- •Змістовий Модуль 4 Соціально-педагогічний аспект проблеми девіантної поведінки дітей і підлітків
- •Девіації як соціально-педагогічна проблема
- •Підходи до класифікації девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки дітей та молоді, їх характеристика
- •Адиктивна поведінка дітей та підлітків
- •Класифікація адиктивної поведінки
- •Навчальний елемент 4.2 Соціально-педагогічна діяльність з дітьми девіантної поведінки
- •Зміст навчального елемента 4.2 Зміст і специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога
- •Профілактична робота соціального педагога з дітьми девіантної поведінки
- •Реабілітаційні соціально-педагогічні технології роботи з девіантними дітьми
- •Навчальний елемент 4.3 Дитячий алкоголізм як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 4.3 Проблема алкоголізму. Особливості дитячого алкоголізму
- •Причини й наслідки дитячого алкоголізму. Вікові періоди розвитку дитячого алкоголізму
- •Рівні спиртної залежності в дітей
- •Структура соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання спиртного
- •Зміст соціально-педагогічної допомоги дітям, схильним до алкоголізму, на різних вікових етапах їх розвитку
- •Особливості соціально-педагогічної діяльності з різними віковими категоріями дітей, схильними до вживання спиртного
- •Наркоманія як форма вияву девіантної поведінки
- •Зміст навчального елемента 4.4 Проблема наркоманії. Класифікація і типи наркотиків
- •Особливості підліткової наркоманії
- •Причини й наслідки дитячої наркоманії
- •Стадії розвитку підліткової наркоманії
- •Заходи із запобігання підлітковій наркоманії
- •Навчальний елемент 4.5 Злочинність неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема
- •Зміст навчального елемента 4.5 Проблема злочинності неповнолітніх, її причини. Нормативно-законодавча база в роботі з неповнолітніми правопорушниками
- •Типологія груп неповнолітніх правопорушників
- •Стихійні групи неповнолітніх правопорушників
- •Система спеціальних навчально-виховних закладів для неповнолітніх правопорушників
- •Соціальні і психолого-педагогічні особливості неповнолітнього підсудного
- •Структура та зміст індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками
- •Структура індивідуально-профілактичної програми роботи з неповнолітніми правопорушниками
- •Рівні виховно-профілактичного впливу на особистість неповнолітнього правопорушника
- •Корекція і реабілітація протиправної поведінки неповнолітніх
- •Навчальний елемент 4.6 Дитяча проституція - форма соціальної дезадаптації неповнолітніх
- •Зміст навчального елемента 4.6 Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей
- •Особливості дитячої проституції. Типологія проституції
- •Причини й наслідки дитячої проституції
- •Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю знань студентів з Модуля 4 Навчальний елемент 4.1
- •V. Робота в групах
- •Vі. Творча робота
- •Vіі. Самостійна словникова робота
- •Іх. Завдання для соціально-педагогічної практики
- •V. Індивідуальна самостійна робота
- •Vіі. Завдання для соціально-педагогічної практики Складіть покажчик основних технологій діяльності з дітьми девіантної поведінки, які використовуються відповідними службами й установами у місті
- •Навчальний елемнт 4.3
- •V. Соціально-педагогічний аналіз ситуацій:
- •Vі. Індивідуальна творча робота
- •Навчальний елемент 4.4
- •V. Соціально-педагогічний аналіз ситуації
- •Vі. Домашнє завдання
- •Vіі. Завдання для роздумів
- •Навчальний елемент 4.5
- •V. Практичне домашнє завдання
- •Vі. Завдання для роздумів
- •Навчальний Елемент 4.6
- •Vіі. Завдання для роздумів
- •Список використаної та рекомендованої літератури до Модуля 4
Типологія груп неповнолітніх правопорушників
Досліджуючи проблему делінквентної поведінки дітей і підлітків, вчені відстежили пряму залежність між асоціальною поведінкою неповнолітніх та їх участю у неформальних асоціально-кримінальних групах. І.Башкатов стверджує, що перебуваючи поза контролем і наглядом дорослих, діти з асоціальною спрямованістю поведінки стихійно можуть групуватися спочатку в соціально нейтральні неконтрольовані групи спілкування для вільного проведення дозвілля, а потім – у криміногенні групи для скоєння правопорушення і злочину. Найбільш вираженими якостями неформальних груп асоціальної спрямованості є такі:
нігілізм, заперечення соціально корисних цінностей, норм, установок;
відчуження від життя і діяльності соціальних груп;
нехтування інтересами суспільства, що проявляється у порушенні суспільних моральних норм: крадіжки, розбій, пияцтво, наркоманія та інші негативні прояви;
групова пасивність і байдужість до соціально значущих цінностей;
моральне потворство міжособистісних відносин, що проявляється у фальшивому товаришуванні, егоїзмі, егоцентризмі;
наявність спільної асоціальної діяльності, відносин і спілкування, спрямованих лише на задоволення утилітарних інтересів і потреб;
вплив асоціальної субкультури, тобто групових норм, ритуалів, табу тощо;
неконтрольованість асоціальної поведінки;
групова захищеність, солідарність учасників групи [15, с.253].
І.Башкатов запропонував таку сучасну типологію груп неповнолітніх правопорушників [58; 15, с.253]:
Стихійні групи неповнолітніх правопорушників
Соціально-нейтральні
|
Передкримінальні |
Нестійкі кримінальні |
Стійкі кримінальні |
|
|
|
|
Соціально-нейтральні групи спілкування формуються за місцем проживання – будинок, двір, вулиця. Чисельність дітей коливається від 3 до 6 осіб. До таких груп можуть входити й педагогічно занедбані діти, які не можуть знайти взаєморозуміння у сім’ї, школі тощо. Основна мета діяльності таких груп – задоволення потреби у спілкуванні з ровесниками. Вони грають у різні ігри, гуляють, залізають на горище, у підвал; розповідають анекдоти. Головне для цих дітей – зібратися разом. Іноді вони можуть чіплятися до перехожих, псувати автомобілі, розбивати вікна, ламати ліфти тощо. Окремі діти залишають ці групи, якщо в них починає переважати асоціальна поведінка; інші – залишаються. У таких групах немає ні дружби, ні ворожнечі, ні ненависті. Їх спільна спрямованість носить тільки соціально нейтральних характер, хоча можуть розвиватися й асоціальні прояви. Якщо ці діти будуть представлені самі собі, то вони можуть піти кримінальним шляхом. Педагогам досить важко їх переорієнтувати і спрямувати на правильний шлях. Коли такі діти потрапляють у спецшколу чи виховно-трудову колонію, вони відрізняються відсутністю чіткої позиції, боязливістю, безвольністю, безхарактерністю. Про них кажуть: слизькі, як рейси; хитрі, як лисиця тощо. Спрямованість дітей цієї групи нестійка, але за сприятливих умов вони швидко можуть налагодити міжособисті взаємовідносини і можуть створити стійку групу просоціальної чи асоціальної спрямованості.
До групи передкримінальної поведінки належать підлітки, які групуються на основі наслідування рок-музиці (рокери), важкому металу (металісти), техніці (байкери або нічні мотоциклісти-рокери), прихильники „політизованої” моди (хіпі, чорносорочники, фанати). Їх об’єднують протиправні, аморальні засоби задоволення групових та особистісних потреб й інтересів, які спрямовуються на відокремлення від навколишніх. Головна мета таких груп – щоб їх помітили, виокремили із загальної маси через одяг, зачіску, знання і володіння технікою, музичними уподобаннями тощо. Часто їх діяльність має хуліганський характер; такі особи надають перевагу гучному „спілкуванню”, шумні; випивають, вживають наркотичні речовини, займаються їх розповсюдженням; здійснюють крадіжки особистої та державної власності. Учасники передкримінальних груп ще не чітко усвідомлюють наслідки окремих дій і вчинків, які часто здійснюють у стані емоційного групового піднесення, наслідування певним ідеалам, кумирам тощо.
Нестійку кримінальну або асоціальну групу неповнолітніх правопорушників складають групи хуліганів, злодіїв, рекетирів, ґвалтівників, бродяг, наркоманів, токсикоманів. Їх учасники – 2-7 осіб - об’єднуються для спільного скоєння злочину, після чого розходяться, а при потребі знову збираються. Майже всі з них вживають спиртне чи наркотичні речовини; характеризуються нецензурним мовленням, у спілкуванні надають перевагу „блатним” словам, жаргонам, вульгаризмам; відрізняються слабкою силою волі. Такі особи демонстративно висловлюють власне невдоволення формалізмом у навколишньому житті, заорганізованості заходів, які здійснюються; озлоблені; часто виражають розчарування в особистому й суспільному житті; хизуються своєю незалежністю, волею, навіть життєвими негараздами, безвихідним становищем тощо.
Поведінка учасників стійких кримінальних груп – крадіжки, збройні напади, насилля, вбивства тощо – інкримінується як кримінальна й переслідується карним законодавством. Ці групи об’єднують 4-6-10 осіб 14-15-річного віку (серед них можуть бути й особи до 20-ти років). Вони добре організовані, мають чітку структуру; діють за своїми неписаними законами, нормами й цінностями, які адекватні дорослим криміногенним групам. Міжособисті відносини в групі – ворожі й агресивні; будь-який непослух чи невиконання розпорядження лідера жорстоко карається – побиття, навіть вбивство. Підлітки, які входять у кримінальні групи, прагнуть досягнути атрибутів „крутого” життя – гроші, розкіш, автомобілі, зброя; у кожного з них є подруга чи друг. Вони хизуються своїми негативними вчинками; часто вдаються до протиправної поведінки не тільки з матеріальних міркувань, але й для „підтримки” певного іміджу, авторитету тощо. Учасникам підліткових кримінальних угрупувань зазвичай притаманні різні види адиктивної поведінки [58].
