Конспект фрагменту заняття на тему «Повітря є скрізь» (рекомендовано для дітей середнього дошкільного віку)

Програмові завдання: з ясувати, чому листочки клена, крильчатка клена, пір’їна летять до землі з різною швидкістю.

Матеріал: сухі листочки клена, крильчатка клена, пір’їни.

Попередня робота.

Перед проведенням досліду, за декілька днів, спостерігати з дітьми за листопадом, за ним як кружляють крильчатки клена, летять пір’їнки птахів, що сидять на деревах.

Дослідницька робота.

На столі заготовлені листя клена, крильчатка клена, пір’їни.

- Діти. послухайте. Одного осіннього дня, світило сонечко, небо було блакитне, безхмарне. Дерева стояли в своєму золотому вбранні. На великому клені, на самій маківці, сидів великий, чорний ворон та чистив дзьобом своє пір’я. Раптом подув вітер, дерева зашуміли і відпустили з вітром свої листочки, ті весело закружляли і полетіли до землі. Крильчатки, кленове насіння, поспішили за листочками. Завертілись, затанцювали у повітрі. Старий ворон стрепехнув крилами і витрусив своє велике, чорне перо, яке з захопленням, плавно теж полетіло до землі. В повітрі зчинився галас.

Листочок клена закричав: «Я довше вас буду летіти до землі». Крильчатка закружляла у своєму танку і теж хотіла довго летіти: «Ні, це у мене найповільніший та найкрасивіший політ». Велика пір’їна ворона, що плавно спускалась до землі, теж хотіла як найдовше гойдатися на повітряних хвилях. Вона делікатно, але впевнено сказала: «Це я лечу найповільніше».

Вони летіли і сперечались. Хто з них перміг у цьому змаганні на вашу думку?

Припущення та висловлювання дітей.

-А давайте ми з вами проведемо такий дослід. Зараз ви візьмете і запустите листочки, крильчатку, та пір’їну.

Проводиться дослід.

Діти піднімають руку догори та на рахунок 1,2,3 відпускають листя, крильчатку, пір’я.

-Діти, то який у нас виявився переможець?

Діти: пір’їна, пір’їна.

- А хочете дізнатися, чому пір’їни приземлилися останні.

Розглянути у розрізі стебло листка, крильчатку та пір’їну.

• Пір’на в середині пуста, там теж є повітря, тому вона легша від листка та крильчатки і довше летить у повітрі.

Конспект заняття на тему «Людина. Наш орган слуху» (рекомендовано для дітей середнього дошкільного віку)

Мета: визначити значення для людини розташування вух з обабіч її голови; ознайомити з будовою вух його роллю в орієнтуванні у просторі; показати, як ми чуємо звук; ознайомити з будовою ока, функцією його частин; з ясувати, як зіниця ока змінює свій розмір залежно від освітлення; встановити залежність бачення оком об єкта від відстані до нього; виявити можливість часткової компенсації зору іншими органами.

Матеріал: дзеркала, макет, предметні картинки, металеві ложки, барабан.

Хід заняття

Педагог дає дітям кілько команд – підійти, сісти на стільці тощо;

з’ясовується, чому вони виконували саме такі дії (чули команду); що допомогло їм почути ці команди (вуха); навіщо нам потрібні вуха (чуємо наближення небезпеки, гудок машин, гарчання звіра тощо, чуємо мову інших людей і можемо спілкуватися з ними, чуємо музику, звуки природи, впізнаємо за звучанням предмети тощо). Вихователь дає завдання: вибрати з-поміж картинок ті, де правильно зображені вуха в людині; діти з ясовують, чому інші картинки неправильні.

Висновок: у людини по одному вуху з правого і лівого боків голови, щоб було б, якби ми не мали вух, або якби вухо було б лише з одного боку голови; діти діляться на пари й виконують команди: позвати напарника, коли в нього затулені обоє вух, покликати його з боку затуленого вуха і з боку відтуленого; по закінченні дослідів обмінюються враженнями. Педагог демонструє схему й розповідає про будову вуха. Діти з ясовують, що зовнішнє вухо має вушну раковину й зовнішній слуховий прохід (розглядають вуха одне у одного); на межі між зовнішнім і середнім вухом знаходиться тонка перетинка; коли лунає якийсь звук, вушна раковина ловить його, він проходить по слуховому проходу до перетинки й тисне на неї; у середньому вусі є три кісточки й слухова труба, яка з’єднає вухо з носоглоткою; у внутрішньому вусі є «прилад», схожий на равлика, - він отримує і передає у мозок звукові сигнали по нервах, як по доріжках; коли мозок отримує сигнал (наприклад, свисток чайника), він командує: «Підійди до плити й вимкни». Вуха людини не з’єднуються між собою, тому відомий вираз: «В одне вухо влетіло, а в інше вилетіло» - має переносне значення. Педагог розповідає про зв’язок вуха з горлом і носом (носоглоткою) через слухову трубу; ось чому, коли починає боліти вухо або горло, їх лікує один лікар; діти пояснюють, що може бути шкідливим для вух (голосні звуки, бруд, дрібні предмети тощо); що корисно регулярно мити вуха, чистити їх, оберігати від холоду, від потрапляння сторонніх предметів; складають правила догляду за вухами.

Дослід «Перевіримо слух»:

Діти з ясовують, що нам допомагає чути різні звуки (вуха); проводять дослід: прив’язують металеву ложку до середини мотузки, а кінці мотузки – до вказівних пальців так, шоб ложка висіла, й повільно стукають нею об край столу ( під час удару ложка починає коливатися, й ці коливання передаються по мотузці вухами).

Висновок: щоб видати звук, предмет має коливатися, від нього ці коливання передаються повітрю (поширюються по ньому); частки повітря, що коливаються, б’ються об барабанну перетинку, і вона теж коливається; ці коливання йдуть далі в середнє вухо, доки не доходять до середнього нерву, який посилає сигнал у мозок.