Тема 17. Нові форми транскордонного співробітництва(ч.2)

План

1. Шляхи виявлення кластерних ініціатив, механізми та інструменти розвитку (транскордонних) кластерів.

2. Кращі вітчизняні та зарубіжні практики з питань розвитку (транскордонних) кластерів.

3. Нові організаційні форми транскордонного співробітництва – ЄУТС, ОЄС

Література

1. Міжнародні економічні відносини: сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економічних вузів та факультетів / Філіпенко А.С., С.Я. Моринець, В.А.Вергун та ін. – К: Либідь, 1992. - 225 с.

2.Мікула Н. А. Стратегія формування та підтримки розвитку транскордонних кластерів // Соціально- економічні дослідження в перехідний період. (Збірник наукових праць) /НАН України. Інститут регіональних досліджень. Львів, 2008. – Випуск 5(67). - C. 129.

3. Мікула Н. Концептуальні підходи розвитку транскордонного співробітництва Львівщини. //Проблеми співробітництва прикордонних територій України і Польщі -ІІ. Бюл. № 9, - Варшава-Київ, 1995. - С.181-183.

4. Мікула Н. Організаційно-фінансовий механізм міжрегіональної та транскордонної співпраці // Вісник Тернопільської акад. народного господарства. - 2000. - № 7. - С.131-134.

5 Мікула Н.А. Про основні проблеми та заходи щодо активізації розбудови транспортних коридорів в Україні // Економіст. – 2002. - № 6. - С. 78-81.

6. Мікула Н. Організаційні та фінансові чинники формування єврорегіонів.//Соціально-економічні дослідження в перехідний період / Регіональна політика: досвід ЄС та його адаптація до умов України. Вип.5. ч. ІІ. – Львів: ІРД НАНУ, 2003. - С.92-103.

7. Мікула Н. Основні методичні підходи до оцінки діяльності єврорегіонів.//Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект.//Зб. Наукових праць. Донецьк: ДонНУ, 2003. –788 с. - С.584-587.

8. Мікула Н.А. Проблеми трансплантації інституту транскордонного співробітництва в Україні//Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. – Сб. научн. тр. Донецк-Мариуполь: ДонНУ, 2004. - С.166-169.

9. Мікула Н. Щодо активізації участі України у європейських структурах з питань транскордонного співробітництва // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект. // Зб. наук. праць. Ч. ІІ. - Донецьк: ДонНУ, 2004.

10. Новікова А.М. Пащенко Ю.С. Вдосконалення транспортного сполучення через державний кордон України, К. 2001, 210 с.

11. Писаренко С.М. Організаційно-економічний механізм реалізації регіональної політики Європейського Союзу. –Львів: ІРД НАН України. – 2002. – 84с.

12. Прокладаючи шлях до нових інструментів розвитку сусідських відносин // IP / 03 / 922. – Брюссель, 1 липня 2003 р. /www.europa.eu.int.

13. Регіональна політика в країнах Європи: Уроки для України / Київ. центр Ін-ту Схід-Захід; За ред. С.Максименка. – К.: Логос, 2000. -171 с., С.138-167.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно дослідити шляхи виявлення кластерних ініціатив, а також механізми розвитку кластерів. Для ідентифікації кластерів можна використовувати різні підходи, але основне – це системне бачення функціонування прикордонного та транскордонного регіонів. У процесі виявлення кластерів слід взяти до уваги наступні фактори: наявність та активність у регіоні інституцій регіонального розвитку та інших недержавних організацій; динаміку розвитку малих підприємств і їх спеціалізацію; зовнішньоторговельну діяльність, зокрема, прикордонну торгівлю, наявність спеціалізованих наукових та освітніх установ, а також проаналізувати інші опосередковані чинники, що вказують на потенційні можливості формування кластеру чи їх ідентифікацію на різних етапах життєвого циклу.

Друге питання присвячене дослідженню кращих вітчизняних та зарубіжних практик з питань розвитку кластерів. Розкриття питання слід розпочати з аналізу найбільш відомого транскордонного біофармацевтичного кластеру «Біодолина», що був утворений у 1996 р. у долині річки Верхній Рейн. Слід також згадати про такі кластери, як кластер біотехнологій, регіон Орезунд (Данія-Швеція), який об’єднує мережу численних фармацевтичних і біотехнологічних фірм, університетські лікарні та університети; німецько-голландський транскордонний кластер (м. Твенте), який здійснює свою діяльність у виробництві пластмас, металообробки та біомедичному секторі; німецько-голландський кластер, створений на базі транснаціональних корпорацій Oc і Nedcar (м.Венло) тощо. Важливу увагу необхідно приділити розвитку кластерів в Україні, охарактеризувати їх діяльність та перспективи розвитку.

Третє питання присвячене аналізу нових організаційних форм транскордонного співробітництва, а саме Європейському угрупуванню територіального співробітництва (ЄУТС) та Об’єднання єврорегіонального співробітництва (ОЄС). Тут слід проаналізувати мету та цілі створення таких об’єднань, а також їх діяльність. Варто також зазначити, що учасниками угрупування можуть бути не тільки члени Європейського Союзу, а й держави-члени Ради Європи, які не є членами Європейського Союзу, що є сторонами Третього протоколу. Перевагами ЄУТС чи ОЄС можуть скористатись й українські єврорегіони, оскільки в Європі вже є декілька прикладів переходу єврорегіонів до нової форми співробітництва – ЄУТС.