4.Організація обліку надходжень, експлуатації та вибуття основних засобів та інших матеріальних необоротних активів.
Організація обліку необоротних активів на підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, в якому розкриваються порядок їх оцінки, амортизації, організації аналітичного та синтетичного обліку. Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка залежить від способу надходження на підприємство (рис.8.3.).
Рис. 8.3. Процедура формування первісної вартості основних засобів
Для організації аналітичного обліку і забезпечення контролю збереження основних засобів кожному об’єкту незалежно від того, знаходиться він в експлуатації, в запасі чи на консервації, при прийнятті їх до бухгалтерського обліку повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою насічки або таврування. Інвентарний номер, привласнений об’єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві та вказується в усіх первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку. При вибутті такого засобу, такий номер не повинен привласнюватися новому об’єкту протягом ще 5 років.
5.Організація обліку амортизації основних засобів, їх ремонту, переоцінки та оренди.
Організацію нарахування амортизації слід здійснювати за П(С)БО 7 “Основні засоби”, де амортизація визначається як систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).
Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, та консервації. Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Важливе значення для організації бухгалтерського обліку основних засобів має вибір методу нарахування амортизації, від чого залежить отримана підприємством економічна вигода. Вибір методу підприємство проводить самостійно, що відображається в Наказі про облікову політику. В П(С)БО 7 “Основні засоби” зазначені такі методи амортизації основних засобів:
прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий. Порядок їх вибору залежить від підходів, визначених головним бухгалтером підприємства, і вказується у Наказі про облікову політику.
Організація аналітичного обліку зносу необоротних активів ведеться за видами основних засобів та інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а синтетичного - на рахунку 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” у відповідних облікових регістрах за формою обліку, яку вибрало підприємство, що також відображено у Наказі про облікову політику.
Організація обліку основних засобів передбачає ще ряд важливих процедур. Серед них: організація обліку ремонту основних засобів, їх переоцінки, оренди та лізингу, інвентаризації.
При організації обліку ремонту основних засобів передусім потрібно розрізняти види ремонту: поточний (плановий і непередбачуваний), середній, капітальний (комплексний, вибірковий) та знати способи їх здійснення - підрядний і господарський. Від цього залежать як організація документування, так і організація синтетичного і аналітичного обліку ремонтів. Організація бухгалтерського обліку витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення основних засобів регламентується П(С)БО 7 “Основні засоби”, згідно з яким дані витрати поділяються на 2 групи.
Група 1 включає витрати на поліпшення основних засобів, у результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікувані від використання об’єкта, зростають. Це - модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо. Згідно з пунктом 14 П(С)БО 7 “Основні засоби” витрати на проведення таких заходів збільшують первісну вартість основних засобів. Ці витрати підприємство обліковує на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з наступним їх віднесенням на рахунок 10 “Основні засоби”.
Група 2 - це витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані, згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 “Основні засоби” вони відносяться до витрат звітного періоду. Їх облік ведеться згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.
Особливістю організації переоцінки основних засобів є те, що підприємство організує переоцінку об’єкту, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінці підлягає первісна вартість об’єкта основних засобів, а також коригується знос цього об’єкта, для чого первісна сума і сума зносу об’єкта основних засобів множиться на індекс переоцінки, який визначається шляхом ділення справедливої вартості об’єкта на його залишкову вартість. Коригування залишкової вартості об’єктів основних засобів на дату балансу може бути здійснено в результаті їх дооцінки та уцінки. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7. У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і вигід від відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході.
У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду. Рішення про переоцінку об’єкту основних засобів приймає керівник підприємства.
Організація обліку оренди та лізингу основних засобів проводиться на підставі П(С)БО 14“Оренда”, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності. Відповідно до нього, орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об’єкт одночасно як актив і як зобов’язання. Таке відображення здійснюється за найменшою на початок строку оренди оцінкою. Найменша оцінка оренди - це або справедлива вартість активу, або теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів. Теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів, відповідно до п.4 П(С)БО 14, - це платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати).
Фінансова оренда в бухгалтерському обліку - це коли орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання. Але це не означає, що орендар обов’язково в майбутньому придбає цей об’єкт оренди. Тому, якщо об’єкт передається орендарю, гарантованою сумою є ліквідаційна вартість. Особливістю організації синтетичного обліку в умовах оренди є те, що переданий об’єкт оренди обліковується у орендодавця на балансі, а в орендаря - на позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”.