Тема 4. Право в системі соціального регулювання. Правові норми

ЕО:

1. Соціальне регулювання – це внутрішньо-властивий суспільству процес впорядкування поведінки людей шляхом узгодження їх вольних воль.

2. Види нормативних актів:

* за юридичною силою : закони та підзаконні акти;

* за сферою дії : загальні, спеціальні та локальні;

* за часом дії : постійні і тимчасові;

* за характером волевиявлення : акти встановлення норм права, акти зміни норм права та акти скасування норм права;

* за суб’єктами ухвалення : акти органів держави, акти, прийняті народом у процесі референдуму, спільні акти органів держави і недержавних утворень;

* за галузевою належністю : цивільні, кримінальні, адміністративні, кримінальний процес та ін..;

* за зовнішньою формою вираження : закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо.

3. Соціальна норма – система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділ. членами соц. групи і необхід. для здійснення сумісних узгоджених дій.

Ознаки соціальних норм:

* Правила поведінки регулятивного характеру – соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в норми ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки;

* Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрям. поведінку людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини;

* Правила поведінки наказового характеру – загальнообов’язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки;

* Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливуна поведінку людей ( звичкою, внутрішніми переконаннями, суспільним впливом, державним примусом ).

4. 

Критерій порівняння	Моральні	Релігійні	Звичаї	Корпоративні	Правові
1. Походження	Склалися в суспільстві на підставі їх уявлень про честь, гідність, добро і зло.	Правила поведінки віруючих.	Неписані правила поведінки людей, соціальних груп.	Правила поведінки, створені об’єднаннями громадян, трудовим колективом, які закріплюють порядок формування корпорацій.	Формально-визначені правила поведінки.
2. Спосіб встановлення	Існують як моральні орієнтири у свідомості людей.	Встановлюються різними віросповіданнями і містяться в релігійних текстах.	Склалися історично.	Створювані в організованих спільнотах.	Надання учасникам юридичних прав і покладення на них юридичних обов’язків.
3. Ким встановлюються норми	Виникають і розвиваються в практичній діяльності людей.	Релігійною спільнотою.	Передаються людьми з покоління в покоління.	Встановлюються організаціями і діють лише в них.	Створюються державою.
4. Спосіб підтримання	Спирається на силу громадської думки.	Регулюють відносини віруючих у межах церкви або інших релігійних організацій.	Підтримуються людьми.	Закріплюються у відповідних документах.	Забезпечуються, охороняються, захищаються державою.
5. Відповідальність за порушення	Вони вимагають завжди говорити тільки правду, допомагати товаришеві у важкий для нього час, тримати дане слово.	Несуть ряд правопорушень, наприклад, громадський осуд, церкви.	Громадський осуд.	Потрібно дотримуватися тих норм, які встановлюються організацією, якщо не дотримуватися, то виникає та відповідальність, яка встановлюється в нормах цієї організації.	Адміністративна відповідальні від.

5. До основних способів правового регулювання належать дозволи, зобов’зання та заборони. Дозвіл полягає в наданні особі суб’ктивного юридичного права, тобто можливості самостійно приймати рішення щодо реалізації передбачених правовими нормами варіантів власної поведінки. Поряд з основними існують і допоміжні способи правового регулювання, зокрема примус, заохочення, надання пільг, покарання, рекомендації.

ПР:

1. Вони представляють собою різновиди соціальних норм, що утворюють у сукупності цілісну систему нормативного регулювання і через це мають загальні риси.

2. Право і мораль переслідують в кінцевому рахунку одні й ті ж цілі й завдання – впорядкування та вдосконалення суспільного життя, внесення в нього організований початок, розвиток і збагачення особистості, захист прав людини, утвердження ідеалів гуманізму, справедливості.

3. У права і моралі один і той самий предмет регулювання – суспільні відносини, вони адресуються одним і тим же людям, верствам, групам, колективам; їх вимоги багато в чому збігаються.

4. Право і мораль в якості нормативних явищ визначають межі належних і можливих вчинків суб’єктів, служать засобом вираження і гармонізацій особистих і суспільних інтересів;

5. Право і мораль у філософському плані є надбудовані категорії, зумовлені перш за все економічними, а також політичними, культурними та ін. детермінуючими факторами, що робить іх соціально однотипними в даному суспільстві або даної формації;

6. Право і мораль виступають в якості фундаменту загальних історичних цінностей, показників соціального і культурного прогресу суспільства, його творчих і дисциплінуючих початків.

Відмінні риси права і моралі :

• Розрізняються за способами їх встановлення, формування;

• Різняться за методами їх забезпечення. Якщо право створюється державою, то воно їм і забезпечується, охороняється, захищається;

• Відрізняються за формами вираження, фіксації;

• Різняться за характером і порядком відповідальності за їх порушення.

ВТЗ:

1. Соціальне регулювання включає в себе нормативне регулювання та індивідуальне регулювання.

ЗТЗ:

1. Вкажіть ознаку, властиву правовим нормам:

а) мають негативну реакцію на порушення у вигляді юридичної відповідальності;

б) мають надприродне походження;