Зміст навчального елемента 4.4 Проблема наркоманії. Класифікація і типи наркотиків

У соціально-педагогічному аспекті наркоманія визначається як форма девіантної поведінки, яка виражається у фізичній і психічній залежності від наркотиків, що поступово викликає фізичне і психічне виснаження дитячого організму і соціальної дезадаптації особистості.

Термін “наркоманія” походить від грецьких слів “narke” (заціпеніння) і “mania” (безумство, потяг) – хворобливий стан, пристрасть до вживання психотропних речовин, яка призводить до важких порушень фізичних і психічних функцій.

Психотропні речовини – це різні за своєю хімічною структурою засоби, які мають здатність змінювати настрій, поведінку та інші психічні прояви людини. Ці засоби можуть викликати залежність.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінювати одну чи декілька його функцій і внаслідок багаторазового вживання викликає психічну чи фізичну залежність.

У світі існує понад 500 наркотичних засобів, з них 100 наркотиків і близько 50 психотропних препаратів, які мають наркотичні властивості.

За Міжнародною класифікацією всі наркотики і речовини наркотичної дії поділяють на такі групи:

1. Препарати опію (опіати, анальгетики): морфін, кодеїн, опійний мак, героїн, промедол, метадіон. Це – природні та синтетичні речовини, які містять морфіноподібні сполуки. Їм властива седативна “загальмовуюча” дія. У медицині використовуються як знеболюючі засоби. Вводяться внутрівенно. Для людини достатньо 7-12 ін’єкцій морфіну, щоб стати наркозалежною.

Ознаки систематичного вживання опіатів:

• різкі та часті зміни настрою й активності, які не залежать від ситуації;

• порушення режиму сну та діяльності;

• неприродно вузькі зіниці очей;

• часті нездужання, які не можна пояснити;

• циклічна зміна емоційного та фізичного стану, що характеризують сп’яніння та абстенцію (наркотичний голод).

Для сп’яніння, викликаного опіатами, характерно: ейфорія, обличчя і шкіра різко червоніють, з’являються свербіння шкіри, людина малорухома, зіниці малі.

2. Депресанти – лікарські препарати, які використовуються у медицині як снодійний, заспокійливий засіб, анестезія, а при використанні з немедичною метою викликають сп’яніння. До них належать: алкоголь, барбітурати, транквілізатори. Діють як снодійне, заспокійливе.

3. Стимулятори: нікотин, кофеїн, кокаїн, амфетамін та ін. Викликають збудження центральної нервової системи, впевненість, бадьорість, підвищують розумову і фізичну активність.

4. Галюциногени: синтетична речовина ЛСД (діетиламід лізергінова кислота), мескалін (виробляється з бутонів кактуса), псилоцибін (з грибів), буфотеїн (з отрути жаб чи грибів) та ін. Змінюють емоційний стан людини, викликають відчуття аж до галюцинацій. У медицині не використовуються.

Ознаки вживання: підвищена частота пульсу, артеріальний тиск, розширені зіниці очей, тремтіння рук, сухість шкіри, порушується відчуття свого тіла, координація рухів, повністю втрачається самоконтроль.

5. Психоделітики, які отримують з коноплі: конопля, марихуана, гашиш (“план”, “анаша”, “трава”).

Гашишне сп’яніння наступає через 5-15 хвилин після вживання препарату.

Виникає відчуття піднесеного настрою та напливу сил, сильний голод і спрага. Психічний стан коливається від невмотивованої веселості, сміху, розкутості до тривоги, страху, агресії. Зіниці розширені, блищать, шкіра бліда, губи сухі; спостерігаються м’язові посмикування; можуть виникати галюцинації. Сп’яніння закінчується важким сном, слабкістю, апатією.

6.Інгалянти – інгаляційні засоби для наркозу: закись азоту, ефір, хлороформ.

У всьому світі за наркотичними і психотропними речовинами встановлений контроль. Вони призначаються і застосовуються під наглядом лікарів. Виробництво, реалізація і вживання деяких наркотиків, наприклад, марихуани, взагалі заборонено.

Різновидом наркоманії є токсикоманія. При токсикоманії замість наркотиків в організм вводяться різні хімічні речовини, серед яких і ті, які не призначені для внутрішнього вживання – пари бензину, засоби побутової хімії. Токсикомани, як правило, підлітки 13-14 років, які не розуміють наслідків отруєння свого організму. Небезпека токсикоманії полягає в тому, що діти в результаті інтоксикації організму або помирають, або виконують дії, які ведуть до загибелі. Якщо токсикоман залишився живим, то вплив отруйних парів на дитячий організм приводить до інвалідності, розумової неповноцінності.

Розрізняють токсикоманію, пов’язану 1) із зловживанням стимуляторів (кофеїн, чайфір); 2) систематичним вдиханням ароматичних речовин (нітрофарби, розчинники, засоби для виведення плям, синтетичні клеї тощо).