3.Національні традиції і звичаї Польщі.

Із старовинних звичаїв збереглися деякі сімейні (наприклад, весільні) і календарні.

Традиційний весільний цикл включав у минулому сватання, домовленість (на ній домовлялися про придане і ін.), заручення, вінчання, весільний бенкет. На весіллі протистояли дві «дружини» — жениха і нареченої, що складалися з їх родичів і друзів. У сучасному весіллі багато старих обрядів вже не виконуються, інші носять головним чином ігровий характер. Зберігся звичай мати дружок, але «дружини» жениха і нареченої стали нечисленними. За традицією піклуються про те, щоб весільний бенкет був рясним, в деяких сільських районах до нього печуть ще обрядовий хліб — «колач», «коровай», дрібне фігурне печення.

Похоронна обрядовість Поляків скоротилася, але, як і раніше, носить подвійний характер — сімейно-споріднений і суспільний. У всій Польщі щорічно 2 листопада відзначають День поминання: у костьолах служать панахиди, всі прагнуть відвідати могили своїх родичів, навіть якщо треба для цього приїхати здалеку. На могилах і перед пам'ятниками на вулицях і площах запалюють свічки і лампади.

Поляки вважаються нацією, яка любить свята, дотримується традицій, підтримує давні звичаї. Різдво - найважливіше свято в Польщі. Вігілія (24 грудня), ніч перед Різдвом -  день, коли збирається вся родина. Велику роль у створені атмосфери грає ритуал прикрашання оселі. Незамінним атрибутом Різдва є ялинка, але це одна з наймолодших польських традицій - до Польщі вона прийшла від німців в кінці 19 сторіччя. Раніше польські хати прикращались тільки хвойними гілками. Більша частина польських традицій пережила сторіччя, наприклад, зайва тарілка на Різдвяному столі для непроханого гостя, або кількість страв, які мають бути на столі (на різдвяному столі обов'язковими є грибна зупа з «вушками» (маленькими пельменями), капуста з грибами, картопля та риба в різноманітному вигляді, рулет з маком, медові пряники, сернек, компот з сухофруктів, кутя з маком, пшеницею та медом), або сніп соломи під скатертиною, щоб наступний рік був врожайним та багатим. Цей день мало хто проводить поза домом. Вігілія розпочинається святковою вечерею вдома та співом колядок в родинному колі, а закінчується походом до костьолу та участю в святковому богослужінні, яке розпочинається опівночі. А от 25го і 26го грудня поляки запрошують своїх друзів на святковий обід та вечерю.

11 листопада в Польщі святкується День Незалежності - наймасштабніше національне свято в країні. Серед іншого, дуже популярним є святкування Анджейкі (29 листопада) - дня святого Анджея, який пов'язаний з ворожінням на майбутній рік.

Славиться суспільними гуляннями польський «карнавал» — масниця. На Масницю в останній четвер перед постом їдять спеціально до цього дня випечені пампушки,млинці. Головне весняне свято «Вєльканоц» (пол. Wielkanoc) — Великдень поляки відзначають дуже урочисто, як і за старих часів: до Великодня фарбують яйця, випікають обрядовий хліб, які освячують в костьолі, готують різноманітну святкову їжу. Збереглися частково ще звичаї ходіння ряджених по дворах і обливання водою в пасхальні понеділок (дівчат) і вівторок (хлопців). Деякі традиційні народні свята мають інше значення, ніж раніше. Наприклад, дожинки стали всенародним святом урожаю. Відзначають нові свята — День моря, День шахтаря, День дитини і ін.

4. Польща та наполеонівські війни (виникнення польських легіонів, діяльність Я.Г.Домбровського)

Польські зв'язки з Францією можна простежити від часів ще до повстання Косцюшка — від Барської конфедерації. У 1796 генерал Ян Домбровський запропонував французькій директорії сформувати особливий корпус з поляків. Директорія прийняла пропозиції і доручила вести переговори генералу Бонапарту, командувачу італійською армією. Так як французькими законами було заборонено приймати на службу іноземні війська, то польські легіони були включені до складу армії Ломбардської республіки, утвореної в ході Італійського походу Бонапарта 1796-1797. 9 січня 1797 було укладено відповідну угоду між Домбровським і урядом Ломбардської республіки.

Було сформовано 2 легіони по 3 батальйони та 1 артдивізіон в кожному. Солдати легіонів носили польські мундири з французькими кокардами. Проте незабаром в квітні 1797 Бонапартом було укладено перемир’я в Леобені, а потім Кампо-Формійський мир. Домбровський, який хотів представляти польський народ на цих переговорах, не був допущений на мирний конгрес. Польські легіони збереглися в якості допоміжного корпусу в армії Цизальпінської республіки.

У 1798 брали участь у діях проти (Папської області) і Неаполітанського королівства. Під час Війни Другої коаліції Франція в 1799 взяла на себе утримання польських легіонів, і вони брали участь в 1799-1800 в бойових діях в Італії проти російсько-австрійських військ. Перший легіон зазнав великих втрат у боях при Треббіі і Нові. Другий легіон брав участь в обороні обложеної Мантуї і втратив при цій облозі 700 осіб.

Крім італійських легіонів Домбровського (9 тис. осіб), в 1799 був сформований Придунайський легіон генерала К. Князевича (близько 6 тис. осіб), який успішно діяв в Південній Німеччині в 1799-1800 роках. Після Люневільського миру Франція реорганізувала Легіони польські в 3 полубригади і 1 уланський полк.

За таємницею статті Амєнського миру з Англією, Франція зобов’язувалася розпустити польські легіони. Незабаром 2-га і 3-тя півбригади були відправлені на острів Сан-Домінго і використані для придушення антифранцузького повстання негритянського населення; втратили в боях і від хвороб 2/3 складу. 1-ша півбригада і уланський полк залишилися в Італії і в 1805-1807 брали участь у війні Франції з 3-ю і 4-ю коаліціями.

Під час війни проти Пруссії (1806-1807) Наполеон створив два північних легіони (8 тис. чоловік) під командуванням генералів Зайончека і Володкевич.

Всього в 1797-1807 через Легіони польські пройшло близько 35 тис. осіб, частина яких склала кістяк польської армії Герцогства Варшавського, а частина залишилася на французькій службі (близько 8 тис. чоловік) в так названому польсько-італійському легіоні.

Домбровський- польський генерал, учасник повстання Костюшка, ініціатор створення польських легіонів у Італії, головнокомандувач польських військ у 1813 році, сенатор-воєвода Царства Польського у 1815 році, генерал від кавалерії війська Царства Польського у 1815 році.

Спочатку Домбровський служив у саксонському війську і долучився до війська Речі Посполитої Обох Народів у 1792 році, незадовго до другого поділу Польщі. Він дослужився до рангу генерала у повстанні Костюшка 1794 року. Після закінчення третього поділу Польщі, який ініціював падіння Польщі як незалежної держави, він став активним діячем у відновленні польської незалежності з-за кордону. Він став засновником польських легіонів у Італії, які служили Наполеону з 1797 року, і як генерал у французькому та італійському військах, він сприяв короткому відновленню незалежності Польщі під час війни четвертої коаліції у 1806 році. Брав участь у Наполеонівських війнах, зокрема у польсько-австрійській війні та франко-російській війні 1812 року. Після втрати Наполеоном влади, він прийняв пост сенатора у Царстві Польському, і був одним із засновників війська Царства Польського. У польському державному гімні, Jeszcze Polska nie zginęła, створеному і вперше відтвореному польськими легіонерами, ім'я Домбровського щораз згадується у приспіві, за що він і відомий також під назвою Мазурка Домбровського