Право міжнародних договорів

1. Поняття, джерела та принципи права МД.

2. Поняття та класифікація МД.

3. Стадії укладення МД.

4. Набрання чинності, реєстрація і опублікування МД.

5. Особливості дії, зупинення та припинення дії МД.

6. Тлумачення МД.

1. Право міжнародних договорів

Особливість цієї галузі полягає в тому, що її об’єктом є одне з основних джерел міжнародного права — міжнародний договір.

Історики вказують, що перші МД укладалися в XIV ст. до н.е.

Перший відомий договір – 1278 р. до н.е. Мирний договір між єгипетським фараоном Рамзесом II и хеттським царем Хаттушилем III.

Зараз більше 100 000 МД

Право міжнародних договорів — це галузь міжнародного права, яку складає сукупність правових норм, що регулюють відносини правотворчих суб’єктів міжнародного права із приводу укладення, дії, зміни, скасування та дійсності міжнародних договорів.

Держави мають універсальну правоздатність укладати МД (будь-які, в будь-яких галузях МП).

ММУО – функціональна договірна правоздатність – окреслена статутом!

Народ (нація), що бореться за незалежність – правоздатність укладати окреслена характером боротьби за незалежність! Окрім – про режим держ кордонів!

Держава-учасник МД

Держава-член МО

Джерела права МД:

• Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р., що докладно регламентує порядок укладення письмових міжнародних договорів між державами, набуття ними чинності, тлумачення, використання та скасування, а також умови їхньої дійсності (114 учасниць, Україна з 1986 р.);

• Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. (22 учасниць, Україна з 1992 р.);

• Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. (ще не набрала чинності, Україна не ратифікувала)

• Конституція України 1996 р. (ст. 9, окремі статті Конституції визначають компетенцію вищих посадових осіб і органів держави щодо укладення міжнародних договорів (п. 32 ст. 85; п. 3 ст. 106 Конституції України);

• ЗУ «Про МД У» 29.06.2004 р.;

• ЗУ «Про регламент ВРУ» від 10.02.2010 р. (Глава 32);

• Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, затверджене Постановою КМУ від 17 червня 1994 року № 422;

• Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності КУ (конституційності) ЗУ "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." (справа про ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.) від 12 липня 2000 р. № 9-рп/2000 (стосувалося особливостей надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів з боку ВРУ);

• Пост. Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду кримінальних і цивільних справ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» від 19.12.2014 № 13.

Принципи права МД:

• Принцип свободи договору (+МД не створює зобов’язань або прав для 3-ої Д без її згоди ст. 34 ВК МД);

• Відповідність нормам jus cogens (ст. 53 ВК МД);

• Pacta sunt servanda (кожен чинний МД є обов’язковим для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватись – ст. 26 ВК МД);

• Неможливість посилатися на норми національного законодавства як підставу для невиконання МД (ст. 27, за винятком ст. 46 ВК МД);

• Особливості укладення МД визначаються національним правом Д;

• Заборона укладати таємні міжнародні договори (ст. 102 Статуту ООН);

• За загальним правилом, розрив дипломатичних відносин автоматично не припиняє дії МД (ст. 63 ВК МД);

• «існування збройного конфлікту ipso facto не припиняє або не призупиняє дію міжнародних договорів» (Проект статей о последствиях вооруженных конфликтов для международных договоров, подготовленный Комиссией международного права ООН на 62 сессии 2011 г.)