5. Особливості дії, зупинення та припинення дії мд

Договір діє з моменту набрання ним чинності до припинення його дії.

Ст. 24 ВК Договір набирає чинності в порядку і в дату, передбачену в самому договорі або погоджену між державами, які брали участь у переговорах.

1. Дата в договорі

2. Мінімальна кількість держав (60 держав для Статуту МКС)

3. За певної умови – ратифікації усіма учасниками! (УА)

Для держави:

• з моменту підписання,

• висловлення згоди на обов’язковість,

• здачі ратифікаційної грамоти депозитарію (депонування)

• опублікування

• з моменту набрання чинності МД, якщо це відбулося після дачі згоди на обов’язковість

Можливе набрання чинності окремих положень МД у різний час.

Можливе тимчасове застосування договору до набрання ним чинності, якщо це передбачається самим договором або про це домовилися держави, що брали участь у переговорах.

Договори не мають зворотної сили (загальне правило, ст. 28).

Договір є обов’язковим для учасника на всій його території (загальне правило, ст. 29).

Гренландія (Норвегія), Бермудські о-ви (GB), о. Св. Єлени (GB) – тільки положення Розділ IV ДФЄС .

Міжнародні договори можуть укладатися як на чітко визначений, так і на невизначений строк.

Під час розгляду в 1953 р. Міжнародним Судом ООН спору між Францією та GB щодо приналежності деяких островів у Ла-Манші до уваги було взято франко-англійський договір 1259 р. (700 років діє).

Особливості дії договору, що має протоколи. У разі внесення змін до багатостороннього міжнародного договору, яке здійснюється у формі протоколів чи в іншій формі, не обов'язково ці зміни є чинними для всіх сторін основного договору.

Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року є чинною для 50 держав, окремі з них також є сторонами трьох додаткових протоколів до цієї Конвенції, а деякі приєдналися лише до одного або кількох протоколів.

ЄКПЛ і протоколи.

З припиненням міжнародний договір втрачає свою обов’язкову силу для його учасників та звільняє їх від зобов’язання виконувати договір.

Договір може припинятися за різних обставин: через закінчення його дії, денонсацію, порушення, появу нової норми jus cogens, його виконання тощо.

Підстави припинення міжнародних договорів можна поділити на

1. неправомірні та

2. правомірні.

До неправомірних належить припинення (призупинення дії) міжнародного договору через порушення. Тобто сторона може припинити договір або зупинити його дію в цілому або в частині, якщо вважає, що друга сторона (інші сторони) спричинила його порушення (ст. 60 ВК).

Порушення суперечить одному з основних принципів міжнародного права — принципу сумлінного виконання міжнародних зобов’язань (pacta sunt servanda, ст. 26: «Кожен чинний договір є обов’язковим для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватись»).

Правомірне припинення міжнародного договору може відбуватися лише відповідно до положень договору або в будь-який час за згодою його учасників.

- Закінчення строку. Якщо договір містить норми, які чітко встановлюють строк його дії і не визначають можливість подовження, цей договір припиняється автоматично при настанні календарної дати, що в ньому зазначена.

Може бути пролонгація – УПС – 10 років.

- Денонсація — це заява сторони договору про припинення цього договору або вихід із нього (якщо договір є багатостороннім) (ст. 56 ВК МД).

Денонсація можлива лише в тому разі, якщо сам договір її передбачає. В іншому разі одностороння заява держави про вихід з міжнародного договору та відмова від подальшого виконання передбачених ним обов’язків розглядатиметься як неправомірна та тягне за собою відповідальність.

За 12 міс. необхідно повідомити про намір денонсувати, якщо інше не передбачено договором.

Ст. 58 ЄКПЛ: 1. Висока Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію тільки зі спливом 5-тирічного строку від дати, коли вона стала її стороною, і через 6 місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, який інформує про це інші Високі Договірні Сторони.

2. Така денонсація не звільняє заінтересовану Високу Договірну Сторону від її зобов'язань за цією Конвенцією стосовно будь-якого діяння, яке могло бути порушенням таких зобов'язань і могло бути здійснене нею до дати, від якої денонсація набирає чинності.

В Україні умови денонсації визначаються розділом V ЗУ МД.

- Rebus sic stantіbus (ст. 62 ВК МД). Держава має право припинити договір, якщо з часу його укладення відбулася докорінна зміна обставин. Віденська конвенція 1969 р. цілком слушно розглядає цю можливість скоріше як виключення, ніж як правило, інакше посиланням на докорінну зміну обставин можна було б виправдовувати будь-яке невиконання своїх обов’язків за договором.

- подальша неможливість виконання МД (ст. 61). Іноді вона може співпадати із припиненням у зв’язку з докорінною зміною обставин, а може мати самостійне значення – у разі загибелі або зникнення об’єкта договору.

- скорочення кількості учасників багатостороннього МД – якщо це істотна умова (ст. 55 ВК МД);

- розрив дипл. або консульських відносин – якщо це істотна умова (ст. 63 ВК МД)

- новація (Договір про створення СРСР – Договір про створення СНД)

- виникнення нової імперативної норми МП (ст. 64 ВК МД).

Зупинення дії договору відрізняється від припинення тим, що воно передбачає лише тимчасову перерву у виконанні договору. Сам договір при цьому не втрачає юридичної сили.

Зупинення дії міжнародного договору можливе лише відповідно до положень договору або в будь-який час за згодою усіх його учасників (ст. 57 Віденської конвенції 1969 р.).

Договір, що зупинений на деякий час, може бути як припинений, так і поновлений (реновація МД). При цьому поновлення може відбуватися автоматично, якщо, наприклад, усунені певні обставини, що перешкоджали його виконанню.

У період зупинення учасники повинні утримуватися від дій, що перешкоджають поновленню дії договору.

1 http://eudo-citizenship.eu/inc/policydoc/Towards%20European%20Citizenship_COM_75_322.pdf