43. Готичний стиль в польській архітектурі

Готика у Польщі повність розвинулась у XIV ст., коли в країні закінчилась феодальна роздрібненості та монголо-татарські навали і знову вона стала королівством з 1319 р. На розвиток архітектури вплинуло інтенсивне зростання міст, розвиток господарства, а також науки й освіти (відкриття Краківського університету в 1364 р.).

Для громадських будівель стають характерними розпланувально-просторові композиції з центральним квадратовим чи прямокутним у плані внутрішнім двором, оточеним одно- або двох'ярусною стрілчастою аркадою, а також вінчання стін щипцями, декорованими стрілчастими нішами й фіалами. Найяскравішим прикладом є будинок Ягеллонського університету (Collegium Maius) в Кракові 1400 р. Найпоширенішими тогочасними громадськими будівлями були будинки купецьких гільдій і ратуш. Кожна ратуша мала дво- триповерховий основний корпус з залом засідань і високу вежу з годинником та обов'язково сполучалася з будівлею торгових рядів. Характерними прикладами є ратуші в Гданську 1372–1502 рр. з вежою 1561 р., у Вроцлаві 1300–1506 р. У XV ст. відомий і інший тип ратуші — без веж, з лоджією на причілковому фасаді й пишно прикрашеними щипцями. Дві такі ратуші збудував майстер Генріх Брунсберг у Щеціні й Хойні. Характерними зразками купецьких громадських будівель Гданська є будинок Артуса 1476–1481 рр. і будинок Братства Куркового 1479–1494 рр. Вони прямокутні в плані, з центральним великим зальним приміщенням, перекритим склепіннями (в будинку Артуса це зірчасте склепіння на чотирьох тонких гранчастих колонах).

Прямокутні ринкові площі та вулиці забудовуються стандартними будинками, зверненими до вулиці. Н першому поверсі кожного будинку з боку вулиці (площі) містилася лавка власника, за нею, а також у підвалі — склад товарів; на другому поверсі влаштовувалися парадні приміщення, на третьому і вище — житлові. Такі будинки доби готики зводилися як у фахверкових, тобто дерев'яних каркасних конструкціях, так і в мурованих із цегли. Підвали й перші поверхи мурованих будинків перекривалися склепіннями, горішні поверхи — стелями по дерев'яних балках. Фасади таких мурованих будинків увінчувалися готичними щипцями, що закривали двосхилі дахи, й мали стрілчасті портали й віконні ніші (будинок князів Мазовецьких у Варшаві XV ст.).

У цей же час виникають монументальні готичні будівлі й споруди господарського призначення — житниця XIV ст. в Торуні, Великий млин та підйомний кран «Журав» 1444 р. у Гданську, а також склади в Бидгощі та Грудзендзі. Всі вони мають велетенські цегляні щипці, декоровані ступінчастими нішами.

У XIV ст. починають перебудовувати старі дерев'яні замки на муровані, в яких головна роль відводилася масивному донжону (замок Бедзин XIV–XV ст.). Протягом XIV–XV от. найбільших перебудов зазнали муровані укріплення Кракова й особливо королівського замку Вавель. Варшаву також оточувала подвійна смуга мурів початку XV ст., посилених у XVI ст. барбаканами. Особливої уваги надавали зведенню пишно декорованих міських надбрамних башт (у Їданську, Слупську). Наприкінці XIV ст. з'явився новий тип замку з внутрішнім двором, оточеним готичною аркадною галереєю (замок Лидзбарк Вармійський), що став перехідним до ренесансних замків-палаців.

До унікального розпланувально-просторового типу належить ранньоготичний двонефний зальний костел у Вислиці, збудований королем Казимиром Великим. Костел Діви Марії в Гданську — один із найбільших у Європі (розміри в плані 105 х 66 м). Він має трансепт, увінчаний щипцями, й велетенські вікна. Розпочали його будувати за базилікальною системою, а завершили як храм зального типу, з рівномірно освітленими нефами однакової висоти (храми зального типу в цілому характерні для пізньоготичної архітектури). Контрфорси введені всередину храму: вони формують стіни між капелами, що прилягають ззовні до бічних нефів. Для образу цього храму характерний контраст велетенських лапідарних площин фасадів з тонко проробленим декором щипців, які увінчують трансепт.

Для XV ст. характерні однонефні та тринефні костели зального типу. Однонефні зальні костели були у Польщі традиційним типом невеликого парафіяльного храму. Зразком великого зального тринефного храму є костел Св. Якуба в Нисі 1401–1430 рр., а невеликого тринефного храму — шедевр майстра Генріха Брунсберга, костел Діви Марії в Познані 1433–1444 рр. Усі ці костели безвежові, проте в регіоні Мазовше під впливом архітектури хрестоносців на західних фасадах зводять великі вежі (костели в Нешаві й Остроленці).

Майстри готичної доби досконало опанували дерев'яні каркасні конструкції при створенні велетенських щипцевих дахів готичних костелів та інших будівель. Добре продумана система крокв, розпорок і підкосів дозволяла створювати просторові конструкції, що витримували значні статичні й динамічні навантаження. Найдавніші дерев'яні костели відомі з кінця XV ст. — в Дембно, Гривалді, Лончі 1490 р., Ксенжему Лясі 1499 р. Вони однонефні, у плані наближені до квадрата, з вужчим вівтарем, прямокутним у плані чи гранчастим. Зрубні стіни вінчає стрімкий дах, що надає храмовому силуету готичного характеру. Це підкреслює і західна вежа-дзвіниця каркасної конструкції з нависаючою галереєю і високим шпилем.

Загалом для пізньої готики в Польщі характерне значне збільшення кількості мурованих будівель, урізноманітнення їх функціональної і розпланувально-просторової типології, ускладнення типів склепінь (зірчасті, сітчасті, «кришталеві») та архітектурних і декоративних форм — лопаток, фіалів, щипців, аттиків, віконних рам тощо.