Класифікація діуретинів

1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

2. Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

5. Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в проксимальному та дистальному відділах канальців нефрона.

Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різного походження. Побічна дія — гіпогліке­мія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блю­ванням, слабістю, діареєю. Цим явищам можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзин­ки, пшоно, курага) та препаратами калію.

Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.

Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрішньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв три­валістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках — при гіпертензивних кризах, набряках легенів, мозку, для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях тощо. Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз (див. дихлотіазид), загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Антагоністи альдостерону перешкоджають взаємодії альдосте­рону зі специфічними рецепторами і є конкурентними анта­гоністами гормону кори надниркових залоз альдостерону відносно його впливу на нефрон.

Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Побічна дія — сонливість, слабість, атаксія, гінекомастія. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, то­му він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.

До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.Особливості роботи з препаратами:

— після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину, натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5—2 год для запо­бігання ортостатичному колапсу. Під час лікування клофеліном за­боронено вживати етиловий спирт. Внутрішньовенно клофелін вводять обережно: вміст ампули розчиняють в 10—20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3—5 хв.

У результаті швидкого введення можливе підвищення тиску;

— клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу;

• р езерпін приймають після їди;

• внутрішньом 'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати;

• внутрішньовенно магнію сульфат вводять повільно, обережно. Для цього застосовують 3% розчин, який вводять протягом години крапельно. Швидке введення призводить до зупинки дихання;

• інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоп-рил, еналаприл) протипоказані вагітним через ризик появи вад розви­тку плода (природжених вад);

• діуретики несумісні з сульфаніламідними препаратами;

• сечогінні препарати приймають у першій половині дня;

• тіазидні діуретики протипоказані при важкій нирковій не­достатності; вони зумовлюють загострення подагри, збільшують вміст цукру в крові (увага до діабетиків);

• дихлотіазид призначають за схемою індивідуально після їди;

• фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами. Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Фуросемід не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дії.

Таблиця 24. Антигіпертензивні засоби

Назва препарату		Форма випуску		Спосіб застосування
Дибазол (Dibasolum)		Ампули 0,5%, 1% розчину по 1; 2; 5 мл Таблетки по 0,02 г		Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 3-4 мл 1% чи 6-8 мл 0,5% розчину Внутрішньо по 0,02 г 2—3 рази на день
Дихлотіазид (Dichlothiasidum)		Таблетки по 0,1; 0,025 г		Внутрішньо після їди вранці по 0,1 г
Каптоприл (Captoprilum)		Таблетки по 0,025; 0,05 г		Внутрішньо по 0,05 г 2—3 рази на день
Клофелін (Clophelinum)		Таблетки по 0,000075; 0,00015 г Ампули 0,01% роз­чину по 1 мл		Внутрішньо — доза індивідуальна Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Магнію сульфат (Magnesii sulfas)		Ампули 20%, 25% розчину по 5; 10; 20 мл		Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)	Ампули 2% розчину по 2 мл Таблетки по 0,04 г		Підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04-0,08 г 3 рази на день
Но-шпа (No-spanum)	Ампули 2% по 2 мл Таблетки по 0,04 г		Внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04 г 2-3 рази на день
Фуросемід (Furosemidum)	Таблетки по 0,04 г Ампули 1% розчину по 2 мл		Внутрішньо по 1 таб­летці. Вранці перед їдою Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 1 раз на 2 дні

ДІУРЕТИКИ (лат. diuretica < грец. diuréō — виділяю сечу), або сечогінні препарати — у широкому розумінні ЛП, що підсилюють видільну функцію нирок і збільшують кількість сечі. Точніше визначення Д. — препарати, що викликають посилене виведення солей (насамперед натрію) і води з організму. Підкреслюючи первинність впливу справжніх Д. на екскрецію солей (вода пасивно рухається за натрієм та іншими осмотично активними речовинами), ці препарати іноді називають салуретиками. Основна мета застосування Д. — посилення електроліто- і водовидільної функцій нирок. Тому вони призначені в основному для лікування набряків, артеріальної гіпертензії й отруєнь. Однак у зв’язку з широким спектром ренальних і екстраренальних ефектів Д. наведеними станами показання до їх застосування не обмежуються.

У медичній практиці використовують також діуретики рослинного

походження, зокрема настої з бруньок берези (Gemmae Betulae), листа

брусниці (Folium Vitis idaea), лист а му чин ці (Folium Uvae ursi),

трави хвоща польового (Herba Equiseti) та ін. Рекомендовані також

складні сечогінні збори, наприклад, збір сечогінний № 1, до складу якого

входять листя мучниці (3 частини), квіти волошки синьої і коріння

солодки (по 1 частині). Одну столову ложку цього збору заварюють

склянкою окропу, настоюють 20хв, охолоджують, проціджують. Приймають по

1 столовій ложці 3-4 рази на день.

Серед відомих лікарських рослин приблизно у 70 — 80 % виявлено здатність посилювати виділення сечі. Однак за традицією використовується сечогінна дія лише деяких рослин. Незважаючи на те що ця дія значно слабша порівняно з багатьма сучасними діуретиками, лікарські рослини мають свої переваги, зокрема незначна їх токсичність дає змогу застосовувати рослинні препарати тривалий час без побічної дії.

Листя мучниці (fol. Uvea ursi) — містять флавоноїди, а також глікозид арбутин (близько 6 %). Флавоноїди підвищують діурез. В організмі арбутин розкладається з утворенням гідрохінону, якому властива протибактеріальна дія. Використовують, як правило, відвари з розрахунку 0,5 — 1 г листя на один прийом. Призначають 3 — 5 разів на день при запальних захворюваннях сечового міхура та сечових шляхів. Відвар не слід вживати при захворюваннях нирок: гідрохінон подразнює їхню паренхіму.

Трава хвоща польового (НегЬа Equiseti) — містить велику кількість розчинної у воді силікатної кислоти, флавоноїди, алкалоїди та інші речовини. Відвару із трави хвоща польового властива сечогінна, дезінфікуюча і протизапальна дія. Призначають, як правило, у вигляді відвару з розрахунку 1—2 г трави на прийом. Приймають 3 — 4 рази на день. Як і листя мучниці, траву хвоща польового не слід вживати при захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми.

Листя ортосифона (нирковий чай -Fol. Orthosphonis) - містять глікозиди, сапоніни, алкалоїди та ін. Росте головним чином у Південно-Східній Азії, Індії, Індонезії. Вирощують у Криму, на Кавказі. Має слабку сечогінну і протизапальну дію. Широко застосовують при захворюваннях нирок і сечових шляхів. Використовують у вигляді настою з розрахунку 1 — 2 г трави на прийом. Приймають за ЗО хв до їди 2 — 3 рази на день. Побічна дія не виявлена.

Листя брусниці (fol. Vitisidaea) -містить флавоноїди, глікозиди, у тому числі арбутин, органічні кислоти та ін. Найчастіше застосовують у вигляді відвару з розрахунку 1—2 г листків на прийом. Приймають 3 — 4 рази на день. Для листків брусниці характерна слабка сечогінна, антисептична і протизапальна дія. Не рекомендують застосовувати при запальних захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми.

Крім цих рослин сечогінна дія виявлена у горицвіту весняного, квіток волошки синьої, ягід ялівцю звичайного, бруньок і молодих листків берези бородавчастої та ін.

Сечогінні засоби іноді застосовують комбіновано при хронічній недостатності серця, гострій і хронічній недостатності нирок та при деяких інших захворюваннях з порушеннями водно-сольового обміну.

Найчастіше комбінують засоби з різним механізмом дії для активнішого виведення солей і води з організму. Поєднане застосування препаратів, крім того, спрямоване на зменшення їх негативної побічної дії.

Для збільшення салуретичної і діуретичної дії осмотичні сечогінні комбінують з речовинами, які діють на рівні клітин ниркових канальців. Здебільшого в таких випадках застосовують маиіт з кислотою етакриновою або фуросемідом. Таку комбінацію призначають у випадках проведення форсованого діурезу при отруєннях або за потреби швидкої дегідратації, наприклад при набряку мозку.

Часто комбінують активні діуретики, які діють на рівні базальної мембрани, з тріамтереном або спіронолактоном -препаратами, які діють на рівні апікальної мембрани. При цьому зменшується можливість виникнення гіпокаліємії. Застосування тріамтерену, амілориду з похідними бензодіазепіну запобігає порушенню кислотно-лужної рівноваги, а також гіперурикемічній дії (таблетки «Трі-ампур», «Модуретик» та ін.).

Деякі сечогінні засоби здатні підсилювати дію препаратів інших груп. Так, сильні діуретики (тіазиди, кислота етакри-нова, фуросемід) посилюють дію гіпотензивних засобів (наприклад, алкалоїдів раувольфії) — таблетки «Адельфан-езидрекс», «Неокристепін», «Бринердин», «Кристепін» та ін. Тріамтерен і спіронолактон завдяки калійзберігаючій дії можна застосовувати разом з серцевими глікозидами.

Сечогінні засоби потеціюють ефект багатьох протипухлинних засобів, збільшуючи чутливість клітин пухлини до цитостатиків. Слід пам'ятати, що активні салуретики (фуросемід, буфенокс, кислота етакринова) значно збільшують ототоксичну дію антибіотиків.

Запитання для самоконтролю

1. Які препарати застосовують при серцевій недостатності і чому?

2. Який шлях і особливості введення кардіотоніків в ампулах?

3. Які ускладнення можливі при швидкому введенні строфантину?

4. Які особливості перорального призначення серцевих глікозидів?

5. Чим проявляється передозування препаратів серцевих глікозидів і яка тактика надання допомоги при таких станах?

Тести і задачі для самоконтролю

1. У пацієнта хронічна серцева недостатність. Як основні призначені препарати наперстянки. Визначте препарати:

а) корглікон, строфантин;

б) дигітоксин, дигоксин;

в) адонізид, адоніс-бром;

г) добутамін, амринон;

д) аспаркам, унітіол.

2. Пацієнтові, у якого на тлі інфаркту міокарда через 2 тиж. виникла гостра серцева недостатність, лікар призначив внутрішньовенне введення кардіотонічних препаратів групи серцевих глікозидів. Визначте ці препарати:

а) дигітоксин, дигоксин;

б) добутамін, амринон;

в) строфантин, корглікон;

г) адонізид, адоніс-бром;

д) целанід, адонізид.

3. Пацієнтові з метою зменшення вираженості симптомів серцевої не­достатності лікар призначив серцеві глікозиди внутрішньовенно. Який розчинник має використати медсестра:

а) 10 % розчин натрію хлориду;

б) 0,5 % розчин новокаїну;

в) воду для ін'єкцій;

г) ізотонічний розчин натрію хлориду;

д) 40 % розчин глюкози?

4. Пацієнтка із хронічною серцевою недостатністю кровообігу, яка отримує препарати наперстянки та сечогінні засоби, поскаржилася на погіршення стану: з'явилися нудота, блювання, перебої у роботі серця. З чим пов'язане погіршення стану пацієнтки:

а) з підвищенням AT;

б) із передозуванням серцевих глікозидів;

в) зі зниженням AT;

г) із недостатньою дозою препаратів;

д) із порушенням дієти?

Яку допомогу необхідно надати?

5. Складіть рецептурний пропис на:

• дигітоксин у супозиторіях;

• мікстуру на 12 прийомів, що містить настій трави горицвіту та 4 Г натрію броміду;

• строфантин в ампулах;

• целанід у таблетках;

• адонізид.

Поясніть умови зберігання кожного з препаратів.

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

• класифікацію і визначення кардіотонічних засобів;

• у завдання з фармакотерапії — препарати: дигітоксин, дигоксин, целанід, адонізид, корглікон, строфантин, добутамін, амринон;

• клінічний термін «серцева недостатність».

Запитання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте принципи дії на серцеву провідність, автоматизм та збудливість препаратів для лікування тахі- та брадіаритмій.

2. Які групи препаратів пригнічують провідність, автоматизм та збудливість серця? Обґрунтуйте їх застосування, побічні ефекти.

3. Які засоби покращують проведення імпульсів провідною системою серця? Обґрунтуйте їх застосування.

Тести та задачі для самоконтролю

1. Пацієнту необхідно попередити виникнення аритмії під час опера­ції на серці. Визначте, який мембраностабілізувальний препарат призначено вводити під час операції:

а) верапаміл;

б) аспаркам;

в) ніфедипін;

г) анаприлін;

д) новокаїнамід.

2. Пацієнтові з артеріальною гіпертензією та тахіаритміею призначе­но лікування антагоністами кальцію. Визначте препарат, який при­значив лікар:

а) верапаміл;

б) новокаїнамід;

в) анаприлін;

г) аспаркам;

д) лідокаїн.

4. Складіть рецептурний пропис на:

• новокатаамід в ампулах;

• верапаміл у драже;

• калію хлорид для застосування всередину;

• анаприлін в ампулах;

• таблетки аспаркаму.

Визначте фармакологічну групу та механізм впливу препаратів на серцеву діяльність.

* 5. В аптеці відсутні препарати: метопролол, анаприлін, верапаміл, аспаркам.

Порекомендуйте їх аналоги.

• 6. Пацієнтові за відсутності ефекту лікар призначив метопролол у дозі 0,2 г 1 раз на добу. На упаковці препарату написано, що 1 таблетка містить 25 мг. Визначте, скільки таблеток потрібно призначити на один прийом.

• 7. Проаналізуйте рецепт: ,......;

Rp.: Sol. Kalii chloridi 10 % 50 ml

D. t. d. N. 10 in ampull.

S. Внутрішньовенно повільно по 50 мл

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

— класифікацію препаратів для лікування тахі- та брадіаритмії.

— оформіть завдання з фармакотерапії на препарати: новокаїнамід, хінідину сульфат, верапаміл, калію хлорид, метопролол, аміодарон;

— клінічний термін «аритмія».

Запитання для самоконтролю

1. Який механізм розвитку атеросклерозу і як впливають на цей про­цес протисклеротичні засоби?

2. Назвіть групи протисклеротичних засобів та їх препарати, пояс­ніть механізм дії кожної з груп.

3. Дайте загальну характеристику препаратам, які покращують моз­ковий кровообіг, назвіть фармакологічні групи та їх представників.

Тести і задачі для самоконтролю

1. У пацієнта атеросклероз. Лікар призначив засіб, що впливає на лі­підний обмін. Визначте можливі препарати:

а) ловастатин, фенофібрат;

б) токоферолу ацетат, рутин;

в) кавінтон, циннаризин;

г) церебролізин, танакан;

д) пармідин, метіонін.

2. У пацієнта розлади мозкового кровообігу. Одним із препаратів для комплексного лікування було призначено блокатор кальцієвих каналів, що має виражений вплив на судини головного мозку. Визначте препарат:

а) стугерон;

б) циннаризин;

в) церебролізин;

г) трентал;

д) танакан.

3. У пацієнта ішемічний інсульт. Лікар призначив засіб, що містить біоло­гічно активний комплекс білків головного мозку свині. Назвіть препарат:

а) інстенон;

б) танакан;

в) церебролізин;

г) циннаризин;

д) актовегін.

4. Складіть рецептурний пропис на:

• фенофібрат у капсулах;

• ліпостабіл в ампулах;

• серміон у таблетках;

• церебролізин в ампулах;

• актовегін у драже.

Назвіть фармакологічну групу кожного препарату.

* 5. В аптеці відсутні препарати: кавінтон, фенофібрат, трентал, ло­вастатин, циннаризин, компламін. Порекомендуйте заміну та систе-матезуйте їх за групами.

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

• класифікацію протисклеротичних препаратів та засобів, що впливають на мозковий кровообіг;

• оформіть таблиці з фармакотерапії на препарати: ловастатин, фенофібрат, ліпостабіл, цинаризин, інстенон, актовегін, серміон, трентал, церебролізин.

Запитання для самоконтролю

1. Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні пре­парати?

2. Зробіть фармакотерапевтичний аналіз препаратів групи нітритів та нітратів, антагоністів кальцію, β-блокаторів. У чому полягає їх спільність впливу на серце?

3. Поясніть суть впливу на серце коронаролітиків, назвіть препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

4. Які засоби поліпшують метаболізм міокарда?

5. Які групи препаратів призначають для лікування хворих з інфарк­том міокарда і чому?

Тести і задачі для самоконтролю

1. У пацієнтки, яка перебуває у терапевтичному відділенні з приводу лі­кування гіпертонічної хвороби, після емоційного стресу виник біль за грудниною, який іррадіює у ліву руку та триває більше 5 хв. Який лікар­ський засіб приготує медсестра для надання невідкладної допомоги:

а) аспірин;

б) нітрогліцерин;

в) парацетамол;

г) корвалол;

д) АТФ?

2. У пацієнта сильний біль у серці, який триває більше 5-7 хв та ірра­діює у ліву лопатку. Який препарат найбільш ефективний при серце­вому нападі:

а) нітрогліцерин;

б) корвалол;

в) валідол;

г) но-шпа;

д) предуктал?

3. У пацієнта серцевий напад (сильний біль у серці). Назвіть препара­ти, які необхідно негайно застосувати, їх дози та способи введення в організм.

4. Для попередження нападів стенокардії пацієнтові призначено пре­парати нітрогліцерину подовженої дії. Назвіть можливі препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

5. У пацієнта стенокардія. Для комплексного лікування було призна­чено β -блокатори, АТФ, рибоксин. Назвіть мету призначення цих препаратів.

6. У пацієнта після тривалого серцевого нападу розвинувся інфаркт міокарда.

Лікар інфарктної бригади швидкої допомоги призначив гепарин, про­медол, лідокаїн, мезатон. Обгрунтуйте мету призначення кожного з препаратів.

7. Складіть рецептурний пропис на:

• спиртовий розчин нітрогліцерину у флаконах;

• валідол у таблетках;

• дипіридамол у драже;

• натрію аденозинтрифосфат;

• ніфедипін у капсулах.

Дайте фармакотерапевтичну характеристику кожному з препаратів.

• 8. В аптеці відсутні препарати: нітросорбід, атенолол, ніфедипін, аденозин. Порекомендуйте заміну.

• 9. До аптеки надійшлили препарати: коринфар, ізо-мак, сиднофарм, нітронг, адалат, аденозин, атенова, курантил. Визначте їхні фарма­кологічні групи.

• 10. Проаналізуйте рецепт:

Rp. Sol. Nitroglycerin spirituosae 1 % 5 ml

D. S. По 5 крапель на грудочку цукру під язик 3 рази на день

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

— класифікацію антиангінальних препаратів;

• препарати: нітрогліцерин, сустак, ізосорбіду динітрат, молсидомін, ніфедипін, валідол, АТФ, дипіридамол, дротаверин, предук­тал, атенолол;

• клінічні терміни «ішемічна хвороба», «інфаркт міокарда».

Запитання для самоконтролю

1. За рахунок яких точок впливу можна знизити AT?

2. Назвіть групи нейротропних антигіпертензивних препаратів? У чому полягає механізм їхньої дії? Зробіть фармакотерапевтичний аналіз представників цих груп.

3. Які препарати і за рахунок чого можуть впливати на ниркову регу­ляцію AT?

4. Як називаються антигіпертензивні препарати, які впливають на су­динну стінку? Назвіть їх та зробіть фармакотерапевтичний аналіз.

5. Поясніть, чому при артеріальній гіпертензії використовують сечо­гінні засоби.

Тести і задачі для самоконтролю

1. Які з препаратів повинна підготувати медсестра для надання невід­кладної допомоги в разі гіпертонічного кризу:

а) каптоприл, енап;

б) резерпін, адельфан;

в) дибазол, папаверин;

г) верапаміл, ніфедипін;

д) діован, атаканд?

2. У пацієнтки з гіпертонічною хворобою виникли сильний головний біль, запаморочення, блювання, мерехтіння перед очима. Вкажіть пре­парати, які приготує медсестра для надання невідкладної допомоги:

а) анальгін, промедол, трамадол;

б) еуфілін, атропіну сульфат, платифілін;

в) магнію сульфат, фуросемід, дибазол;

г) нітрогліцерин, валідол, молсидомін;

д) верошпірон, адельфан, резерпін.

3. У пацієнта стійка форма артеріальної гіпертензії. Одним із засобів для комплексного лікування лікар призначив антигіпертензивний препарат, який впливає на ферменти, що забезпечують ниркову регу­ляцію AT. Назвіть можливі препарати:

а) каптоприл, еналаприл;

б) фуросемід, адельфан;

в) магнезії сульфат, апресин;

г) клофелін, метилдопа;

д) анаприлін, верапаміл.

4. Пацієнту для лікування гіпертонічної хвороби лікар призначив пре­парат, що містить (і-блокатор та сечогінний засіб у комплексі. Визначте препарат та поясніть механізм впливу на AT кожного із компонентів:

а) тенорик;

б) адельфан;

в) клофелін;

г) тарка; д) енап.

5. Складіть рецептурний пропис на:

• таблетки клофеліну;

• дибазол в ампулах;

• магнію сульфат в ампулах;

• фуросемід в ампулах;

— каптоприл.

Поясніть механізм їхнього впливу на AT та застосування.

• 6. В аптеці відсутні препарати: каптоприл, еналаприл, клофелін, но-шпа, ніфедипін. Порекомендуйте заміну.

• 7. До аптеки звернувся пацієнт з проханням пояснити складові та дію препарату адельфан, а також можливість його використання у разі гіпертензивного кризу. Дайте обґрунтовану відповідь.

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

• класифікацію антигіпертензивних препаратів;

• для виконання завдання з фармакотерапії препарати: дибазол, клофелін, каптоприл, магнію сульфат, моксонідин;

— клінічні терміни «артеріальна гіпертензія», «гіпертензивний криз».

3. Які групи препаратів призначають при надлишковій секреції шлунка? Назвіть засоби, зробіть фармакотерапевтичний аналіз.

4. Які групи і препарати здатні припинити нудоту і блювання? Пояс­ніть їх механізм впливу на організм.

5. Як називають препарати, що захищають клітини печінки від по­шкоджень? Назвіть і дайте характеристику окремим представникам.

6. Зробіть фармакотерапевтичний аналіз груп і окремих представни­ків жовчогінних препаратів.

7. Назвіть ферментні препарати та їх застосування.

8. Які групи та препарати призначають при закрепі? Поясніть меха­нізм їхньої дії на кишечник.

Матеріали для самоконтролю

Запитання

1. Що таке сечогінні засоби? Обґрунтуйте їх класифікацію.

2. У чому полягає принцип дії тіазидних та петльових діуретиків? Наведіть порівняльну характеристику препаратів.

3. Які препарати є конкурентними антагоністами альдостерону? Про­аналізуйте фармакокінетику та фармакодинаміку препаратів.

4. Назвіть осмотичні діуретики, принцип їх дії та застосування.

5. Які препарати застосовують для лікування хворих на подагру? Проведіть фармакотерапевтичний аналіз окремих препаратів.

Ситуаційні задачі

1. В ампулах міститься по 2 мл 1 % розчину фуросеміду. Пацієнтові призначено для внутрішньовенного введення 40 мг. Скільки міліліт­рів розчину слід ввести?

2. *До вас звернувся відвідувач аптеки з проханням порадити сечо­гінний засіб рослинного походження. Назвіть засоби та зробіть їхній фармакотерапевтичний аналіз, вкажіть протипоказання.

3. *Пацієнтові з приводу сечокам'яної хвороби призначено цистенал. Дайте пораду щодо правил прийому препарату.

4. *Пацієнтові призначено дихлотіазид. Дайте поради щодо вживан­ня та запобігання розвитку ускладнень.

5. *Аптекою одержані лікарські препарати. Визначте сечогінні по­тужної дії, калійзберігаючі діуретики, сечогінні засоби рослинного походження та засоби, що підвищують виведення сечової кислоти і конкрементів:

а) алопуринол;

б) альдактон;

в) етакринова кислота;

г) етамід;

ґ) екстракт марени красильної;

д) листя брусниці;

є) листя мучниці;

є) листя ортосифону;

ж) оліметин;

з) тріамтерен; и) фуросемід; і) цистенал.

6. *Перевірте рецептурні прописи: Rp: Buphenoxi 0,001

D. t. d N. 20 in tab

S. Всередину по 1 таблетці З рази на день

Rp: Inf. fol. Uvae ursi ex 10,0-180 ml

D. S. Всередину по 1 ст. ложці розчину 5 разів на день

7. Випишіть рецепти на:

• ефективний сечогінний засіб тривалої дії;

• засіб для форсованого діурезу;

• калійзберігаючий діуретик;

• засіб при запальних захворюваннях сечового міхура і сечових шляхів;

• засіб для лікування хворих на подагру.

* Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію сечогінних засобів.

2. Внесіть до словника фармакологічних термінів: сечогінні (діурети­ки); гідратація; дегідратація; реабсорбція; карбоангідраза; осмотич­ний тиск; дегідратуюча дія; фенолглікозиди; глікозиди; сапоніни; флавоноїди.

3. До словника клінічних термінів внесіть: подагра, сечокам'яна хвороба.

4. Виконайте завдання з фармакотерапії на препарати фуросемід, дихлотіазид, спіронолактон, тріамтерен, алопуринол, цистенал.

5. Занотуйте вищі і середньотерапевтичні дози препаратів для дітей і дорослих.