2.3. Етап самостійної роботи учнів.

З метою закріплення сформованої програми дій та виявлення стану сформованості узагальненого(них) вміння(вмінь), над яким(и) працювали на занятті, учням пропонується завдання, аналогічне за змістом (але не обов’язково за формою) завданням формуючого етапу заняття, яке вимагає від дітей використання того способу діяльності, формуванню якого було присвячено заняття.

На цьому етапі необхідно організувати самостійну діяльність учнів, в процесі якої допомога не надається (окрім стимулюючої або спрямовуючої, за потреби). На цьому етапі важливо оцінити наявність або відсутність позитивних умінь на шляху формування узагальненого вміння. Саме результати виконання такого діагностичного завдання дозволять виявити, чи необхідно продовжувати роботу в цьому напрямку, чи вже можна переходити до формування наступного вміння, а також визначити завдання і зміст роботи на наступному занятті.

3. Заключна частина

Задача: розвивати рефлексивні уміння в учнів.

Для формування у дітей рефлексії вчителю-дефектологу важливо знати, в чому вона проявляється – у вміннях учня усвідомлювати хід і результати власної діяльності, аналізувати власну відповідь, утруднення, помилки. Це і визначає зміст бесіди з учнями в заключній частині заняття. Наприклад, чим займались на цьому занятті? чому сьогодні вчились/навчились? (Дуже важливе питання, відповідати на яке самостійно діти навчаться далеко не відразу, але саме у відповіді на нього полягає усвідомлення засвоюваного вміння, способу діяльності, а не просто виконання певних конкретних завдань), що було найлегше за все робити? а що важче? чому це було робити легко? чому це було робити важко? в чому ще треба потренуватись? що було найбільш цікавим? а що було нецікавим? та ін.

На основі усвідомлення дитиною результатів власної діяльності виникає відчуття компетентності, становлення якого є важливим фактором формування навчально-пізнавальних мотивів, особливо для дітей з труднощами в навчанні. З врахуванням цього наприкінці заняття можна використовувати такі прийоми, як «Похвалимось», «Я вмію», «Я вмію робити добре» та ін.

Цю роботу можна продовжити за рамками заняття, пропонуючи групі дітей, з якими воно проводилось, навчити тому ж їх однокласників.

Для формування пізнавального інтересу, стимуляції пізнавальної активності в кінці заняття можна запропонувати дітям сказати, про що б ще вони бажали дізнатися, чому навчитися.

Задача: виявляти емоційний стан дітей.

Прийоми:

- кольорограма: учнів просять символізувати певним кольором свій настрій в даний момент. При використанні цього прийому необхідно правильно давати інструкцію – пов’язувати з конкретним кольором певний настрій («Якщо вам сумно, підійміть кружечок синього кольору, якщо весело – жовтого» і т. д.), оскільки далеко на завжди описані в психологічній літературі зв’язки між обраним кольором і настроєм відповідають дійсності. Частіше за все при хорошому настрої дитина обирає той колір, який на певному життєвому етапі подобається їй більше інших;

- вибір дітьми планети (острова, квітки та ін.) певного настрою із запропонованих («планета радості», «планета суму», «планета спокою» та ін.) і розміщення на ній свого знаку;

- інші прийоми.

Якщо вирішення цієї задачі передбачалось і у вступній частині заняття (на самому початку), то в заключній частині можна використовувати аналогічні прийоми, що дозволить зробити висновки щодо зміни емоційного стану кожного учні під впливом корекційних занять.