Протиалергійніі протизапальні препарати

Алергія є наслідком підвищеної чутливості (сенсибіліза­ції) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебіль­шого природа алергену лишається невизначеною, тому лікуван­ня алергій проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації, тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії в розвитку алергійних реакцій:

• імунологічну — утворення антитіл;

• вивільнення медіаторів алергії;

• реакції органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергії.

Класифікація протиалергійних препаратів

1. Антигістамінні препарати (блокатори гістамінових рецепто­рів).

1. Антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС, — диме­дрол, супрастин, тавегіл (клемастин), дипразин (піпольфен).

2. Антигістамінні препарати, що мало впливають на ЦНС, — діазолін, фенкарол, гісманал (астемізол), азеластин (алергодил), лоратадин (кларитин), дедалон.

2. Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори (перешкоджають виділенню медіаторів алергії): глюкокортикостероїди (ГКС), кромолін-натрій (інтал), кетотифен (задитен).

3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.

1. Адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид).

1. Бронхолітики (див. тему 10).

3.3. Препарати кальцію (див. тему 17.1.4). Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові ре­цептори і запобігають дії на них гістаміну.

Антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС

Димедрол — антигістамінний препарат, що справляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблювотну, місцевоане-стезувальну дію; посилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. Три­валість дії — 4—6 год. Застосовують при кропив'янці, алергійному дерматиті, риніті, полінозі (сінній гарячці), для посилення дії сно­дійних, анальгезивних та засобів для наркозу. Побічна дія — сон­ливість, зниження працездатності.

Супрастин — антигістамінний препарат, що справляє менш ви­ражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою при­гнічує ЦНС. Тривалість дії — 8-12 год. Застосовують при анафіла­ктичному шоку, набряку Квінке, кропив'янці, свербежі, алергій­ному дерматиті, риніті тощо.

Антигістамінні засоби, що мало впливають на ЦНС

Діазолін — антигістамінний препарат для внутрішнього засто­сування. Застосовують при алергії на ліки, продукти (кропив'янка, свербіж, алергійний дерматит). На ЦНС практично не впливає. Побічна дія — подразнення слизової оболонки шлунка.

Глюкокортикостероїди (див. тему 15) — гормони кіркової речо­вини надниркових залоз, справляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препа­рати застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і се­реднього ступеня (анафілактичний шок, набряк Квінке, сироват­кова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліартритах, ревма­тизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід пам'ятати про їх виражену побічну дію.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запо­бігає, їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують інгаляційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Систем­не введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час нападу неефективний. Протипоказаний дітям до 5 років, у І три­местрі вагітності.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку. Анафілактич­ний шок — найтяжчий прояв алергії:

• у дошоковий період вводять антигістамінні препарати — су­прастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;

• при зниженні AT і бронхоспазмах вводять адреналіну гідро­хлорид (підшкірно по 0,5 мл 0,1 % розчину через кожні 5-Ю хв; за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10 разів), ефед­рину гідрохлорид. Ефективне внутрішньовенне крапельне (40-50 крапель за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл 0,1% розчи­ну адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), роз­чинених в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду;

• при бронхоспазмах використовують також інші бронхоліти­ки (див. тему 10);

• при пригніченні дихання застосовують оксигенотерапію, вводять стимулятори дихання (аналептики — див. тему 10);

• при гострому набряку легенів уводять сечогінні засоби — фуросемід, маніт;

• корекція гемодинамічних розладів (сольові розчини, плазмозамінники тощо).

Особливості роботи з препаратами:

• антигістамінні препарати несумісні з промедолом, стрепто­міцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепресан­тами;

• димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумо­влюють подразнення, тому їх вводять парентерально внутрішньом'язово чи внутрішньовенно;

• димедрол несумісний з аскорбіновою кислотою, натрію бро­мідом, гентаміцином;

• всі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (димед­рол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призначати хворим, робота яких пов'язана з точною психічною реакцією (водіям, операторам тощо);

• діазолін призначають внутрішньо після їди;

• кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином, амброксолом.

Запалення — патологічний процес, що виникає у відпо­відь на дію пошкоджувальних факторів, які стимулюють утворення, виділення медіаторів запалення, ейкозаноїдів (простагландини, лейкотрієни, тромбоксани), брадикініну, гістаміну, серотоніну.

Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:

— стероїдні протизапальні препарати — глюкокортикостероїди;

— нестероїдні протизапальні препрати — ненаркотичні анальгетики.

Стероїдні протизапальні препарати — гормони кіркової речови­ни надниркових залоз, глюкокортикостероїди. Вони чинять ви­ражену протизапальну дію. До глкжокортикостероїдів відносять кортизон, гідрокортизон, преднізолон, тріамцинолон, дексамета-зон (див. тему 15).

Механізм протизапальної дії ГКС:

• пригнічують фермент фосфоліпазу А₂, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів — медіаторів запа­лення;

• гальмують утворення інших медіаторних речовин — бради-кініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;

• знижують чутливість тканинних рецепторів до медіаторів за­палення;

— послаблюють продуктивну й альтернативну фази запалення. Застосовують глюкокортикостероїди для лікування тяжких форм ревматизму, ревматоїдного артриту, поліартритів тощо.

Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП):

• пригнічують фермент циклооксигеназу і порушують синтез простагландинів;

• пригнічують активність інших медіаторів запалення (гіста­міну, серотоніну тощо);

• зменшують енергозабезпечення в ділянці запалення;

• пригнічують підкіркові больові центри.