6.2. Тактичні властивості та класифікація протичовнової зброї

Протичовновою зброєю називаються спеціальні зразки та комплекси ракетної, торпедної та бомбової зброї, призначені для нанесення ударів по глибоко занурених швидкісних підводних човнах противника з метою їх знищення.

Основу протичовнової зброї становлять:

комплекси керованих протичовнових ракет (КРПК);

протичовнова торпедна зброя;

комплекси реактивних глибинних бомб (РБУ);

протичовнові глибинні бомби.

Кількісний та якісний склад протичовнової зброї залежать від цільового призначення (класу) корабля, його проекту.

З огляду на можливі варіанти ведення бойових дій підводними човнами, комплексне завдання боротьби з ними, можна представити, як послідовне (або спільне) вирішення наступних завдань:

перешкоджання проникненню пч у певні рухливі та позиційні географічні райони морського ТВД, звідки вони будуть здатні завдати удару своєю зброєю;

своєчасне виявлення підводних човнів, що намагаються проникнути в охоронювані райони моря;

утруднення бойових дій підводних човнів противника;

виявлення із наступним знищенням з початком бойових дій підводних човнів противника.

До основних тактичних властивостей протичовнової зброї, які визначаються тактико-технічними характеристиками зброї й впливають на її бойове застосування, варто віднести: дальність дії, швидкість, руйнівну дію заряду, ефективність, завадостійкість, боєздатність, скорострільність, боєкомплект зброї й ряд інших.

Перевагами протичовнової ракетної зброї є наступні властивості:

високий ступінь боєздатності всього комплексу зброї, обумовлений високим ступенем автоматизації всього процесу підготовки та керування стрільбою в результаті впровадження на кораблях бойових інформаційно-керуючих систем, які забезпечують автоматизований збір, обробку й передачу інформації та цілевказівку, виробіток необхідних даних для керування зброєю, підготовку і перевірку зброї;

великі дальності польоту протичовнових ракет, що забезпечують нанесення удару по цілям противника у великому діапазоні дистанцій їх виявлення. Дальність польоту протичовнових ракет різних типів досягає 50 км;

висока швидкість польоту протичовнових ракет різних типів, що дає можливість у найкоротший строк донести бойову частину до цілі. Швидкість польоту протичовнових ракет окремих типів досягає 1000 м/с, що забезпечує їх політ на дальність до 50 км за 130-150 с. Ця властивість обумовлює застосування протичовнових ракет для найшвидшого нанесення удару по цілі;

універсальність ряду зразків протичовнових ракет, що забезпечує можливість їх застосування як по надводній, так і по підводній цілям;

висока ефективність керованих протичовнових ракет, що забезпечує в ряді випадків знищення противника в результаті одного удару;

висока завадостійкість некерованої зброї та зброї, яка має автономні системи керування, що дозволяє наносити цією зброєю удари по цілям, які застосовують перешкоди, маскування та помилкові цілі;

великий боєкомплект та наявність систем автоматичного перезарядження зброї, що дає можливість тривалий час наносити по цілям противника ряд послідовних ударів;

протичовневі ракети забезпечують можливість нанесення удару по підводних човнах противника незалежно від швидкості їх ходу, характеру маневрування та глибини занурення;

можливість комбінованого застосування різних видів зброї для нанесення удару в ході атаки.

Ці переваги забезпечують можливість успішного ведення бою із застосуванням торпедної та протичовнової ракетної зброї в різній бойовій обстановці при різних метеорологічних умовах.

Основними недоліками торпедної та протичовнової ракетної зброї є наступні властивості:

мала ефективність некерованих протичовнових ракет зі звичайним зарядом (типу РГБ) при стрільбі по швидкісних підводних човнах, що мають велику глибину занурення, на граничних відстанях польоту цих ракет. Наприклад, для протичовнових ракет РГБ-60, що мають граничну дальність польоту 30 каб правилами встановлена дистанція ефективної стрільби 16 каб;

великі мертві зони обстрілу крилатих протичовнових ракет (5 км), що викликає необхідність установки на кораблях інших видів протичовнової зброї з меншими дальностями стрільби;

залежність ефективності застосування телекерованих протичовнових ракет від застосування противником перешкод та помилкових цілей.

На завершення необхідно відзначити, що тільки правильне врахування всіх тактичних властивостей зброї, установленої на кораблі даного типу, дає можливість грамотно призначити черговість і комбінацію застосування зброї й вибрати необхідний спосіб її застосування, що забезпечує найбільшу ефективність нанесення удару.

На кораблях флотів сьогодні установлюються ракетні протичовнові комплекси, до складу яких входять протичовнові ракети різних типів, що відрізняються один від одного не тільки розмірами й дальністю польоту, але й іншими тактико-технічними даними. Це потребує їх класифікації за наступними основними тактичними і конструктивними ознаками:

За носіями: ракети підводних човнів; ракети надводних кораблів.

За аеродинамічною схемою: крилаті; безкрилі, тобто балістичні.

За ступенем керованості в польоті: некеровані; керовані.

За типом бойової частини: з бойовою частиною у вигляді глибинної бомби; з бойовою частиною, що є протичовновою торпедою.

За місцем старту: з надводним стартом; з підводним стартом.

За дальністю польоту: ближньої дії; середньої дальності; великої дальності.

За ступенем керування керованих протичовнових ракет: керовані на повітряній та підводній ділянках траєкторії; керовані тільки на повітряній ділянці траєкторії; керовані тільки на підводній ділянці траєкторії.