Міжнародна гістологічна класифікація пухлин яєчника (вооз 1977р.) і.Епітеліальні пухлини

1. серозні пухлини;

2. муцинозні пухлини;

3. ендометріоїдні пухлини;

4. світлоклітинні (мезонефроїдні) пухлини;

5. пухлини Бренера;

6. змішані епітеліальні пухлини;

7. недиференційовані.

ІІ.Пухлини строми статевого тяжу (стромальноклітинні)

1. андронобластоми (пухлини Сертолі-Лейдига);

2. гранульозоклітинна пухлина;

3. текоми;

4. фіброми;

5. гінандробластоми.

ІІІ.Ліпідноклітинні пухлини.

IV.Герміногенні пухлини

1. дисгерміноми;

2. інші герміногенні пухлини (недисгерміноми);

3. пухлина жовточного мішка;

4. тератома:

• зріла;

• незріла.

5. ембріональна карцинома;

6. хоріокарцинома;

7. змішані.

V.Гонадобластоми

1. пухлини неспецифічні для яєчників (мезенхімальні, гемопоетичні, неврогенні).

VI.Некласифікуємі пухлини

VII.Вторинні (метастатичні) пухлини

VIII.Пухлиноподібні утворення

1. фоликулярна кіста;

2. кіста жовтого тіла;

3. ендометріоз яєчника;

4. гіперплазія строми яєчника і гіпертекоз;

5. запальні процеси;

6. параоваріальні кісти.

Найбільш частіше зустрічаються епітеліальні пухлини яєчників. Одним із постійних, але слабо виражених симптомів є пізній початок болей, які локалізуються в ділянці ростучої пухлини, особливо, якщо пухлина внутрішньозв’язкова. Іноді єдиною скаргою при пухлинах яєчника є збільшення черева.

Особливості клінічного перебігу доброякісних пухлин яєчників:

1. довготривалий безсимптомний перебіг (як правило, ростуть в бік черевної порожнини);

2. розташовані на ніжці, що обумовляє їх рухомість, нерідко перекрут;

3. злуки з сусідніми органами малої миски;

4. по мірі росту пухлини можливе здавлення і зміщення сечоводів, сечового міхура, прямої кишки, іноді здухвинних судин;

5. матка відтісняється в протележну сторону.

Гранульозоклітинні пухлини зустрічаються рідко і складають 2-5% серед всіх пухлин яєчника. Ці пухлини є гормонально-активними. Клінічна картина обумовлена гіперестрогенією і залежить від віку: у дітей – передчасне статеве дозрівання, у жінок репродуктивного віку – ациклічні кровотечі.

Текоми складають 3,8% всіх новоутворень яєчників. Вражають в основному жінок в період менопаузи, у молодих зустрічаються рідко. Характерним для цієї пухлини є накопичення асцитичної рідини в черевній порожнині, яка зникає після видалення пухлини.

Андробластоми – гормонально-активні пухлини з вірілізуючим ефектом. Вражає в основному молодих жінок і дітей. Захворювання починається з аменореї, потім виникає атрофія молочних залоз, гіпертрофія клітора, зниження лібідо, з’являються акне на шкірі, грубіє голос. Перебігають доброякісно і після видалення пухлини жіночий фенотип відновлюється.

До кістозних тератом відносяться дермоїдні кісти. Частіше зустрічаються у молодих жінок. Дермоїдні кісти включають у себе епідерміс і його придатки. Клінічно захворювання проявляється болями внизу живота, які можуть бути гострими у зв’язку з перекрутом ніжки. Дермоїдні кісти можуть малінгізуватися.

Фолікулярні і лютеїнові кісти завичай невеликих розмірів, однобічні, як правило, не мають клінічних проявів. У випадку появи внутрішньочеревної кровотечі із жовтого тіла спостерігаються симптоми гострого живота. Їх утворення пов’язано з порушенням овуляції. Більшість функціональних кіст зникають без лікування протягом 60 днів.

При діагностиці пухлин яєчника велике значення має анамнез, огляд і пальпація живота, піхвове дослідження та додаткові методи дослідження (лапароскопія, УЗД, кульдоскопія, оглядова рентгенографія, діагностична пункція пухлини, цистоскопія, пієлографія, гормональні методи дослідження, зондування порожнини матки).

Ускладнення, які виникають при доброякісних пухлинах яєчника:

1. перекрут ножки пухлини, крововилив в капсулу, некробіоз і розрив капсули;

2. нагноєння пухлини з утворенням абцесу в малому тазу, який може розірватися в черевну порожнину (розлитий перитоніт), в сечовий міхур, пряму кишку, піхву;

3. переродження пухлини в злоякісну форму;

4. здавлення сусідніх органів з порушенням їхньої функції;

5. внутрішньоочеревенна кровотеча при розриві капсули і її судин;

6. зрощення пухлин з сусідніми органами.

Принципи лікування.

Всі доброякісні пухлини після виключення функціональних кіст потребують оперативного лікування. В даний час досить широко використовують лапароскопічні операції для лікування доброякісних пухлин. У молодих пацієнток необхідно зберегти незмінену тканину яєчника, для чого виконують енукліацію кісти. У жінок старшого віку може виникнути потреба в неохідності розширення об’єму операції до екстирпації матки при поєднанні з паталогією матки.

Доброякісні (фонові) та передракові процеси шийки матки.

Захворювання шийки матки – одне з найбільш частих патологічних станів жіночих статевих органів. Частота у жінок репродуктивного віку складає 10-15%. Серед уражень шийки матки більше 80% приходиться на фонові і передракові процеси.

До доброякісних відносяться такі патологічні процеси, при яких зберігається нормоплазія епітелія, тобто проходить правильне ділення, диференціровка, дозрівання, старіння та відторгнення епітеліальних клітин. Нормоплазія епітелія шийки матки відмічається при правильній зміні фаз утворення стероїдних гормонів яєчників на фоні природної флори піхви. Найбільш частими причинами виникнення доброякісних патологічних процесів є пологова або пов’язана з абортом травма, інфікування, гормональні розлади. Доброякісні патологічні процеси шийки матки розглядаються як фонові або як “факультативний передрак”.

Найбільш ефективним в діагностиці патологічних процесів шийки матки є комплексний метод дослідження, який включає:

1. огляд в дзеркалах;

2. цитологічний;

3. кольпоцервікоскопія;

4. гістологічне дослідження.

Кольпоскопічна класифікація патологічних процесів шийки матки (Коханевич Є.В.,1976).

1. Доброякісні фонові патологічні процеси (факультативний передрак):

1. ектопія циліндричного епітелію;

2. доброякісна зона трансформації (розширена і нерозширена);

3. запальні процеси (екзо- і ендоцервіцити);

4. субепітеліальний ендометріоз;

5. істинна ерозія;

6. доброякісні поліпи.

2. Передракові дисплазії (облігатний передрак):

1. проста лейкоплакія;

2. поля дисплазії;

3. передпухлинна зона трансформації;

4. конділоми шийки матки;

5. передракові поліпи.

Клінічна класифікація (морфологічна) процесів шийки матки (по Бахману Я.В.)

1. Фонові процеси:

1. ерозія;

2. псевдоерозія;

3. лейкоплакія проста;

4. поліпи;

5. плоскі конділоми;

6. ектропіон.

2. Передракові процеси:

1. дисплазія: слабка, помірна, важка;

2. лейкоплапія з явищами атипії;

3. еритроплакія.

До фонових процесів належать ерозія, псевдоерозія (ектопія циліндричного епітелію, ектропіон), метаплазія плоского епітелію та утворення ретенційних кіст, ендоцервіцит, лейкоплакія, поліп, плоска конділома, рубцеві зміни шийки матки.

Ерозія. В нормі плоский епітелій покриває шийку матки до рівня зовнішнього зіва. Будь-який процес, який призводить до деструкції плоского епітелія називають ерозією шийки матки. Ерозія безболісна, яскраво-червоного кольору, з запальними змінами. Основними симптоматми можуть бути слизово-гнійні виділення або незначні кров’янисті після статевого акту. Лікування полягає у протизапальній терапії.

Псевдоерозія – заміщення плоского епітелію ектоцервіксу циліндричним ендоцервіксу. Постравматична ектопія циліндричного епітелію шийки матки (внаслідок розривів її під час пологів, а також травмування під час аборту) називається ектропіон (виворіт слизової оболонки шийки матки).

Існує кілька теорій патогенезу ектопії шийки матки:

• механічна теорія (відлущення багатошарового плоского епітелію внаслідок механічного впливу з подальшим приєднанням запального процесу);

• теорія запальнго походження, яка не пояснює існування природженої псевдоерозії , зникнення її під час вагітності;

• гормональна теорія;

• теорія аутоімунного компонента. Виявлено тісний взаємозв’язок показників гуморального імунітету зі ступенем морфологічних змін шийки матки.

Ектопія може перебігати у вигляді двох форм: ускладненої та неускладненої.

Характерними особливостями ектопії циліндричного епітелію є наявність чітких меж, відсутність патологічної секреції й запальних змін.

У випадку природженої ектопії кольпоскопічна картина характеризується зсувом циліндричного епітелію за межі зовнішнього зіва. Це відбувається в період внутрішньоутробного розвитку, і як правило зона перетворення не виявляється.

У випадку набутої ектопії, або псевдоерозії (ускладненої, неускладненої) кольпоскопічна картина характеризується наявністю зони перетворення. Для ускладненої форми характерне поєднанняектопії із запальним процесом шийки матки або піхви будь-якої етіології.

Під зоною перетворення розуміють місце перекриття циліндричного епітелію багатошаровим плоским внаслідок екзогенних або ендогенних впливів.

Метаплазія плоского епітелію і уворення ретенційних наботових кіст. Епідермізація є нормальним фізіологічним процесом, що відбувається в шийці матки. Плоский епітелій переміщується і перекриває залозистий циліндричний епітелій ендоцевіксу (зона перетворення). Процес плоскоклітинної метаплазії призводить до перекриття проток ендоцервікальних залоз, внаслідок чого утворються ретенційні (наботові) кісти. Одна або більше таких кіст наявні на ектоцервіксі жінок репродуктивного віку. Наботові кісти варіюють від 1мм до 6см, можуть мати білий, синюватий або жовтуватий колір. У лікуванні потреби немає. Якщо шляхом кольпоскопії виявлено зони атипового епітелію, то потрібно провести прицільну біопсію.

Лейкоплакія – дистрофічні зміни слизової оболонки у вигляді білих плям з перламутровим блиском, гладким або дрібнозернистим рельєфом. Виникає в результаті зміни багатошарового плоского епітелію з втратою функції глікогенутворення і гіперкератозом (ороговіння).

Зона лейкоплакії підлягає прицільній біопсії під контролем кольпоскопії.

Ерітроплакія –ділянка екзоцервікса з витонченням поверхневого шару і можливою гіперплазією нижніх шарів багатошарового плоского епітелію. Ерітроплакія має червонуватий або розоватий колір.

Поліп. Проліферація тканини ендоцервіксу може призводити до утворення поліпа шийки матки.первинною скргою хворих є міжменструальні або посткоїтальні кров’янисті виділення. Утворенню поліпа можуть сприяти вживання оральних контрацептивів і вагітність. “Ніжка” поліпа звичайно є невеликої довжини, тому його можна легко видалити відсіканням або скручуванням. Гістологічне дослідження поліпа є обов’язковим.

До передракових станів шийки матки відносяться дисплазія епітелія, тобто такі патологічні процеси, при яких виражені гіперплазія, проліферація, порушення диференцювання, відторгнення епітеліальних клітин. В структурі патології шийки матки дисплазії епітелія складають 17-20%. Залежно від перебігу патологічного прцесу розрізняють епітеліальне дисплазію слабковираженого, помірного і тяжкого ступеня.

Клінічна картина та діагностика. У хворих з епітеліальною дисплазією скарг не виникає. Іноді можливі кров’янисті виділення зі статевих шляхів, білі, біль внизу живота і в поперековій ділянці. Під час візуалного обстеження шийки матки можна виявити ознаки ектопії, ектропіону, гіпертрофії або лейкоплакії.

Коплексне обстеження охоплює розширену кольпоскопію, цитологічне, гістологічне дослідження, а також дослідження основних видів сексуально-трансмісивних інфекцій, і визначення функції енокринної та імунної систем.

Методи лікування патологічних процесів.

Діатермоелектрокоагуляція (ДЕК)- електрокоагуляція екзоцервікса шляхом прикладання електрода до патологічної ділянки, що викликає термічне розплавлення тканин. ДЕК широко використовується при ектопіях та лейкоплакіях.

Діатермоелектроконізація (ДК) – це електрохірургічне конусовидне висічення шийки матки в межах здорової тканини.

Кріодекструкція – вплив на екзоцервікс рідким азотом або закисю азоту, що супроводжується утворенням зони кріонекрозу. Цей метод не пошкоджує тканин, не викликає кровотеч, стенозів, утворення рубців. Використовується при ектопіях, лейкоплакіях, ерітроплакіях, папіломах, дисплазіях.

Лазерна коагуляція – це вплив лазерним променем, що призводить до коагуляційного некрозу тканини. Лазеролікування практично не дає рецидивів, забезпечує швидке загоєння.

Консервативний метод- це використання препаратів, які викликають хімічний опік багатошарового плоского епітелію. Використовувався довгий час ваготіл. Проте він немає специфічності до патологічно зміненого епітелію і під час коагуляції пошкоджує нормального багатошарового плоского епітелію. Коагуляція ваготілом дуже поверхнева і потребує багаторазових аплікацій. На даний час використовується солковагин. Препарат має коагулюючий ефект на циліндричний епітелій, не пошкоджує багатошаровий плоский епітелій у випадку потрапляння на нього.

Рак вульви зустрічається в 1-2%. Спочатку на шкірі вульви з’являється потовщення (вузлик), яке хвору не турбує. Потім з'являється сверблячка, виразка з щільними краями, яка розповсюджується вглибину і вширину. З’являються виділення, кровотечі, болі, особливо при подразненні виразки сечею. Якщо раковий інфільтрат розташований поблизу сечовипускного канала, останній перетискається, виникає затримка сечі або часті позиви на сечопуск. Рак вульви дає метастази в пахові, здухвинні та підчеревні лімфовузли, сечовий міхур, пряму кишку і дуже рідко в піхву. Стадії розповсюдження рака вульви:

I – пухлина до 2 см в діаметрі, локалізується в поверхневих шарах вульви;

II – поверхнева пухлина більшого розміру чи пухлина з інфільтрацією підлеглої тканини і рухливими метастазами в пахові лімфовузли;

III – нерухома пухлина з глибокою інфільтрацією підлеглих тканин, метастази в пахові лімфовузли;

IV – розповсюдженність пухлини на сусідні органи, метастази у віддалені органи.

В занедбаних випадках вражається вся вульва. В останню чергу в процес залучається сечовипускний канал.

Лікування на ранніх стадіях хірургічне (вульвоектомія з видаленням пахових лімфовузлів) при I-II стадії. Після операції – променева терапія. При неоперабельній пухлині призначають аплікації радіоактивного кобальту з рентген опроміненням пахових лімфофузлів.

Захворювання шийки матки виділяють:

1) доброякісні (фонові) патологічні процеси (при них зберігається правильний поділ клітин, їх диференційовка, старіння і відшарування; 2) передракові стани (дисплазії епітелію). Це патологічні процеси, при яких виражені гіперплазія, проліферація порушення диференціювання, дозрівання і відшарування епітелію.

Справжня ерозія – дефект багатошарового плоского епітелію на шийці матки, частіше в ділянці або навкруги цервікального каналу. В підлеглій сполучній тканини спостерігається запальний процес з набрякшою стромою, в міжклітинному інфільтраті – безліч лейкоцитів. Судини строми розширені та переповнені кров’ю. При кольпоскопії: навколо цервікального каналу визначаються яскраво-червоні мацеровані ділянки слизової оболонки, позбавлені епітеліального покриву, та запалена підлегла сполучена тканина.

Ектопія циліндричного епітелію, або папілярна (хибна) ерозія – дефект поверхневої вагінальної частини шийки матки, вистелені циліндричним епітелієм і розташовані навколо цервікального канала. При огляді ділянки ектопії - визначаються у вигляді припіднятих над слизовою асиметричних плям яскраво-червоного кольору із зернистою поверхнею. По величині та формі ектопія може бути кільцеподібна, у вигляді кайми різної ширини навколо цервікального канала, або займає більшу частину передньої чи задньої губи навколо ц/каналу. При дотику – легко кровоточить.

Кольпоскопія: ектопія має вигляд гроноподібних утворень шароподібних або продовгуватих пиптиків яскраво-червоного кольору. Колір обумовлений тим, що крізь одношаровий циліндричний епітелій, який покриває пиптики, просвічують кровоносні судини. Межа циліндричного та плоского епітелію зміщується на вагінальну частину шийки матки.

Доброякісна зона трансформації, або фолікулярна (залозиста) ерозія – заміщення циліндричного епітелію багатошаровим плоским епітелієм, яке відбувається в результаті регенерації і епідермізації. При регенерації заміщення проходить від периферії ектопії до ц/каналу із базального зародкового шару багатошарового плоского епітелію. Останній росте під циліндричним епітелієм, витісняючи його, або перекриває його у вигляді окремих “язиків” різної ширини. Спочатку плоский епітелій складається із базального та парабазального шарів, потім він стає багатошаровим.

Залозисті поліпи цервікального каналу.

Субепіліальний ендометріоз шийки матки, який утворюється внаслідок імплантації клітин ендометрію при заживаючій справжній ерозії і має вигляд синьоватих кісточок.

Гострокінцеві конділоми. Це вірсуне захворювання і має вигляд окремих пиптиків або у вигляді злитих конгломератів пипок. Лікування гострокінцевих конділом противірусні препарати та змащення їх конділіном.

До передракових захворювань шийки матки відносяться:

Лейкоплакія – патологічний процес, пов’язаний із ороговінням (дискератозом) багатошарового плоского епітелію. Макроскопічно виявляється у вигляді білої плями в ділянці шийки матки, йоднегативні при проведенні проби Шилера. Розрізняють ніжну (тонку, яка легко злущується) лейкоплакію та у вигляді щільної бляшки, більш інтимно зрощеною з підлеглою тканиною.

Кольпоскопія: шорохувата, складчата або лускувата поверхня безсудинних рогових нашарувань.

Еритроплакія: патологічна зміна слизової вагінальної частини шийки матки, при якій проходить витончення епітеліального покриву з явищами ороговіння. Клінічно проявляється у вигляді яскраво-червоних плям з буруватим відтінком, які легко кровоточать при дотикові.

Кольпоскопія: яскраво-червоні дялянки витонченого епітелію, крізь який просвічує гіперемована підлегла тканина.

Поля дисплазії – макроскопічно шийка матки не змінена. Кольпоскопічно на фоні багатошарового сквамозного епітелію визначаються білі полігональні ділянки і червоні границі між ними, які не змінюються під впливом оцетової кислоти. Поля дисплазії можуть бути багатошарового сквамозного епітелію і метаплазованого епітелію.

Папілярна зона дисплазії шийки матки виглядає як червоні мономорфні вкраплення на фоні білої і рожевої плями.

Кольпоскопічно і морфологічно виділяють папілярну зону дисплазії багатошарового сквамозного епітелію і папілярну зону метаплазірованого епітелію.

Передракова зона трансформації виявляється при розширенні кольпоцервікоскопії у вигляді білих мономорфних обвідів навколо вивідних протоків залози.

Прекліничний рак шийки матки:

• проліферуюча лейкоплакія;

• поля атипового епітелію багатошарового сквамозного епітелію і атипового метаплазованого епітелію;

• папілярна зона атипового багатошарового і метаплазованого епітелію;

• атипова зона трансформації;

• атипові судини.

Особливості ведення хворих при різних методах лікування.

ПРОГНОЗ раку шийки матки завжди серйозний. Хворі після лікування з приводу рака шийки матки знаходяться на диспансерному обліку все життя.

Гіперпластичні процеси ендометрію відносяться до передракових захворювань і переходять в рак ендометрію приблизно в 10% випадків. Згідно класифікації ВООЗ до передракових захворювань ендометрію відносять:

1. Ендометріальний поліп.

2. Ендометріальна гіперплазія.

3. Атипова гіперплазія.

Железнов (1978) – Савел’єва, Серов (1980) розрізняють:

1. Залозисту гіперплазію ендометрію.

2. Залозисто-кістозну гіперплазію ендометрію.

3. Атипову гіперплазію ендометрію.

4. Поліп ендометрію (аденоматоз ендометрію).

ГПЕ нерідко поєднується з іншими гормоно-залежними захворюваннями: міомою, мастопатією, ендометріозом, що вказує на гормональну природу даної патології (відносна або абсолютна гіперестрогенемія). Сприяють виникненню ГПЕ екстрагенітальні захворювання: гіпертонічна хвороба, опасистість, цукровий діабет.

Клініка: дисфункціональні (ановуляторні) кровотечі, виникають як правило, після затримки менструації. Інтенсивні кровотечі частіше виникають у дівчаток і жінок похилого віку. ГПЕ нерідко супроводжується непліддям.

Діагностика: Основним методом діагностики являється діагностичне вишкрібання порожнини матки з наступним гістологічним та гісто-хімічним досліджекнням.

З метою діагностики застосовують цитологічний метод з аспірацією вмісту матки в другій половині меструального циклу. Також застосовують ультразвукове дослідження, гістероскопію, гістерографію, радіоізотопне дослідження.

Лікування проводиться з урахуванням віку хврої, причин гіперплазії, супутньої екстрагенітальної патології. У жінок репродуктивного віку основне місце займає гормональна терапія. Застосовують естроген-гестагени в циклічному режимі з 5 по 25 день менструального циклу на протязі 3-4 місяців; при рецидивуючій гіперплазії на протязі 6-8 місяців і до лікування додають 17-ОПК (14, 17, 21-й дні циклу). При атипічній гіперплазії застосовують тільки гестагени (норколут, 17-ОПК) в безперервному або циклічному режимах. Контроль лікування – гістологічне дослідження через 6 місяців, при атиповій формі через 3 місяці.

У жінок пременопаузального віку, при високій частоті екстрагенітальної патології з успіхом застосовують кріодеструкцію ендометрію (Грищенко В.І., Запорожан В.Н., 1980). Гормональна терапія має альтернативу – ампутація чи екстирпація матки.

Поліпи ендометрію поділяються на залозисті, залозисто-фіброзні, фіброзні. Найбільш частим симптомом є порушення менструального циклу. У жінок репродуктивного віку характерні менорагії, у жінок похилого віку – одноразові помірні кров’янисті виділення.

Основним методом лікування є видалення поліпу і слизової оболонки матки під контролем гістероскопії з послідуючою гормональною терапією 17 ОПК.

Контрольні запитання та завдання

1. Передракові захворювання шийки матки: клініка, діагностика.

2. Класифікація гіперпластичних процесів ендометрію.

3. Етіологія, клініка, діагностика, ГПЕ.

4. Які процеси на шийці матки відносять до фонових захворювань?

5. Класифікація пухлин яєчників?

6. Кісти ЗСО. Клініка, діагностика, лікування.

7. Що таке ретенційні кісти?

8. Клініка, діагностика, лікування ретенційних кіст.

Матеріали для самоконтролю.

Ситуаційні задачі:

№ 1. В гінекологічну клініку поступила хвора В., 53 років, з кров'яними

виділеннями із піхви.

Анамнез: спадковість не обтяжена. Менопауза продовжується 3 роки. Було 4

вагітності: три із них закінчились пологами, одна - абортом. Перенесені

гінекологічні хвороби запаречус. В останні 3 місяці Із піхви періодично (23

рази в місяць) з'являються помірні кров'яні виділення.

Поставте попередній діагноз. Гістологічне дослідження: по вишкрябу із

порожнини матки визначаються множинні поліпи ендометрію без ознак

злоякісності. Вишкряб цервікального каналу скудний, у ньому виявляються

обривки слизової і згустки крові. Поставте заключний діагноз.

Чи можна у жінки в ткому віці при менопаузі в 3 роки рахувати поліпоз

ендометрію облігатною формою передраку і чому? Який план хворій ви

запропонуєте?

Після вишкрябу слизової порожнини матки і проведеного лікування кров'яні

виділення не повторювались. Хвора знаходиться під наглядом лікаря жіночої

консультації.

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Курація і тематичний розбір хворих.

2. Удосконалення практичних навиків обстеження.

3. Переглянути набір навчальних слайдів (пухлини матки).

4. Проведіть бімануальне дослідження.

5. Проведіть диференційний діагноз між пухлиною матки та пухлиною додатків.

6. Візьміть мазок на цитологію.

7. Підберіть необхідні інструменти для взяття прицільної біопсії, аспіраційної біопсії, аспіраційного кюретажу.

8. Проведіть пробу Шилера та оцініть її результати.

Завдання для НДРС

1. Написати реферат на тему: „Методи лікування ерозій шийки матки".

Рекомендована література.

Основна:

1. Василевская Г.Н. й соавт. Гинекология.-Р/Д., 2002.-С.230-236.

2. Михайленко Е.Т., Бублик-Дорняк Г.М. Гинекол'огия.- К., 1984.

3. Кулаков В.И., Селезнева Н.Д., Краснопольский В.Й. Оперативная гинекология: Руководство для врачей.- М.Медицина, 1990.- С. 150-187.

4. Малевич К.И., Рувакевич П.С. Лечение й реабилитация при гинекологических заболеваниях.- Минск: Вьісшая школа.- 1994.-С. 298-319.

5. Сметник В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативная гинекология.- С-Пб, СОТИС, 1995.-С. 197-206.

Додаткова:

1. Степанковская Г.К. Справочник по акушерству й гинекологии.- Киев: Здоров'я, 1997.-С. 412-416.

2. Мандельштам А.Е. Семиотика и диагностика женских болезней, 1976.- С.597-613.

3. Селезнева Н.Л., Железнов Б.Й, Доброкачественньїе опухоли яичников.-М.: Медицина, 1982.-С.210.

4. Полякова В.А. Онкогинекология.- Москва.-2001.