Висновок до розділу і

Таким чинoм, пiдводячи пiдсумки, мoжна зpoбити спpoбу визначення кoмплекснoгo механiзму пpoцесу сoцiалiзацiї мoлoдi, яка oднoчаснo є йoгo активним суб’єктoм. Механiзм сoцiалiзацiї мoлoдi включає в себе зoвнiшнi фактopи: цiлеспpямoваний ВПОив сoцioкультуpнoгo сеpедoвища, у якoму людина пoстiйнo пеpебуває, вихoвується i фopмується як oсoбистiсть, її нopми, цiннoстi, сoцiальнi oчiкування, стандаpти пoведiнки, якi засвoюються чеpез агентiв сoцiалiзацiї (сукупнiсть сoцiальних iнститутiв, суспiльних opганiзацiй, у pамках яких iндивiд pеалiзує пев певнi сoцiальнi poлi i набуває бажаних сoцiальних статусiв). Дo внутpiшнiх фактopiв неoбхiднo вiднести: сoцiальну активнiсть самoї oсoбистoстi, самoстiйнiсть у вибopi та засвoєннi знань, умiння зiставляти piзнi тoчки зopу, кpитичнo їх oцiнювати, активну участь у пpактичнiй пеpетвopювальнiй дiяльнoстi. Важливим кpитеpiєм вiдмiннoстi зpiлoї oсoбистoстi та oсoбистoстi iнфантильнoї є дифеpенцiйoвана самooцiнка, здатнiсть самoстiйнo пpиймати piшення. Тoбтo мoлoдь буде кеpуватись тiєю системoю цiннiсних opiєнтацiй, яка сфopмувалась у пpoцесi сoцiалiзацiї пiд впливoм пеpетвopень сучаснoгo українського суспільства.

Розділ іі. Особливості психолого-педагогічної адаптації молоді тимчасово окупованих територій

2.1. Психолого-педагогічна адаптація вимушено переміщеної молоді

Успіх будь-якої соціальної роботи визначається моральністю, самореалізацією, активністю, гідністю особистості у відповідальності, типом поведінки у відповідному середовищі.

Саме поведінка, будучи безпосереднім проявом становлення особистості, створює передумови її значущості, способу і стилю життя, визначення перспективи діяльності. Тому одним із пріоритетів освіти в Україні на сучасному етапі є орієнтація педагогічного процесу на позитивно спрямовану поведінку, або на попередження чи проекцію поведінкових відхилень, особливо у підлітків, старшокласників та студентів.

Серед найбільш гострих психолого-педагогічних проблем у сучасному суспільстві є проблеми адаптації молоді тимчасово окупованих територій.

Беручи за основу вікову градацію (16-25 років), можемо виокремити основну чисельність молоді в окремі суспільні спільноти:

- учні старшої школи;

- підлітки;

- студентство;

Причини даної проблеми слід шукати у соціальних умовах життєдіяльності молоді, особливо підлітків та старшокласників, їх вікових особливостях, що, з певних причин знижують адаптивні можливості, насамперед, у мотиваційній сфері, ціннісних орієнтаціях, особливостях емоційно-вольової та інтелектуальної сфери.

Вікові особливості неповнолітніх ускладнюють оцінку індивідом ситуації, не дають йому можливість прийняти адекватне рішення, свідомо управляти своєю поведінкою, оцінити наслідки своєї поведінки, протистояти негативному впливу інших осіб. Породжують складні життєві ситуації у старшокласників сімейні стосунки, приклад батьків, що впливають на формування особистості, роблять її вразливою, дезадаптованою, змушують шукати захисту та любові у чужих людей.

Ще однією причиною є недостатність ефективної педагогічної роботи щодо профілактики серед молоді формування психологічних проблем поязаних із адаптацією до умов життя.

Значну частину вимушено переміщених осіб складають діти та підлітки. Підлітковий вік є важким періодом в житті дитини, яка перестає бути дитиною, але й ще не в повній мірі стає дорослою людиною, здатною приймати такі серйозні рішення, як наприклад, народження дитини. До того ж, вагітні дівчатка підлітки, які фізіологічно і психологічно ще не готові до такого складного процесу, як виношування, народження і виховання дитини, не можуть повною мірою усвідомити всю серйозність даної ситуації.

Пімдліток - юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 12-14 до 15-17 років). Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього. Його називають перехідним, тому що відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному аспектах[5].

У зв'язку з цим надзвичайно актуальною стає проблема адаптації дітей та підлітків з сімей переселенців в системі освіти, оскільки саме система освіти є ключовим інститутом соціокультурної адаптації та зниження ризиків соціальної безпеки регіону в цілому. Тому особливу увагу в процесі адаптації вимушено переміщених осіб має приділятися дітям.

На сьогоднішній день у вітчизняній і зарубіжній педагогіці і психології існують ефективні практичні розробки в області соціально-психологічної та психолого-педагогічної адаптації дітей, підлітків та молоді з сімей переселенців (Лебедєва Н. М., Макарчук A. B., Солдатова Р. У., Стефаненко Т. Р., Хухлаев O. E., Шайгерова Л. А., Шарова O. A., Щепіна А. В., Джакоба А., Менчан Ст., Морсе С., Хаммер П., Бенкс Д., Эсингер Р., Хайнрикс Р., Тамм X., Пачель Д.). Однак як зарубіжні, так і вітчизняні автори недостатньо уваги приділяють освітньому середовищу як одному з найважливіших чинників успішної соціокультурної адаптації переселенців.

Школа ставить перед учнями складні умови входження в нове соціальне середовище. Соціальне середовище постійно змінюється, посилюючи свої вимоги. Так і освітній простір школи впливає на формування особистості, вимагаючи розвитку навичок комунікації учнів у взаємодії з новими соціальними сферами. Школа — є точкою взаємодії різних субкультур (різнопрофільних, разносоціальних, різновікових).

Останнім часом все частіше школа стає багатонаціональною, що включає в себе освітні класи, що складаються з учнів, котрі належать до різних культур, зі своїми цінностями, культурними традиціями, поглядом на світ. У кожного свої способи спілкування, своя мова, своя організація суспільства і система контролю. Учні змушені активно залучатися до ситуації міжкультурного спілкування. Останнім часом до вирішення проблеми навчання та виховання дітей з вимушено переміщених сімей активно підключаються не тільки педагоги і соціологи, але і психологи. З психолого-педагогічної точки зору, адаптація та інтерграція дітей переселенців вимагає необхідність врахування в навчальному процесі індивідуальних особливостей учнів, пов'язаних із культурною, соціальною, етнічною приналежністю, організацію спеціалізованого супроводу, формування толерантної свідомості. Педагоги та шкільні психологи, адміністрація шкіл, працівники департаментів освіти повинні шукати оптимальні шляхи для взаємної адаптації, з одного боку, приймаючого населення, з іншого — дітей, підлітків та молоді із вимушено переміщених сімей з метою створення сприятливого освітнього середовища для тих та інших. У відповідності з цим в завдання навчального закладу входить надання психолого-педагогічної допомоги і підтримки дітям переселенців. Неуспіх і невдачі адаптації в нових соціально-психологічних умовах дітей з сімей ВПО призводять до проблем соціалізації особистості дітей і підлітків у полікультурному освітньому просторі внаслідок впливу на розвиток особистості підлітка несприятливих умов соціалізації, через вимушені зміни постійного місця проживання, зміни освітнього простору. Що може призвести до виникнення дезадаптивної поведінки підлітка, що приводить до прояву асоціальних вчинків, аж до кримінальних. У зв'язку з цим поява вимушених переселенців підвищує рівень соціальної напруженості в суспільстві, серед населення виникають ксенофобні установки, страх конкуренції. Що подвійно ускладнює процес соціалізації дітей в соціокультурній адаптації (11). Шкільна дезадаптація — це соціально-психологічне і педагогічне явище неуспішності дитини в освітньому середовищі (навчання, референтна шкільна група, спілкування з вчителями і т. д.), пов'язане з нерозв'язним для дитини конфліктом між вимогами освітнього середовища та його психологічними можливостями і здібностями, що відповідають його віковим сензитивному періоду, рівнем психічного розвитку. При шкільній дезаптації дитина не може знайти своє місце в шкільному середовищі та бути прийнятим таким, який він є. Підліток з родини переселенців в більшій мірі, ніж його однолітки, які живуть у негативній культурі, схильний до ризику дезадаптації. Якщо дитина володіє такими якостями, як висока самооцінка, екстравертність, інтерес до людей, схильність до співпраці, самоконтроль, сміливість і наполегливість, то йому легше адаптуватися в новому середовищі. Саме тому шкільного педагога-психолога видається важливим дослідження процесу адаптації дітей з сімей переселенців.

Студентська молодь — це суспільна диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Студентство як і молодь вцілому тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності. Аналізуючи дані всеукраїнських опитувань, нами було зроблено такі висновки, щодо основних проблем, з якими стикаються студенти-переселенці. До групи виявлених академічних проблем слід віднести:

- проблему зарахування тимчасово переміщених осіб на вільні бюджетні місця. Виявлена у ряді вищих навчальних закладів та є найбільш поширеною серед студентів-переселенців, які навчаються у медичних ВНЗ. Студентам медичних спеціальностей не рідко доводилось звертатись до 3-х різних навчальних закладів через відмову бути прийнятими вільними слухачами чи зарахованими на вільні бюджетні місця;

- визначення академічної різниці студентів-переселенців. У ряді вищих навчальних закладів зазначена проблема створена штучно через формалізований підхід адміністрацій ВНЗ. Виявлено випадки, коли при однаковій назві предмету, але розбіжностях у декілька аудиторних годин предмет записувався як такий, що підлягає вивченню та перескладанню;

- необхідність ліквідації академічної різниці, яка в окремих випадках становила до 38 предметів одночасно із навчанням. Проблема особливо актуальна для студентів, які завершують навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем та готуються до державних іспитів. Студенти скаржаться на неможливість за невеликий проміжок часу опанувати доволі великий об’єм нових знань;

- перезарахування раніше складених предметів. У зв’язку із відсутністю завірених копій залікових книжок, оригіналів особових справ тощо, вищі навчальні заклади часто відмовляють студентам у перезарахуванні раніше складених предметів, що спричинює збільшення академічної заборгованості;

- неможливість отримання оригіналів документів із попереднього місця навчання [17]. Також нами було встановлено, що студенти-переселенці гостро відчувають ряд соціально-економічних проблем, зокрема: - відсутність достатньої кількості місць у студентських гуртожитках;

- невидача студентських квитків встановленого зразка, що унеможливлює використання права на пільговий проїзд у залізничному і міському транспорті. Проблема є особливо актуальною для мешканців м. Харкова, адже без студентських квитків студенти-переселенці не можуть отримати знижку на проїзд у метро;

- невиплата поточних стипендій до ліквідації академрізниці;

- відсутність стипендій за період, коли студенти перебували у статусі вільних слухачів. Вищі навчальні заклади, як правило, відмовляють у виплаті заборгованості зі стипендії, вимагаючи від студентів засвідчених копій наказів про призначення стипендій із попереднього місця навчання чи бухгалтерських довідок, що стипендію нараховано, однак не виплачено;

- матеріальні складнощі, труднощі у тимчасовому працевлаштуванні. Студенти-переселенці намагаються шукати роботу, шукаючи можливість вижити при зростанні цін на продукти харчування та комунальні послуги. Ряд студентів-переселенців відчуває брак їжі; До низки цих проблем додаються безумовно й психологічні та педагогічні, адже зміна середовища життя накладає свій відбиток на внутрішній стан людини, особливо молоді. Так, найважчим моментом у адаптації внутрішньо переміщеної особи залишається саме психологічний аспект. Адже кожна людина по-різному реагує та бореться з проблемами та перешкодами. Тому особливу роль в таких ситуаціях відіграє нове оточення та атмосфера у новому колективі як студентському, так і педагогічному. Саме психологічні проблеми виступають головним стресором для будь- якого студента-переселенця, а системи допомоги та підтримки в наші країні на даний момент немає. Тому найбільш доцільним та зручним шляхом вирішення цієї проблеми буде використання досвіду іноземних країн, адаптуючи його до наших культурних та соціальних особливостей [4].

Сучасні соціальні, психологічні і педагогічні служби повинні враховувати основні тенденції у розвитку суспільства. У міграційному потоці в РФ діти і підлітки складають більше чверті усіх прибулих переселенців. Міграційні процеси призводять до виникнення цілого комплексу «дитячих» проблем, які характеризуються певною специфікою і які потребують свого детального та невідкладного вирішення. Найважливішими серед них є:

-психологічні стреси, пов'язані з вимушеною зміною місця проживання (підлітки, в силу своєї залежності від дорослих, завжди є вимушеними мігрантами) і порушенням структури звичних культурно-комунікативних, родинно-сімейних, природнотерриториальных та інших зв'язків;

- криза ідентичності, неузгодженість у системі цінностей і соціальних норм;

- загальна незадоволеність різними сторонами життєдіяльності і самим собою;

- адаптація прибувають дітей і підлітків до вимог російської системи середньої, середньої спеціальної або вищої освіти, відсутність необхідних умов та якості освіти;

-труднощі входження в нову для дитини середовище спілкування, і як наслідок нерідко виникають стану відчуженості та самотності, тривожності і психічної напруженості, агресивності і підвищеної конфліктності та ін. (Гриценко Ст. Ст., Шустова Н.Е. 2004).

Перспективним з точки зору практичного вирішення завдання повноцінної соціалізації та адаптації підлітків в процесі шкільного навчання представляється психосоціальний підхід Е. Еріксона. Епігенетична схема особистісного розвитку Е. Еріксона максимально психологічна. Тобто вона дозволяє оцінити, як розвивається конкретна особистість в конкретних умовах (будь то освітнє середовище або більш широкий соціальний контекст). Дуже важливо при цьому, що значимі особистісні ідентифікації (в тому числі і етнокультурного характеру) враховуються, але аж ніяк не абсолютизуються. Крім того, в рамках психосоціального підходу, особливості індивідуального та социогенетического розвитку розглядаються в нерозривному взаємозв'язку. Тим самим забезпечується реальна можливість розробляти і реалізовувати інтегровані психопрофілактичні, розвиваючі, навчальні програми, в рівній мірі, що враховують об'єктивні потреби що розвивається особистості (з врахуванням індивідуальних особливостей, а також характерних особливостей, притаманних тим чи іншим етнічним та соціальним групам) і вимоги суспільства, що пред'являються до підростаючому поколінню.

Психолого-педагогічні програми, складові зміст психолого-педагогічного супроводу процесу адаптації, повинні бути націлені на формування позитивної ідентичності та толерантності, як психологічної стійкості та цивілізаційної норми з урахуванням культурних, індивідуальних особливостей, а також специфічних особливостей і проблем підлітка.

Комплексна програма психолого-педагогічного супроводу процесу соціально-психологічної адаптації підлітків з сімей переселенців до нової соціокультурної середовищі - це діяльність з надання сприяння дітям переселенців в самореалізації і розвитку особистісного потенціалу, вироблення стратегій поведінки. Це дозволить підліткам-мігрантам адекватно взаємодіяти з представниками приймаючої культури і ефективно адаптуватися в новому соціумі. Для того щоб ця програма мала необхідним адаптаційно-розвиваючим потенціалом, вона повинна бути відповідним чином організована і психолого-педагогічно інструментована, забезпечена загальними психолого-педагогічними і спеціальними методами, прийомами і засобами.

Програма психолого-педагогічного супроводу процесу соціально-психологічної адаптації підлітків-переселенців, крім безпосередньої роботи з підлітками, повинна містити такі блоки, як: робота з психолого-педагогічним колективом; робота з сім'ями переселенців; робота з приймаючим населенням, а також консультування та надання допомоги щодо створення Центрів невідкладної допомоги, що створюються на регіональному і муніципальному рівнях, вирішальні завдання психокорекційної діяльності, патронажу, консультування, безперервного функціонування «Телефону довіри» та кабінету анонімного прийому; Центру сімейного виховання (робота з неблагополучними сім'ями переселенців), створення класів компенсуючого навчання і психолого-педагогічної підтримки в освітніх закладах, соціально-педагогічних загонів і змін в літніх оздоровчих таборах.

Концептуальними положеннями також є: взаємозалежність процесів адаптації та соціалізації - соціальна адаптація відноситься до одного з основних соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості, будучи показником її зрілості (з вершиною в соціальній компетентності особистості) (Р. М. Андрєєва, Н.Д. Никандров, Б. Д. Паригін, Д. І. Фельдштейн та ін); положення, суть якого полягає у визначенні процесу соціально-психологічної адаптації як активно-розвивального, а не тільки як активно-пристосувального процесу (А. А. Реан, Я. К. Коломинский). Для сучасної психології характерно визнання однієї з основних функцій соціально-психологічної адаптації - збереження психічного здоров'я. Психологія здоров'я " у своєму розвитку спирається на холістичний підхід у науці про людину, чим підкреслюється важливість гармонійного розвитку всіх складових людини для досягнення повного благополуччя. Реалізація такого підходу може, у відповідності з уявленнями К. Роджерса, йти через розкриття «Потенціалу Людини»

Доведено, що поєднання соціально-психологічних тренінгових програми психолого-педагогічного супроводу процесу соціально-психологічної адаптації підлітків-переселенців до умов нової соціокультурної середовища і загальних психолого-педагогічних, спеціальних методів, прийомів, засобів є найбільш дієвим інструментом підвищення ефективності соціально-психологічної адаптації підлітків-переселенців до нової соціокультурної середовищі і технологією профілактики ксенофобії, мигрантофобии і екстремістської поведінки, профілактикою дезаптации.