- •Вступ. Предмет гідрогазодинаміки, методи її вивчення
- •Фізичні моделі й властивості рідин та газів
- •Континуальна модель середовищ
- •Класифікація сил, які діють у рідині
- •Властивості напружень внутрішніх сил в рідині
- •Фізичні властивості, гідро- і термодинамічні моделі рідин і газів
- •Кінематика рідини
- •Методи дослідження руху рідини
- •Кінематика вихорових течій
- •Напружений стан рідини та фундаментальні закони в механіці суцільного середовища
- •Рівняння руху рідини в напруженнях
- •Закони збереження моменту імпульсу та енергії
- •Гідрогазостатика
- •Гідростатика, основи
- •Остаточно отримаємо :
- •Основи газостатики
- •Динаміка ідеальної рідини
- •Рівняння руху ідеальної рідини, початкові і крайові умови, основні інтеграли
- •Інтеграли рівнянь руху рідини
- •Динамічні теореми про вихори
- •Елементи гідравліки в’язкої нестисливої рідини
- •Енергетичний баланс одновимірних течій. Рівняння Бернуллі
- •Ламінарна течія. Гідравлічний опір і розподіл швидкостей по перерізу потоку
- •Турбулентний потік в круглій трубі. Структура. Розподіл швидкостей. Гідравлічний опір
- •Витікання рідини через отвори та насадки
- •Активна і реактивна взаємодія між струминою і твердою перепоною
- •Гідравлічний удар
- •Потенціальні течії ідеальної нестисливої рідини
- •Плоска потенціальна течія
- •Динаміка потенціальних течій
- •Динаміка в’язкої рідини
- •В’язкість рідини. Формула Ньютона. Ламінарна та турбулентна течія рідини. Критерій Рейнольдса
- •Диференціальні рівняння руху в’язкої рідини Нав’є-Стокса та елементи теорії подібності й моделювання гідро- газодинамічних явищ
- •Ламінарна течія в круглих трубах Ламінарна течія. Гідравлічний опір і розподіл швидкостей по перерізу потоку
- •Турбулентний потік в круглій трубі. Структура. Розподіл швидкостей. Напівемпіричні теорії
- •Напівемпіричні теорії турбулентності
- •Логарифмічний закон розподілення швидкостей
- •Сумісний аналіз диференціальних рівнянь Ейлера (ідеальна рідина), Навьє-Стокса (в’язка рідина), Рейнольдса (турбулентна течія). Тензор турбулентних напружень
- •Елементи теорії подібності й моделювання гідродинамічних явищ
- •Поняття примежового шару та відривних течій
- •Примежовий шар нестисливої рідини
- •Відрив примежового шару
- •Затоплені турбулентні струмені, їх структури
- •Рух газу з до- та надзвуковими швидкостями
- •Одновимірні течії газу
- •Стрибки ущільнення
- •Література
- •16. Справочник по гидравлике / Под ред. В. А. Большакова. – Киев : Выш. Шк., 1984. – 279 с.
- •Додаток а
- •Ткаченко Станіслав Йосипович
- •Степанова Наталія Дмитрівна
- •Гідрогазодинаміка
- •Курс лекцій
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,
Фізичні моделі й властивості рідин та газів
Континуальна модель середовищ
Континуум у фізиці означає деяке суцільне середовище, в якому досліджуються процеси поводження цього середовища за різних зовнішніх умов. Вводиться на основі гіпотези суцільності, в рамках якої нехтують структурою досліджуваних тіл і середовищ, усереднюючи їх мікроструктурні характеристики по фізично малому об’єму. Безперервним континуумом можна вважати як звичайні матеріальні тіла, так різні поля, наприклад, електромагнітне поле.
Така ідеалізація необхідна при дослідженні тіл, що деформуються, і середовищ апаратом теорії безперервних функцій.
При феноменологічному підході використовується побудова феноменологічної моделі, яка базується на загальних, одержаних із досліджень, закономірностях і гіпотезах. Цей метод найбільш часто використовується у фізиці у зв’язку з достатньою простотою, а головне, у зв’язку з тим, що, як правило, використання даного методу в постановці досліджуваної проблеми приводить до хорошої відповідності результатів дослідження з досвідом.
Класифікація сил, які діють у рідині
В рідині, як правило, треба досліджувати дію лише розподілених сил, так як прикладення до неї зосереджених сил обумовлює появу розривів в рідині.
Д
ля
класифікації сил, що діють в рідині,
застосуємо відомий із опору матеріалів
метод перерізів : виділимо в рідині, що
рухається довільний рідкий об’єм, який
обмежений поверхнею S (рис. 1.1), і подумки
відкинемо всб рідину поза цим об’ємом.
При цьому внутрішні сили, які діють між
виділеною та відкинутою частинами
рідини, перейдуть в категорію зовнішніх
сил, які прикладені до поверхні розділу
S.
Крім них, в будь-якій точці об’єму V діють масові сили пропорційній масі рідини в елементарному об’ємі V, що обмежує дану точку (рис. 1.1). розглянемо більш детально ці дві категорії сил. Масовими називають сили, які прикладені до кожної частинки рідини і пропорційні її масі.
Позначимо
– масову силу, яка прикладена до рідкої
частинки з масою V,
і введемо поняття напруження масової
сили, яка характеризується в даній точці
вектором
,
що
визначається як границя
відношення
вектора масової сили до маси частинки
. (1.5)
Якщо вектор сталий, то напруження масових сил дорівнює відношенню масової сили, що діє на об’єм, до маси цього об’му.
Із (1.5) витікає, що напруження масових сил має розмірність прискорення [ ] = LT-2.
В
загальному випадку
є функцією радіуса-вектора
і часу t;
.
Позначимо складові вектора
на вісі декартових координат Fx,
Fy,
Fz.
До
масових сил відносяться, наприклад,
сили земного тяжіння, сили інерції і
електромагнітні сили. Визначимо вектор
напруження масових сил в найбільш
важливому частковому випадку дії сили
земного тяжіння. Вага елементарної
частинки Р
= Vg.
За умов вибору напрямку вісі z вверх
масова сила
,
де
вісі z.
Враховуючи (1.5), одержимо
(1.6)
або Fx = 0; Fy = 0; Fz = –g. (1.7)
В ряді важливих випадків масові сили потенціальні. Позначимо через U потенціал напруженнямасових сил. При цьому вектор їх напруження можна визначити як градієнт скалярної функції U
(1.8)
або
(1.9)
Коли масовою силою є сила ваги, згідно (1.8) і (1.9)
звідкіля витікає, що
(1.10)
Довільну сталу С можна відкинути, так як її величина не впливає на визначення вектора . Отже, потенціал сили ваги
(1.11)
Поверхневими називаються сили, які розподілені по поверхні S, яка обмежує виділений об’єм рідини.
Позначимо
через
–
поверхневу силу, яка прикладена до
площадки S
з зовнішньою нормаллю
.
В загальному випадку
діє під кутом до зовнішньої нормалі.
Введемо поняття вектора напруження
поверхневих сил в даній точці поверхні,
визначаючи його, як границю
відношення
. (1.12)
Із (1.12)
витікає, що вектор напруження поверхневих
сил уявляє собою відношення поверхневої
сили до площі елементарної площадки.
Отже,
має розмірність LМT-2.
В загальному випадку не є звичайним вектором. Його величина в даній точці залежить від орієнтації площадки, яка виділена в середовищані об’єму рідини. Тому, в загальному випадку, залежить від радіуса-вектора точки, орієнтації площадки і часу
(1.13)
Фізична величина, яка характеризується в даній точці вектором і приймає нескінчену множину значень в залежності від орієнтації площадки, називається тензорною.
Однією
із важливих задач гідромеханіки є
визначення гідродинамічних реакцій,
які діють з боку рідини на тіло. Елементарна
сила дії
зі сторони рідини на площадку поверхні
тіла dS визначається виразом
а елементарний момент відносно початку координат
де
– радіус-вектор центра площадки.
Інтегруючи
і
по поверхні S тіла, одержимо загальні
формули для результуючих
і момента
гідродинамічних сил, які діють на тіло
(1.14)
(1.15)
Для використання загальних виразів (1.14) і (1.15) треба визначити залежності напружень від швидкості течії рідини, форми тіла і фізичних властивостей рідини. Дослідження цих залежностей і є одною із головних задач дисципліни.
Масові сили, які діють в рідині, впливають на гідродинамічні реакції, які виникають тілі, лише через напруження поверхневих сил.
