2. Нові технічні засоби навчання

Технічні засоби навчання супроводжують навчальний процес.

У 1950-х рр. новими технічними засобами навчання були магнітофон і телевізор, які дозволили по-новому організувати наочне навчання, активізували пізнавальну діяльність учнів.

Перші експерименти з організації навчального телебачення почалися в 50-х рр. XX століття в США, Франції, Японії та інших країнах. В рамках державних або громадських каналів навчальні програми готувалися спеціальними підрозділами, часто за участю органів управління освітою і громадських рад.

У деяких країнах були створені спеціальні телеканали, забезпечуючи навчальний мовлення. Навчальні передачі особливо популярні в багатомовних країнах: в Бельгії проводяться передачі фламандською і французькою мовами, в Швейцарії на трьох мовах тощо.

В даний час їм на зміну прийшов комп'ютер. Багато педагогів і вчені бачать оновлену школу оснащеної електронним обладнанням, з великим набором навчальних програм. Комп'ютер дозволить істотно підвищити якість викладання і навчання.

Провідні позиції у використанні електронного та іншого сучасного шкільного обладнання займають США, Японія і країни Західної Європи.

У США комп'ютерна грамотність необхідна для подальшої трудової діяльності. У молодших класах діти опановують навичками користування ЕОМ, в старших - навичками програмування. Багато навчальних програм носять ігровий характер.

У Франції впровадження нових технологій в школу є важливим напрямом державної політики. Створено національний банк комп’ютерного навчання, де можна отримати консультації та навчальну документацію.

В Японії з 1983 року вирішена проблема перекладу ієрогліфів на мову комп’ютерних технологій.

У Великій Британії здійснена комп'ютеризація природничих наук.

Поєднання відеозапису з комп'ютером породило нову форму відео - інтерактивне відео: на екрані школярі бачать зображення об’єкта або явища, комп'ютер пропонує їм питання або завдання, відповідь фіксується на комп'ютері, в залежності від правильності відповіді «картинка» змінюється або видається додаткова рекомендація.

Дослідження, проведені в університетах США та інших країн, підтверджують високу ефективність інтерактивного відео, особливо в організації індивідуальної роботи.

Лекція: Напрямки виховання та їх значення в різних країнах світу

План:

1. Моральне виховання.

2. Естетичне виховання.

3. Екологічне виховання.

4. Фізичне виховання.

5. Трудове виховання.

6. Полікультурна виховання.

1. Моральне виховання

Основою моральності є гуманістичні норми відносин, що гарантують виживання і добробут людей. До них в першу чергу відносяться такі норми, як ненасильство, співпраця, чесність, милосердя, турбота про слабких і суспільне благо, повага до інших людей тощо.

Традиційно в моральному вихованні головну роль грає сім'я, яка є першим для дитини інститутом соціального виховання. У самий сенситивний період свого розвитку дитина через спілкування з батьками і іншими значущими дорослими пізнає моральні норми і цінності н формує гуманістичну модель поведінки.

У багатьох країнах Заходу діти дошкільного віку разом з батьками, як правило, регулярно відвідують церкву. Християнська церква має недільні школи, в яких священнослужителі читають і обговорюють біблейські сюжети разом з дітьми, розмовляють з ними на теми моралі.

Релігія як обов'язковий предмет включається в програми шкіл багатьох країн, де переважає одна конфесія (Велика Британія, Італія, арабські країни). У мусульманських країнах (Пакистан, Єгипет, Іран, Індонезія, Ірак, Саудівська Аравія та ін.) релігія в школі за кількістю навчальних годин займає одне з провідних місць.

У США звільняється час для відвідування дітьми церковних занять.

Велику роль в моральному вихованні дітей відіграє також школа, головною метою якої є формування морально стійкої особистості. У зв'язку з цим у багатьох школах вводяться в навчальні програми курси моралі і етики (Китай, США, Франція, Японія), прямо спрямовані на моральне виховання підлітків. Крім того, активно запроваджуються курси, такі як «Психологія особистості», «Я і група», «Причини конфліктів» та ін. (У Великобританії, Канаді, США), де увага спрямована на формування позитивної «Я концепції» особистості. Широке поширення набуло в школах викладання прав людини (з ініціативи ООН і за підтримки її організацій). Педагоги прагнуть повніше використовувати наявний потенціал інших предметів, особливо гуманітарних, для морального впливу на дітей. У школах Австралії і США, наприклад, існуючі програми з літератури будуються по моральному критерію (проблема мужності і стійкості, чесність, благородство в літературних творах тощо).