемо приблизний, орієнтовний перелік дієслів, які можна використовувати в даній частині формулювання: виділяти, називати, позначати, співвідносити, підбирати, розрізняти, відрізняти, порівнювати, установлювати взаємозв'язок, впізнавати, оформлювати, описувати, характеризувати, формулювати, пояснювати, аналізувати, класифікувати, систематизувати, диференціювати, узагальнювати, визначати, оцінювати, вимірювати, розраховувати, планувати, контролювати, перевіряти, здійснювати самоконтроль (у ході та/або після виконання роботи), змінювати, доповнювати, переказувати, складати (оповідання, план, діалог і т.п.), ставити, формулювати (питання), прогнозувати, моделювати (розвиток подій, ситуацій), конструювати, створювати, перетворювати, перебудовувати, ділити на складові частини, виражати, демонструвати та ін.

У ряді випадків формулювання завдання може складатися із трьох зазначених частин і при цьому мати всі необхідні характеристики (орієнтованість на дитину, конкретність, діагностичність, конструктивність). Наприклад:

- формувати вміння орієнтуватися на аркуші паперу (верх-низ, середина аркуша);

- формувати вміння орієнтуватися в схемі власного тіла (лівий-правий);

- формувати вміння співвідносити реальний простір із планом, орієнтуватися в плані кімнати;

- розвивати вміння передавати просторові відносини предметів у конструкціях;

- формувати вміння позначати словесно просторові відносини між предметами;

- розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між предметами і явищами, зображеними на картинках;

- формувати вміння виконувати класифікацію предметів за заданою ознакою;

- формувати вміння встановлювати стосунки більше, менше, порівну;

- формувати вміння визначати перший і останній звук у словах;

- розвивати вміння попереднього планування ходу виконання завдання;

- розвивати вміння здійснювати самоконтроль по ходу діяльності.

Четверта частина завдання може містити вказівку на:

1) рівень самостійності дитини (характер використовуваних опор). Наприклад: формувати вміння складати оповідання-опис пори року з опорою на предметно-символічний план; розвивати вміння переказувати текст із опорою на предметно-графічну схему й т. п.;

2) спосіб діяльності (за наслідуванням, за зразком, по пам'яті, за словесною інструкцією, за уявленням, за власним задумом). Наприклад: розвивати вміння утворювати слова префіксальним способом за зразком; розвивати вміння групувати предмети за формою, орієнтуючись на зразок і т. п.;

3) прийом виконання тієї або іншої діяльності, який формується. Наприклад: формувати вміння порівнювати предмети за величиною, використовуючи прийом прикладання; розвивати вміння запам'ятовувати текст, використовуючи прийом створення мнемічного плану й т.п.

Трохи відрізняється алгоритм формулювання завдань до діагностичних занять. У першій частині формулювання розміщуємо слово «виявити», у другій – «стан сформованості», в третій – вказівку на об'єкт дослідження: навчальна діяльність, шкільно-значуща функція (якщо передбачається охопити всі компоненти) або їх складова частина. Наприклад:

- виявити стан сформованості навчальної діяльності;

- виявити стан сформованості довільності діяльності;

- виявити стан сформованості просторового орієнтування;

- виявити стан сформованості орієнтування на площині аркуша;

- виявити стан сформованості просторово-часових уявлень.

Важливе значення має визначення оптимальної кількості завдань до одного корекційно-розвиваючого заняття. Якщо до заняття ставиться багато завдань (найчастіше 5-10), то на ґрунтовну роботу над кожним з них просто бракуватиме часу (навіть максимального – 45 хв.). У результаті це приводить до наступних ситуацій:

1) учитель-дефектолог прагне попрацювати над кожним із заявлених завдань, у результаті чого заняття перетворюється в «пробіжку по верхах», що не дозволяє досягати реальних результатів в усуненні проблем у розвитку дітей;

2) ряд поставлених завдань не реалізується на занятті, а їх постановка є просто формальністю.

Отже, до заняття потрібно ставити стільки завдань, скільки дійсно реально реалізовувати, а це, як правило, 2-3 завдання. При цьому з урахуванням особливостей розвитку учнів із труднощами в навчанні, одне із завдань буде пов'язане з формуванням певного компонента навчальної діяльності (загальнонавчальних інтелектуальних умінь, довільності або ін.).