10. Шляхи і засоби психологічного впливу

Психологічний вплив передбачає розуміння схильності людей; знання їхніх характерних рис і мимовільних виразів, здібностей та набутих навичок, особливостей поведінки.

Оскільки індивід є членом тієї чи іншої соціальної групи, підхід до нього будується на вивченні групової специфіки.

Загальноприйнята класифікація засобів психологічного впливу:

1) стимулювання тенденції до наслідування, викликає згуртування однодумців і розвиток ентузіазму, відкидає коливання. Керівник (вселяє) не повинен виявляти ознак сумніву, нерішучості чи готовності слідувати волі аудиторії, так як він може втратити силу впливу. Ентузіазм мас піднімається вгору аж до самопожертви. Відволікаючі або заспокійливі мотиви придушуються;

2) сугестивність зумовлюється тим, що доля індивіда здається пов'язаної з долею групи. Членами групи рухає почуття спільності на шкоду самовизначення індивіда;

3) крайня ступінь підвищеної сугестивності - наслідок життєвих умов, а не відносини членів групи до спільної мети, останнє може бути навіть індиферентним;

4) ентузіазм, готовність до самопожертви можуть іноді приводити до безглуздої паніці, нерозсудливості і бунтів. Підвищена сугестивність обмежує пізнавальне в особистості.

У практичному житті зустрічається і наївне психологічний вплив, коли між вселяю-щим і натовпом виникає сліпа, позбавлена ​​смис-ла залежність.

Психологи бачать у вселенні установку на моторну реакцію, виклик певної дії. Проблема полягає в поєднанні функцій підпорядкування з вихованням ініціативи, необхідної для виконання завдань. Виховання ініціативи вимагає самостійності і со-спротиву чужій волі. Його подолання намагаються здійснити вихованням довіри до керівника, особистої відданості, усуненням обставин, що викликають роздратування.

А Бандура вважає наслідування родом соціального навчання. Організм людини відтворює дії моделі, не завжди розуміючи їх значення.

Американський психолог Ф Скіннер, пропонуючи свій варіант управління суспільством, виходить з того, що свобода і автономія особистості є ілюзорними. Всі ми залежимо від навколишнього середовища, і вироблення того чи іншого типу поведінки неможлива без використання зовнішніх підкріплюють чинників, які створюють враження про вільному суспільстві. Потрібні фахівці з планування поведінки людини, які допомогли б гармонізувати розвиток особистості, досягти її процвітання.

11. Поняття соціалізації, етапи та механізми її впливу на особистість

Соціалізація - процес і результат соціального розвитку людини.

Соціалізація безпосередньо пов'язана з соціальним контролем, оскільки включає в себе засвоєння знань, норм, цінностей суспільства.

Цілеспрямовані процеси впливу на особистість реалізуються у вихованні та навчанні. Спонтанне вплив здійснюється через засоби масової комунікації, ситуації реального життя і ін Двобічність процесу соціалізації проявляється в єдності її внутрішнього і зовнішнього змісту. Зовнішній процес - сукупність всіх соціальних впливів на людину. Внутрішній процес - процес формування цілісної особистості.

Сучасна соціалізація обумовлена ​​швидкими темпами розвитку науки і нових технологій, що впливають на всі сфери життя людини.

До однієї з найбільш явних особливостей сучасної соціалізації належить її тривалість. Дитинство як первинний період соціалізації в порівнянні з попередніми епохами значно збільшилася. Сучасна соціалізація характеризується гуманізацією дитинства, коли дитина виступає в якості основної цінності сім'ї та суспільства.

Особлива роль в сучасній соціалізації належить освіті та придбання професії.

Творчість також стає необхідною умовою соціалізації людини.

А В Петровський виділяє три стадії розвитку особистості: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

На стадії адаптації, яка зазвичай збігається з періодом дитинства, людина виступає як об'єкт суспільних відносин (виховується батьками, вихователями, вчителями і т. д.). Людина навчається бути особистістю. Це не так просто. Прикладом тому є феральние люди.

Феральние люди - це ті, хто з якихось причин не пройшов процесу соціалізації (зросли в ізоляції від людей і виховувалися в співтоваристві тварин).

На стадії індивідуалізації відбувається деяке відокремлення індивіда, викликане потребою персоналізації. Людина вже здатний проявити себе як унікальна індивідуальність. Стадія прояви відмінностей між людьми.

Інтеграція передбачає досягнення певного балансу між людиною і суспільством.

Таким чином, в процесі соціалізації здійснюється динаміка пасивної і активної позиції індивіда.

Пасивна позиція - коли індивід засвоює норми і служить об'єктом соціальних відносин; активна позиція - коли індивід відтворює соціальний досвід і виступає як суб'єкт соціальних відносин; активно-пасивна позиція - коли він здатний інтегрувати суб'єкт-об'єктні відносини.