Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Презентація. Стратегічне управління. Етапи стратегічного управління та особливості формування стратегії підприємства.ppt
Скачиваний:
141
Добавлен:
18.06.2020
Размер:
1.79 Mб
Скачать

Встановлення цілі - це:

-початок будь-якого управлінського впливу або дії, визначення основного змісту стратегій та планів;

-основа встановлення критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінювання діяльності організації;

-одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи; розрив між ними є "полем проблем", які треба розв'язати);

-визначення загального попереднього варіанта рішення, що задає джерела підтримки та "поле рішень", які треба виконати;

-вироблення "стрижня" організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результату.

Функції цілей полягають в тому, що вони:

-регулюють діяльність та поведінку організації

їїпідрозділів та членів;

-становлять основу для розподілу відповідальності між структурними підрозділами;

-зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища;

-забезпечують взаємодію між окремими підсистемами організації та суб'єктами зовнішнього середовища.

Розглянемо класифікацію цілей:

- за спрямованістю дій: зовнішні та внутрішні;

- за змістом діяльності: економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні, наукові, політичні;

- за стадіями життєвого циклу: цілі проектування і створення організації, цілі зростання та розвитку, цілі стабілізації, цілі скорочення та ліквідації;

- за охопленням рівнів управління: цілі всієї організації, окремих підрозділів, груп або індивідуумів;

- за часовими характеристиками: коротко -, середньо - та довгострокові;

- за ступенем кількісного визначення: формалізовані, слабоструктуровані, неструктуровані;

- за спрямованістю управління: стратегічні, тактичні, оперативні;

- за ступенем оновлення: цілі підтримки наявного рівня, цілі поступової зміни окремих елементів системи (реструктуризації) та цілі оновлення системи в цілому (реорганізації);

- за впливом на окремі елементи організації: виробничі та управлінські; останні, у свою чергу, можна поділити на цілі планування, організації, мотивації, контролю і цілі функціонування, уособлених у цілях окремих підсистем організації (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

-за характером діяльності: цілі функціонування та цілі розвитку;

-за пріоритетами: основні, побічні та підтримуючі;

-за вимірюваністю: кількісні та якісні.

3.3. Побудова дерева стратегічних цілей

"Дерево цілей" - це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Вершина "дерева цілей" відповідає основному виду діяльності підприємства, і її, зазвичай, називають місією. Вона відповідає на запитання: якими видами діяльності хоче займатися підприємство? Другий рівень "дерева цілей" відображає внутрішні цінності, яких дотримується вище керівництво організації. Оскільки вони значною мірою залежать від стилю керівника, то їх, як вже зазначалось, називають стилевими цілями. Всі інші цілі, розташовані нижче "дерева цілей", мають назву робочі цілі.

Таке "дерево цілей" спрощує процес оцінки відносної важливості (системних пріоритетів) кожної цілі, яка необхідна для встановлення ресурсів при розробці стратегічних планів.

Основна ідея щодо побудови "дерева цілей“ - декомпозиція (розукрупнювання) - це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. Декомпозиція використовується для побудови "дерева цілей", щоб пов'язати генеральну мету зі способами її досягнення, сформульованими у вигляді завдань окремим виконавцям.

Розглянемо технологічні засади побудови "дерева цілей".

Метод дезагрегації цілей застосовується для формалізованих цілей, які найчастіше характеризують реально існуючі об'єкти або ті, що створюються. Він базується на системному уявленні про об'єкт дослідження і передбачає використання таких понять:

1.Система (С) як цілісний об'єкт, тобто генеральна ціль або ідеальне уявлення про те, що треба створити.

2.Підсистема (ПС) як частина більш загальної системи, у якій підсистеми є функціонально значущими.

Варто зазначити, що другий та нижчі рівні "дерева цілей" мають містити

основні та альтернативні елементи досягнення цілей вищого рівня. Далі

побудову І і II рівнів "дерева цілей" методом дезагрегації виконують за тими ж правилами: кожна з цілей поділяється на .елементи, і для кожної з них

створюється комплекс альтернативних дій для їхнього досягнення. Елементи І і ІІ рівнів "дерева цілей" далі можна не поділяти на нижчі

рівні в таких випадках:

а) якщо елемент, який аналізується, безпосередньо не пов'язаний з

основною системою та не дає нічого цінного для її функціонування;

б) якщо елемент, що розглядається, є тривіальним, а його існуючий варіант влаштовує дослідника та виконавця.

Метод забезпечення необхідних умов при побудові "дерева цілей" можна використати для декомпозиції мети будь-якого типу. Схематично метод забезпечення необхідних умов наведено нижче.

Цей метод передбачає, що сформульована генеральна мета пропонується експертам для аналізу та побудови "дерева цілей". Незалежні експерти висувають вимоги щодо форми та умов, необхідних для досягнення мети, пропонують перелік оцінок структури цілей, а також заходи для їх досягнення.

3.4. Альтернативні підходи стратегічних шкіл до формування стратегії підприємства

В літературі з менеджменту визначено десять основних наукових шкіл, що відрізняються принциповим баченням стратегічного управління. Умовно їх можна поділити на три групи.

У першу групу входять три школи, що мають приписуючий характер. їх представники звертають увагу на те, як повинні формуватися стратегії.

Другу групу становлять шість шкіл, що розглядають специфічні аспекти процесу формулювання стратегії. їх основні положення відносяться не стільки до змісту стратегічної поведінки, як до опису реальних процесів розробки

стратегій.

До третьої групи відноситься школа конфігурації (вона вбирає в себе підходи, що виходять зі змісту стратегій, процесу їх формування, організаційної структури і зовнішнього середовища, а також послідовності стадій життєвого циклу), а також школа кооперативних стратегій.

Соседние файлы в предмете Стратегическое управление