1. Засоби для інгаляційного наркозу:

а) леткі рідини — ефір, фторотан (галотан), метоксифлуран, десфлуран, енфлуран, ізофлуран тощо;

б) гази — азоту закис, циклопропан тощо.

2. Засоби для неінгаляційного наркозу:

а) порошки у флаконах — тіопентал-натрій, кеталар (кетамін, каліпсол);

б) розчини в ампулах — натрію оксибутират, пропанідид (сомбревін), тропофол (диприван).

Загальна характеристика засобів для інгаляційного нар­козу:

• уводять за допомогою спеціальної апаратури;

• наркоз легко керується;

• більшість препаратів справляють подразливу дію на слизові оболонки дихальних шляхів, спричинюють відчуття ядухи, трав­мують психіку пацієнта;

• потрапляють в атмосферу і можуть мати шкідливий вплив на медичний персонал.

Ефір для наркозу — летка рідина з різким запахом, що швидко руйнується на світлі, тому необхідно перевіряти якість перед за­стосуванням. Температура кипіння - 35 °С. Вогненебезпечний. Ефір добре розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є сильним анес-тезувальним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і вели­кий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні явища:

— виразна стадія збудження;

• сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові;

• після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;

• унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихаль­них шляхів можуть розвинутися пневмонії;

— у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.

Фторотан (галотан) — летка рідина. Руйнується на світлі, тем­пература кипіння — 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре — в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту за­кис — у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.

Побічні явища:

• пригнічення дихання;

• аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням (3-ад-ренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи аритмії вводять р-адреноблокатори (анаприлін);

• серцева недостатність;

• артеріальна гіпотензія;

• психічні зміни;

• гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцеро­генний і тератогенний ефекти;

• в осіб, що працюють з фторотаном, можуть бути алергійні реакції.

Ізофлуран, ефлуран, десфлуран справляють менший вплив на серцево-судинну систему.

Азоту закис — газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Пре­парат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3—5 хв. Стадії збудження немає. Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії. Використовують препарат для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів то­що.

Побічні явища:

• зрідка — нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, ар­теріальна гіпертензія;

• гіпоксія — виникає внаслідок тривалого введення азоту за­кису. Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продов­жують давати кисень протягом 4—5 хв.

Загальна характеристика засобів для неінгаляційного нар­козу:

— вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово або ректально;

• наркоз настає відразу без стадії збудження;

• не забруднює атмосферу;

• наркоз погано керується.

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії:

— препарати короткої тривалості дії (тривалість наркозу 5—10 хв): пропандид (сомбревін), кетамін (кеталар, каліпсол), альтезин, диприван;

— препарати середньої тривалості дії (тривалість наркозу 20—40 хв): тіопентал-натрій, гексенал;

— препарати довгої тривалості дії (тривалість наркозу 90—120 хв): натрію оксибутират.

Тіопентал-натрій — порошок жовтуватого або жовтувато-зеле­ного кольору, легко розчинний у воді. Розчин готовлять ex tempore на стерильній воді для ін'єкцій. Вводять внутрішньовенно (повіль­но) або ректально (дітям). Наркоз настає відразу і триває 20 хв.