Тема 3. Право та його властивості

ЕО:

1. Позитивне право – термін теорії права, який означає право, визначене законодавством у рамках конкретної правової системи.

2. Принципи права – поняття, на яких будується і функціонує правова система.

Свободи

Законності Справедливості

Принцип

Демократизму Рівності

Гуманізму

3. 

1. Принцип свободи	Е. Дозволене все, що прямо не заборонене
2. Принцип справедливості	А. Право одного суб’єкта права реалізується, як правило, за наявності відповідного йому обов’язку іншого суб’єкта права
3. Принцип рівності	Г. Недискримінація за етнічною, расовою, релігійною приналежністю, ознаками кольору шкіри, мови, статі, політичних переконань
4. Принцип взаємозв’язку прав і обов’язків	Б. Ієрархія нормативно–правових актів та суворе неухильне дотримання та виконання їхніх приписів
5. Принцип верховенства права	В. Відповідність нормативно–правових актів ідеалам свободи, рівності і справедливості
6. Принцип законності	Д. Поведінка кожного оцінюється відповідно до його позитивних або негативних заслуг: герою – нагорода, злочинцю – покарання

4.Функції права – основні напрями впливу права, свідомість і поведінку суб’єктів суспільних відносин з метою розв’язань конкретних завдань.

За характером впливу на свідомість і поведінку суб’єкта суспільних відносин:

• Нормативно – регулятивні

• Комунікативні

• Виховна

• Захисна

За сферою правового впливу:

• Економічні

• Політичні

• Ідеологічні

• Екологічні

• Культурно-виховні

ФУНКЦІЇ ПРАВА

За сферою, на яку поширюється:

• Загальноправова

• Міжгалузева

• Галузева

• Правовий інститут

• Норма права

За характером впливу:

• Статична

• Динамічна

• Установча

• Інтегративна

• Охоронна

• Запобіжна

3. Ознаки природного права, як сукупність прав і обов’язків, має загально-соціальне людське походження, а не державне; є основою невід’мних природних прав людини ( право на життя, свободу, рівний еквівалент при товарному обміні ).

ПР:

1. Природне право має глибокий та вихідний для життя людей формат поведінки, що корениться у самій природі людини.

Джерелом прав людини є вона сама, її потреби й інтереси, спосіб існування та розвитку.

Якщо об’єктивне право відповідає природі, то з цього випливає що воно здатне бути інструментом реалізації суб’єктивних юридичних прав. Їх перехід можна зобразити таким чином:

Природні права людини

|

Норми об’єктивного права

|

Суб’єктивні юридичні права

2. Співвідношення принципів свободи і справедливості.

Вищі моральні цінності, як добро, благо, у структурі прир.-прав. схеми конкрет. у прав. ідеали, справедливості, рівності, та свободи. Це впливає на вдосконалення людських здібностей і нарощування певного потенціалу.

Під поняттям «свобода» зазвичай розуміють можливість людини без будь-якого примус здійснити бажаний їм вчинок. Але ми повинні забувати про те, що реалізація цих вчинків має діяти в рамках законів.

При характеристиці принципу свободи можна зазначити, що в його формулюваннях не враховується поєднання різнорідних інтересів різних індивідів. Саме тому з’явився принцип справедливості. Він має місце тоді, коли у поведінці людини існує призначення : « кожному – своє».

Тож, ці принципи утворюють певну єдність. Вони, не виключаючи один одного, висловлюють різні концептуальні особливості суспільного устрою.

ВТЗ:

1. Об’єктивне право – це система абстрактних правових норм, що містяться в усіх формальних джерелах права ( НПА, договорах, судових прецедентах, правових звичаях).

ЗТЗ:

1. Принцип законності у вузькому сенсі є:

а) загальноправовим принципом права;