18. Рівні і функції спілкування

Самий примітивний рівень спілкування - фатіческій (від лат. Fatuus - «дурний»), що передбачає простий обмін репліками для підтримки розмови в умовах, коли спілкуються особливо не зацікавлені у взаємодії, але змушені спілкуватися. Іноді цей рівень позначають як конвенціональний (конвенція - «угода»).

Наступний рівень спілкування - інформаційний. Відбувається обмін цікавою для співрозмовників інформацією, яка є джерелом будь-яких видів активності людини (розумової, емоційної, поведінкової). Інформаційний рівень спілкування носить зазвичай стимулюючий характер.

Особистісний рівень спілкування характеризує така взаємодія, при якому суб'єкти здатні до найглибшої саморозкриття і розуміння сутності іншої людини. Особистісний, або духовний, рівень характеризує тільки таке спілкування, яке націлене на активацію позитивного ставлення самих суб'єктів взаємодії до себе, інших людей і навколишнього світу в цілому.

Функції спілкування визначаються за різними критеріями: емоційному, інформаційному, соціалізується, сполучній, умовою самопізнання (А. В. Мудрик); встановлення спільності, інструментальному, усвідомлення, самовизначення (А. Б. Добро-вич); згуртування, інструментальному, трансляційний, самовираження (А. А. Брудний); контактному, інформаційного, спонукальні, координаційному, розуміння, емотивна, встановлення відносин, здійснення впливу (Л. А. Карпенко) та ін

Якщо розглядати спілкування в певній системі відносин, то можна виділити групи функцій.

1. Психологічні функції зумовлюють розвиток людини як індивіда й особистості. В умовах спілкування багато психічні процеси протікають інакше, ніж в умовах ізольованої індивідуальної діяльності. Спілкування стимулює розвиток мис-літельнихпроцессов (когнітивна діяльність), вольових процесів (активність), емоційних процесів (ефективність).

2. Соціальні функції детермінують розвиток суспільства як соціальної системи і розвиток груп як складових одиниць цієї системи. Інтеграція суспільства можлива тільки за умови наявності спілкування у всіх його видах, типах і формах.

3. Інструментальні функції визначають численні зв'язки між людиною і світом в самому широкому сенсі слова, між різними соціальними групами.

Концептуальна ідея такого поділу функцій лежить в поданні про взаємозв'язок людини з суспільством і світом відповідно до простою моделлю відносин: людина - діяльність - суспільство.

19. Комунікативний аспект спілкування

Комунікація - це акт і процес встановлення контактів між суб'єктами взаємодії допомогою вироблення загального сенсу переданої і сприймають інформації.

Широке розповсюдження засобів масової комунікації породили поняття загального інформаційного поля. Як масовий процес комунікація є постійне поширення інформації за допомогою технічних засобів зв'язку серед величезних аудиторій, впливаючи на думки та поведінку людей.

Комунікація виступає як особлива функція спілкування, що виявляється в передачі і прийняття інформації. Людина, що передає інформацію, - комунікатор; людина, сприймає її, - реципієнт.

У процесі взаємодії комунікатор і реципієнт міняються місцями. Інформаційний обмін - глобальне явище, що виходить за межі простого людського спілкування.

Міжособистісний інформаційний обмін визначається явищами психологічної зворотного зв'язку, комунікативних бар'єрів, феноменів міжособистісного впливу, різних рівнів передачі інформації.

Сутність процесу психологічної зворотного зв'язку полягає у необхідності суб'єктів виробити єдину знакову систему і єдине розуміння обговорюваних питань під час спілкування (інтерпретація інформації).

Спілкування - це перш за все комунікація, тобто обмін інформацією, значущою для учасників спілкування. Всі засоби спілкування поділяються на дві групи: вербальні (словесні) і невербальні. За вербальному каналу передається чиста інформація, а по невербальному - ставлення до співрозмовника.

Розроблено різні класифікації невербальних засобів спілкування.

Найбільш значимі кінесичні засоби - зорово сприймаються руху іншої людини.

Характеристики голосу відносять до просодическим і екстралінгвістичних явищ.

Просодика - ритміко-інтонаційні сторони мови (висота, гучність голосового тону і т. д.).

Екстралінгвістична система - це психофізіологічні прояви людини: плач, кашель, сміх і т. д.

До такесіческім засобів спілкування відносяться динамічні дотики.

Спілкування завжди просторово організовано. Е. Xолл ввів термін «проксеміка» («близькість»). До прок-семіческім характеристикам відноситься орієнтація співрозмовників у просторі.

Е. Холл визначив норми дистанції чотирма відстанями:

1) інтимне відстань (від 0 до 45 см) - спілкування самих близьких людей;

2) персональне (від 45 до 120 см) - спілкування зі знайомими людьми;

3) соціальне (від 120 до 400 см) - при офіційному спілкуванні;

4) публічне (від 400 до 750 см) - при виступі перед аудиторіями.