40. Вплив міжгрупових відносин на внутрішньогрупові процеси

Група містить у собі структуру внутрішніх міжособистісних формальних і неформальних відносин, які пов'язані із зовнішніми відносинами групи. Зовнішні відносини впливають на внутрішні відносини групи. Ця залежність була визначена в дослідженнях М. Шерифа, що вивчає закономірності міжгрупових відносин. В умовах змагальної діяльності конфлікт інтересів провокує розвиток агресії, ворожості по відношенню до представників іншої групи. Відбувається посилення внутрішньогрупової солідарності, збільшується непроникність кордонів групового членства, посилюється соціальний контроль у групі, зменшується ступінь відхилення індивідів від виконання групових норм. Загроза з боку іншої групи викликає позитивні зміни в структурі групи, що відчуває себе в небезпеці. Провідним відношенням між соціальними групами є ставлення суперництва.

Найважливіший фактор впливу на міжгрупові відносини - характер спільної діяльності, дослідженням якого займався В. Хановес, учасник міжнародної експедиції. Її учасники відрізнялися один від одного за національністю, віком, культурі, релігії, політичних поглядів і т. д. За час експедиції група ділилася на підгрупи три рази. На першому етапі група розділилася на дві підгрупи за ознакою товариськості. Міжгрупові відносини змінилися, як тільки експедиція стала стикатися з труднощами, які вимагають максимального докладання зусиль. Спостерігалося поява трьох підгруп, утворення яких було пов'язано зі ставленням до роботи. Коли експедиція підходила до кінця, відбувся розподіл на підгрупи за рівнем культури.

Висновок В. Хановеса: ні расові, ні вікові, ні соціальні відмінності не відіграють істотної ролі у відносинах між людьми. Виняток - культурний рівень.

В екстремальній ситуації група ділиться на мікрогрупи, залежно від обставин і особистісних особливостей індивідів.

Основними функціями міжгрупових відносин є збереження, стабілізація та розвиток груп як функціональних одиниць суспільного життя. При взаємодії з іншими групами кожна прагне до стійкого стану за допомогою збереження відносного балансу тенденцій інтеграції диференціації. Якщо у зовнішніх відносинах групи посилюються тенденції диференціації, то внутрішні відносини будуть характеризуватися посиленням тенденції інтеграції. Суперництво, співробітництво, відносини неучасті - основні стратегії взаємодії між групами. Домінуюча стратегія - стратегія суперництва.

41. Психологія нації

Великі соціальні групи - спільноти людей, що відрізняються наявністю слабких контактів між представниками.

У світовій історії людей класифікували на раси й етноси. Етнос - соціальна спільність, що історично склалася на певній території, що усвідомлює свою етнічну єдність.

Існують дві форми етнічної спільності людей: плем'я (в основі - родові відносини) і нація (в основі - соціальна нерівність).

Національна психологія - має свою матеріальну базу, носіїв і відображає загальне, що є у представників цілої нації.

Національна психологія - результат тривалого розвитку, в якому задіяні фактори:

1) історичний розвиток етнічної спільності;

2) вік етнічної спільності (свідчить про тривалість формування національної психіки людей).

Структура національної психології - сукупність національно-психологічних явищ, що включає системоутворюючі і динамічні компоненти.

До системоутворюючим відносять: національне самосвідомість (усвідомлення своєї приналежності до певної етнічної спільності); національний характер (сукупність психологічних рис представників етнічної спільності); національну свідомість етнічних спільнот (сукупність компонентів, що характеризують рівень духовного розвитку нації); національні інтереси та орієнтації; національні почуття і настрою; національні традиції та звички.

Структура динамічних компонентів мотиваційно-фонові, інтелектуально-пізнавальні, емоційно-вольові та комунікативно-поведінкові національно-психологічні особливості, які проявляються як результат безпосереднього реагування психіки.

Мотиваційно-фонові особливості характеризують спонукальні сили діяльності представників етнічної спільності; інтелектуально-пізнавальні - визначають своєрідність сприймання й мислення носіїв національної психіки; емоційно-вольові національно-психологічні особливості обумовлюють функціонування своєрідних емоційних і вольових якостей, комунікативно-поведінкові - взаємини представників конкретних народів.

Властивості національно-психологічних особливостей:

1) мають здатність детермінувати характер функціонування всіх інших психологічних явищ;

2) неможливість приведення їх своєрідності до якогось спільного знаменника;

3) мають ще більшою у порівнянні з іншими психологічними явищами стійкістю;

4) різноманіття.