Побічні явища:

• тахікардія;

• нудота, відчуття сухості в роті, тремор верхніх кінцівок, про­нос;

— при тривалому застосуванні виникає резистентність. Протипоказаний, як і інші р-адреноміметики, у перші 3 міс ва­гітності, а також перед пологами (пригнічує пологову діяльність).

Орципреналіну сульфат (алупент, астмопент) стимулює (β₁, — і ме­ншою мірою β₂-адренорецептори. Чинить більш тривалий бронхо­розширювальний ефект. Призначають, як і ізадрин: при брон­хіальній астмі, хронічних астматичних бронхітах, емфіземі легенів, а також при порушенні антріовентрикулярної провідності.

Фенотерол (беротек) є препаратом, що має вибіркову стимулювальну дію на р₂-адренорецептори і виявляє більш тривалий бронхолітичний ефект та менш виразні побічні явища. Фенотерол за­стосовують інгаляційно, по одному вдиху 2-3 рази на день. Є ком­біновані форми препарату — «Беродуал», «Дитек».

Небажані ефекти: тремор пальців, серцебиття. Фенотерол під назвою «Партусистен» призначають в акушерській практиці як токолітичний засіб (розслаблює м'язи матки).

Сальбутамол (вентолін) — препарат вибіркової стимулювальної дії на р₂-адренорецептори. Виявляє бронхорозширювальну і токо-літичну дію. Застосовують інгаляційно для усунення нападу ядухи по 1-2 дози аерозолю або по 1 таблетці 3-4 рази на день (можна через 4—6 год).

α-, β-Адреноміметики — це речовини, що стимулюють α-і β-адренорецептори. До них відносять адреналін і норадреналін.

Адреналіну гідрохлорид (епінефрин) стимулює адренорецептори серця, збільшує частоту і силу його скорочень і як наслідок — ударний і хвилинний об'єм серця, збільшує його потребу в кисні.

Препарат чинить пресорний ефект, звужуючи периферійні су­дини, а також бронхолітичний, підсилює глікогеноліз (розщеп­лення глікогену до глюкози), збільшує вміст глюкози в крові (гіперглікемія), послаблює тонус і силу скорочень — міометрія.

Вводять адреналін під шкіру, в м'язи, іноді — у вену крапель­но, при зупинці серця вводять інтракардіально. Внутрішньо не призначають, оскільки руйнується в травному каналі. Застосову­ють адреналін при анафілактичному шоку, бронхіальній астмі, гіпоглікемічній комі, як гіпертензивний засіб (у наш час адреналін майже не використовують, надають перевагу мезатону та іншим α-адреноміметикам). Використовують препарат для подовження дії місцевоанестезувальних засобів (1 крапля 0,1% розчину на 5 мл); 1—2 % розчин адреналіну використовують для лікування глаукоми (разом з пілокарпіном).

Побічні явища:

• підвищення AT;

• тахікардія;

• біль у серці, аритмія.

Протипоказаний при гіпертензії, вираженому атеросклерозі, тиреотоксикозі, цукровому діабеті, вагітності.

Норадреналіну гідротартрат чинить прямий стимулювальний вплив на α-адренорецептори, β_1-адренорецептори, справляє суди­нозвужувальний і пресорний ефекти (протягом декількох хвилин), стимулює серце.

Застосовують норадреналін при багатьох станах, що супрово­джуються гострим зниженням AT: травми, хірургічні втручання. Вводять внутрішньовенно крапельно. Підшкірно та внутрішньо-м'язово не вводять, оскільки різкий спазм артеріол призводить до некрозу. Побічні явища виникають рідко. Можливі порушення дихання, головний біль, аритмія серця.

Особливості роботи з адреноміметичними засобами:

• аерозоль ізадрину та інших β-адреноміметиків не повинен по­трапляти в очі, особливо хворим на глаукому;

• адреноміметичні засоби не сумісні з антидіабетичними пероральними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, серцевими гліко­зидами, сульфаніламідними препаратами;

• норадреналін вводять тільки в вену крапельно, уникаючи по­трапляння препарату під шкіру;

• терапевтична доза адреналіну гідрохлориду становить 0,3— 0,5-0,7мл0,1 % розчину.

Адреноблокатори — це препарати, які блокують адренорецептори, внаслідок чого порушується взаємодія медіатора з адре­нергічними системами.