Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
всі.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
971.78 Кб
Скачать

Тема 1. Сутність соціального менеджменту та його методологія

1. Поняття соціального менеджменту

2. Методологічні засади соціального менеджменту

3. Методи та функції соціального менеджменту як науки

1. Поняття соціального менеджменту

Визначення термінів

Термін «соціальний» (лат. Socialis) розуміють як громадський, що відноситься до життя людей і їх відносин в суспільстві( соціальне середовище, соціальне становище, соціальна справедливість). Поняття «соціально» тотожне поняттю «суспільно». Н-д, соціально небезпечний.

Менеджмент (англ. Management - управління, організация) - управління вир-вом; сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, розроблених з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

За Іцхаком Адізесом, менеджмент - це:

зміни, стосовно яких потрібно прийняти рішення;

вміння справитись із проблемою, коли виникають зміни. (чим вищий рівень змін, тим більше проблем появляється);

правильна реакція на зміни.

Розмаїття напрямів і шкіл у менеджменті, незавершеність процесу формування СМ як наукової і навчальної дисципліни породжують розбіжності у підходах до трактування предмета цього виду менеджменту. До цього слід додати, що предмет СМ надзвичайно складний і багатогранний, так само як складні, багатогранні та динамічні соціальні відносини. Цим пояснюється відсутність поки що короткого і всеохоплюючого визначення предмета СМ. СМ, який вивчає реальні соціальні процеси і явища, перебуває в постійному розвитку і тому предмет його дослідження змінюється, уточнюється.

Визначення предмета СМ різними авторами:

1. СМ – розділ менеджменту, предметом якого є процеси, котрі відображають мотивацію людської поведінки, соціальні відносини, їх закономірності, аналіз соціальних наслідків економічних та інших рішень, що приймаються на різних рівнях управління персоналом та іншими сферами, пов’язаними з діяльністю організації [77, с. 23].

2. СМ вивчає систему соціальних відносин, соціальних процесів, соціальну сферу, соціальні ресурси і управлінські та організаційні відносини, що виникають в них, їх закономірності і принципи [79, с. 69].

3. СМ визначає теоретико-методологічну базу соціального механізму управління економікою, який у свою чергу визначає обличчя суспільства і характер його динаміки [80, с. 19].

Наведені визначення дають підставу стверджувати, що предметом СМ є вивчення системи соціальних відносин, соціальних процесів, соціальної сфери, соціальних ресурсів і управлінських та організаційних відносин, які при цьому виникають, а також ї законів і закономірностей їх розвитку. Отже, СМ – різновид менеджменту, який спрямований на управління соціальною сферою шляхом визначення мети, формування проблем, складання планів і досягнення обраних цілей через використання різноманітних видів діяльності та методів у рамках певного процесу (технології) в соціальній сфері.

СМ охоплює виробничу сферу, культуру, охорону здоров’я, мистецтво, науку, освіту. Ключовими напрямами теорії і практики СМ є визначення цілей розвитку соціальних організацій, фінансових структур, фірм, суспільства в цілому, а його "дія" розгортається в соціальній сфері життєдіяльності людського суспільства, в якій реалізується соціальна політика держави, спрямована на розподіл матеріальних і духовних благ, забезпечення прогресу всіх сторін суспільного життя, покращення якості життя кожної особи. Вона охоплює весь життєвий простір людини від умов його праці, побуту, здоров’я, дозвілля до соціально-класових, національно-етнічних відносин. Зміст поняття "соціальний" складають відносини між соціальними групами, індивідами з приводу їх становища, місця і ролі в суспільстві, способу життя.

Для повного уявлення про СМ як навчальну і наукову дисципліну слід мати на увазі, що управління – це особлива, специфічна сфера людської діяльності. Однак воно не існує саме по собі як абсолютно самостійний процес. Управління включене в більш широку систему, котра відображає його видові особливості. Видові особливості, форм управління і засоби, які при цьому використовуються, залежать від особливостей предмета управління, а також від системи, в якій воно здійснюється. Разом із тим є загальні принципи та закономірності управління, притаманні всім його різновидам.

Характерна особливість СМ полягає в тому, що він може мати досить складну організаційну структуру і організаційну схему управління. У сфері СМ виникають проблеми врахування і узгодження економічних, технічних, організаційних, соціологічних, психологічних і політичних питань, що потребує приведення в дію значної кількості знань та інформації.

Управління являє собою специфічний соціальний процес. Врахування характеру людини, рівня її культури і освіти у всіх сферах людської діяльності відіграє велику роль у забезпеченні ефективності СМ.

СМ тісно пов'язаний з управлінням соціальним розвитком організації.

Управління соціальним розвитком організації - специфічний вид менеджменту, що має свій об'єкт, свої методи, форми вироблення та реалізації управлінських рішень; сукупність способів, прийомів, процедур, що дозволяють вирішувати соціальні проблеми на основі знання закономірностей протікання соціальних процесів.

За своїм призначенням управління соціальним розвитком організації орієнтується виключно на людей, на створення для працівників організації гідних умов праці та побуту. Рекомендації СМ спрямовані на розвиток у персоналу позитивних результатів поведінки.

Структури СМ покликані проводити в життя соціальну політику, вирішувати проблеми соціальної справедливості. Механізм функціонування структур СМ ґрунтується на чіткій постановці мети, розробці обґрунтованої стратегії її досягнення.

Отже, змістом СМ є виявлення сутності законів, закономірностей, принципів, функцій, методів цілеспрямованої діяльності суб’єктів управління, в процесі управлінських відносин, які виникають в соціальному середовищі, яке постійно змінюється. Основна проблема СМ – як сформовану систему управлінських впливів привести у відповідність із протіканням соціальних процесів, розвитком соціальної сфери і при цьому забезпечити ефективне використання соціальних ресурсів, що є надзвичайно складним завданням для сучасних менеджерів.