Тема 13. Тлумачення права
ЕО:
1. Правова норма — це формально визначене, встановлене або офіційно визнане державою і забезпечене її примусовою силою правило поведінки загального характеру, спрямоване на врегулювання суспільних відносин.
2.
1. Неофіційне буденне Д |
Д. Роз’яснення земельного законодавства, подане сусідом–пенсіонером |
2. Неофіційне професійне А |
А. Консультація адвоката |
3. Неофіційне доктринальне Е |
Е. Науково–практичний коментар до Кримінального кодексу України |
4. Офіційне делеговане (легальне) нормативне Б |
Б. Рішення Конституційного Суду України у справі «про застосування української мови» |
5. Офіційне автентичне нормативне Г |
Г. Інструктивний Лист Національного Банку України щодо застосування норм наказу НБУ |
6. Офіційне делеговане (легальне) казуальне В |
В. Роз’яснення судді місцевого суду під час судового розгляду конкретної юридичної справи |
3.
Способи тлумачення норм права - сукупність однорідних прийомів та засобів, за допомогою яких установлюється зміст юридичних норм, об'єктивованих у нормативно-правових приписах відповідних джерел (форм) права.
Необхідність тлумачення права зумовлена:
нормативністю права, загальним, абстрактним характером правових норм.
формальною визначеністю правил поведінки в юридичному тексті, що зумовлює такі обставини, що викликають необхідність тлумачення:
вживання термінів;
наявність в юридичних текстах спеціальних юридичних термінів;
вживання висловів, які вимагають з'ясування можливих варіантів поведінки, що ними передбачаються.
4.
Розрізняють три види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту:
Буквальне (адекватне) тлумачення - роз'яснення, за якого дійсний зміст (смисл, мета) норми права відповідає буквальному текстовому вираженню, тобто "дух" і "буква" закону збігаються. За адекватного тлумачення текст норми права не змінюється навіть у випадках залучення всіх способів тлумачення.
Поширювальне тлумачення - роз'яснення норм права, за якого їх дійсний зміст (смисл, мета) ширший за буквальний текст; "дух" закону ширший за його "букву".
Обмежувальне тлумачення - роз'яснення норм права, за якого їх дійсний зміст (смисл, мета) вужчий за текстуальне вираження; "дух" закону вужчий за його "букву".
5.
Види інтерпретаційних
актів
За
предметом тлумачення
За
колом осіб і конкретних ситуацій
За
обсягом і характером нормотворчих
повноважень
За
ступенем обов’язковості
ПР:
Обов’язкові
Акти
автентичного тлумачення
Акти абстрактного
тлумачення
Рекомендаційні
легальні
акти, або акти
делегованого тлумачення
інтерпретаційні
акти, предметом тлумачення яких
виступають індивідуальні
правові акти
інтерпретаційні
акти, що містять тлумачення норм права,
викладених у нормативно-правових
актах, інших джерелах права
Акти казуального
тлумачення
ПР:
1.
До створення Конституційного Суду, відповідно до п. 6 Перехідних положень Конституції, тлумачення законів здійснювала Верховна Рада України. Згадана норма зумовила виникнення дискусії з приводу того, хто є суб‘єктом офіційного тлумачення Конституції і законів України, тобто чи є таким суб‘єктом лише Конституційний Суд України і чи у зв‘язку з цим втратила таке право Верховна Рада України. При цьому висловлювалися різні точки зору.
Це питання було предметом розгляду і в Конституційному Суді України. Так, в своєму рішенні від 11 липня 1997 року у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Постанови ВРУ від 1 жовтня 1996 року “Про тлумачення статті 98 Конституції України”, Конституційний Суд України констатував, що з прийняттям Конституції України 1996 року повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України від Верховної Ради України перейшли до Конституційного Суду України, тобто Верховна Рада втратила повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України. Що ж до законів, то Верховна Рада могла їх тлумачити лише до сформування Конституційного Суду України.
2.
Державна (офіційна) мова — це мова, якій державою надано правовий статус обов’язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя. Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, вважаються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування. Положення Конституції України зобов’язують застосовувати державну — українську — мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб при виконанні ними службових обов’язків, у роботі і в діловодстві органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. (справа про застосування української мови)). Це означає, що посадовці зобов’язані користуватися державною мовою упродовж усього часу у процесі здійснення ними службових обов’язків. Тобто під час безпосереднього офіційного ділового спілкування у службових справах з підлеглими, керівниками, іншими службовцями, відвідувачами (за деяким винятком), як у межах відповідної установи чи організації, так і поза її межами, як представляючи установу, так і представляючи себе особисто, а також на нарадах, зборах, конференціях, інших заходах, спілкуючись із представниками інших установ та організацій, засобів масової інформації, громадськості та сторонніми особами.
ВТЗ:
1. Прогалини у праві – це повна або часткова відсутність правових норм, якими, виходячи з принципів права, мають бути врегульовані певні суспільні відносини.; це повна або часткова відсутність (пропуск) необхідних юридичних норм у чинних законодавчих актах, якими, виходячи з принципів права, мають бути врегульовані певні суспільні відносини.
ЗТЗ
1. Офіційне тлумачення нормативно-правових актів не здійснює:
г) Національна академія правових наук України.