Перша група: приписуючі школи стратегій.

Школа планування: формування стратегії як формальний процес.

Її засновником є Ігор Ансофф, що опублікував у 1965 р. книгу "Корпоративна стратегія". Особливий акцент у цій школі робиться на кількісному представлені цілей організації й розробці послідовності кроків та відповідних процедур (декомпозиції, складання різних таблиць й ін.).

Провідна роль відводиться професійним "плановикам-стратегам", найважливіші інструменти - це "сценарне планування", програмне забезпечення типу "Prоject Management" (управління проектами) та ін. Недолік такого підходу - захопленість внутрішніми процедурами в збиток власне вибору стратегії, стратегічній творчості. Загальна ідея стратегії часто вибирається похапки, проте потім єдиний (але не кращий) варіант буде ретельно опрацьовуватися.

Школа позиціонування: формування стратегії як аналітичний процес.

Основи цієї школи заклали військові стратеги - Сунъ-Цзи, К. Клаузевіц та ін. До неї також належать досягнення консалтингових компаній Boston Consulting Group і McKinsey. До основоположників цієї школи відносять також Майкла Портера з книгою "Конкурентна стратегія" (1980 p.).

Вихідні позиції цієї школи такі:

-стратегії представляють собою ринкові позиції компаній (ринковий лідер, претендент на лідерство й ін.), які можуть бути ідентифіковані;

-ринкові позиції є конкурентними, вони спираються на відомі п'ять сил, що визначають рівень конкуренції в галузі;

-процес формування стратегії - це зроблений на основі аналітичних розрахунків вибір однієї певної позиції, частіше всього - позиції лідера в тому або іншому перспективному сегменті ринку, шляхом застосування конкурентної переваги;

-основну роль в процесі стратегічного управління відіграють аналітики (штатні "сірі кардинали" або запрошені консультанти), що надають результати своїх розрахунків топ-менеджерам;

-у результаті процесу стратегічного планування організація одержує "готову до вживання" стратегію, причому структура ринку активно стимулює застосування стратегії позиціонування, яка, в свою чергу впливає на організаційну структуру.

Друга група: школи формулювання стратегії

Когнітивна школа: формування стратегії як ментальний процес.

Ця школа наполягає на необхідності проникнення в процеси обробки інформації та розумові процеси стратега. її засновником прийнято вважати Герберта Саймона, що опублікував у 1947 р. книгу "Поведінка керівника", а в 1960 р. - книгу "Нова наука управлінських рішень".

Прихильники когнітивної школи активно спираються на розробки психологів, і перш за все Карла Юнга з його типологією осіб. Виділено чотири шкали, що визначають індивідуальний когнітивний стиль менеджера:

♦екстраверсія - інтроверсія (спонукання людини до дій при переважному впливі сигналів зовнішнього світу або особливостей внутрішнього світу);

♦сенсорика - інтуїція (домінування добре сприйманих або особливих прийомів обробки інформації);

♦мислення - емоції (базування на аналізі або на особистих відчуттях з приводу ситуації);

♦думка або сприйняття (пріоритет планового, впорядкованого або спонтанного, гнучкого

сприйняття оточення).

Школа навчання: формування стратегії як процес, що розвивається.

Попередні школи стратегії так чи інакше припускали, що спочатку треба опрацювати стратегію, "приготувати" її, а потім діяти відповідно до неї. Правда, виникають питання: як діяти організації, поки стратегія не готова, як міняти стратегії і т.п.? Школа навчання вперше відмовилася приймати стратегію як щось вирішене, на певний період незмінне і зайнялася проблемами не формулювання, а формування стратегії, стираючи межі між процесами формування і впровадження стратегій, пропонуючи замість революційного еволюційний шлях стратегічного управління.

Стержневими процесами стратегічного управління за системою школи навчання стають моніторинг і бенчмаркинг. Зрозуміло, що топ-менеджери не завжди володіють "вищим знанням", тому вони повинні використовувати демократію для реалізації сукупного людського потенціалу організації в справі оптимізації стратегії. Вони стають збудникам нових ініціатив, що з'являються інтерактивно, особливо збоку менеджерів "передньої лінії" (найбільш часто контактуючих із зовнішнім світом) і менеджерів середньої ланки.

Стратегія, як її розуміє школа навчання - це вічна "незавершеність", але в цьому не тільки її недолік, але і перевага. Вона здатна об'єднати думаючих про майбутнє людей в єдиний колектив і отримати тим самим не тільки кількісний, але і якісний приріст своїх прихильників. Знаходячись в осередді зовнішніх сил, така організація навчається і творить, захоплюючи ініціативу.

Ця школа дала поштовх до розвитку теорії організації, що навчається, роботам із "створення знань", ключовим (стрижньовим) компетенціям, теорії хаосу, який може привести до нового порядку (як ланцюг взаємозв'язків, здавалося б, випадкових подій - до нового, несподіваного результату).

Школа влади: формування стратегії як процес ведення переговорів.

Всі попередні школи фактично ігнорували питання влади і політики, знаходячись всередині сфер економіки, психології, інформатики. Школа влади має на увазі впливи, що виходять за межі чистої економіки, йдеться про власні взаємозв'язки, що стосуються конкретної організації. В контексті цієї школи стратегія розглядається як політика, а побудова стратегії - як політичний процес.

Заслуговують уваги наступні тези школи влади, які сформулювали Л. Болман і Т. Діл:

-організації є коаліціями різних індивідів і груп, об'єднаних на основі загального інтересу;

-між членами коаліції існують стійкі відмінності в системах цінностей, віруваннях, рівні інформованості, інтересах і сприйнятті реальності;

-найважливіші рішення торкаються розподілу обмежених ресурсів;

-обмеженість ресурсів і стійкість відмінностей створюють основу для конфлікту, що є центральним моментом організаційної динаміки;

-цілі і рішення є результатом маніпулювання позиціями і переговорів між зацікавленими групами.

Школа культури: формування стратегії як колективний процес.

У сфері менеджменту "відкриття" ролі організаційної культури належить аналітикам діяльності японських корпорацій і датується приблизно 1980 р. Проблематиці цінностей організації присвячена робота Т. Пітерса й Р. Уотермена "У пошуках ефективного управління". Дещо пізніше, в 1987 р. вийшла робота Дж. Джонсона, в якій сформульована "система вірувань" цієї школи. Ось її короткі тезиси.

1.Формування стратегії - це процес соціальної взаємодії, заснований на загальних для членів організації переконаннях і розумінні.

2.Вірування індивіда є результат процесів залучення до певної культури або соціалізації.

3.Члени організації здатні лише частково охарактеризувати переконання, на яких базується їх культура, тоді як її джерела і пояснення можуть залишатися для них малозрозумілими.

4.Як наслідок, стратегія приймає форму перспективи і лише у другу чергу позиції, що вкорінились в колективних устремліннях і є моделлю, що відображує ресурси і можливості організації, та створює основу її конкурентних переваг.

5.Культура і особливо ідеологія сприяють, швидше, не стратегічним змінам, а збереженню поточної стратегії.

Школа зовнішнього середовища: формування стратегії як реактивний процес.

Про зовнішнє середовище йдеться в кожній з шкіл стратегій, а найбільше в школі позиціонування. Школа зовнішнього середовища відрізняється тим, що ставить і керівництво, і саму організацію в залежність від набору сил зовнішнього оточення, що визначає стратегію. Найбільш яскравий свій вираз ця школа знайшла в особі М Ханнана і Дж Фрімана, авторів книги "Організацій популяції" (1977 р.).

Організація повинна або адекватно реагувати на зовнішні сили, або їй доведеться "піти зі сцени". Організації залишаються в своєрідних нішах (ніша розуміється тут як зона дії певного набору конкретних зовнішніх сил) до тих пір, поки не зубожіють її ресурси або не стане надмірною ворожість середовища.

Третя група: школа конфігурації і кооперативних стратегій.

Школа конфігурації розглядає формування стратегії як процес трансформації. У цій школі присутні два основні поняття: "конфігурація" і "трансформація".

Конфігурація - стійка структура організації, "трансформація" - процес розробки та перетворення стратегії.

Теоретиком школи став Денні Міллер, що уявляв стратегічні зміни як квантові скачки - переходи від одного архетипу (стани стратегії, структури, ситуації й процесу) до іншого архетипу.

Основні тезиси школи конфігурації такі:

-на протязі певного часу організація має певну структуру, що адекватна певному контексту, який обумовлює поведінку і набір стратегій організації;

-періоди стабільності перериваються трансформаціями - скачками в іншу конфігурацію;

-чергування періодів стійкості і трансформацій відбувається в певній послідовності, що представляє собою життєвий цикл організації;

-призначення стратегічного менеджменту - підтримувати стабільність організації в тривалому періоді та зберігати її життєздатність при виникненні трансформації;

-процес побудови стратегії зводиться до вибору тієї або іншої конфігурації елементів різних шкіл стратегічного управління;

-вироблені стратегії приймають форму планів, позицій, перспектив, прийомів, організаційної культури або ніш зовнішнього оточення, залежно від ситуації.

Школа кооперативних стратегій.

Ця школа оперує такими поняттями, як "ділові мережі", "колективні стратегії", "стратегічні альянси", "спільні підприємства" та ін.

Термін "колективна стратегія" був запропонований в 1983 р. Г. Ест-лі і Ч. Фомбруном для опису процесу формування стратегії в роботі "Колективна стратегія: соціальна екологія організаційного середовища". Вже сама ця назва свідчить про те, що в даній школі так, як і в школі конфігурації, не нехтують досягненнями інших шкіл, а прагнуть їх використовувати. Ця школа досліджує різні форми співпраці: як спільні підприємства, так і франчайзинг, продаж ліцензій тощо.

Перевага цього різновиду теорії стратегічного управління полягає в тому, що вона підриває егоцентризм решти шкіл, орієнтуючи стратегію на досягнення вигод не тільки для даної організації, але і для її партнерів. Вигода партнерів служить каталізатором нарощування і вигод самої організації.

Кооперативні стратегії, є прикордонними зі "школою влади" і виводять на стратегії партнерства.

ДЯКУЮ ЗА

УВАГУ!!!