«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичному засіданні кафедри

акушерства та гінекології з курсом

дитячої та підліткової гінекології БДМУ

“___”_____________200 р.

протокол №____

Зав. кафедрою,

к.мед.н., доцент С.П. Польова

Методична вказівка практичного заняття

студентам ІV курсу медичного факультету №4 з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців за спеціальністю „Лабораторна діагностика” (бакалавр)

„Фонові і передракові захворювання жіночих статевих органів.

Особливості лабораторної діагностики”

Навчальний предмет – Акушерство і гінекологія

ІV курс медичного факультету №4 з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців за спеціальністю „Лабораторна діагностика” (бакалавр)

тривалість заняття – 2 години

Методичну вказівку склала:

ас. Гресько М.Д.

Чернівці

Тема: Фонові і передракові захворювання жіночих статевих органів. Особливості лабораторної діагностики

Науково-методичне обґрунтування теми

Раннє і активне виявлення передракових захворювань жіночих статевих органів, своєчасне та правильне їх лікування є запорукою до вирішення проблеми злоякісних захворювань. Перелічені обставини роблять актуальною цю методичну розробку.

Навчальна мета:

Знати:

1. Що належить до передракових захворювань?

2. Передракові захворювання зовнішніх статевих органів.

3. Передракові захворювання піхви та шийки матки.

4. Передракові захворювання тіла матки,

5. Передракові захворювання додатків матки.

6. Профілактика передракових захворювань жіночих статевих органів.

7. Класифікація доброякісних пухлин яєчників.

8. Особливості обстеження та лікування кістом яєчників.

9. Класифікацію міом матки.

10. Основні клінічні симптоми, характерні для фібріом матки.

11. методи обстеження для діагностики міом матки.

12. Покази до хірургічного лікування міом.

Вміти:

1. Діагностувати передракові захворювання шийки матки.

2. Взяти прицільну біопсію шийки матки.

3. Призначити обсяг обстеження для діагностики передракових станів ендометрію.

4. Скласти необхідний план обстеження для діагностики доброякісних пухлин яєчників.

5. Зібрати набір необхідних інструментів для проведення діагностичного вишкрібання стінок порожнини матки.

6. Вибрати з анамнезу симптоми, які характерні для злоякісних пухлин ЖСО.

7. Провести загальний і спеціальний огляд статевих органів і встановити попередній діагноз.

8. Провести огляд в дзеркалах, піхвове дослідження, поставити попередній діагноз.

9. Оцінити дані клініко-лабораторного і гістологічного обстеження.

Виховна мета:

- сформувати у студентів основні уявлення про важливість дотримання принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні жінок з нейроендокринними синдромами, проведенні лікувально-діагностичних маніпуляцій (з урахуванням характеру захворювання, індивідуальних особливостей пацієнтки, ступеня її інтелектуального розвитку, рівня культури та ін.);

- впродовж всього заняття викладач зобов'язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворими, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід'ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.

Діагностика і терапія гінекологічних захворювань неможлива без правильної оцінки даних анамнезу і основних проявів захворювань жіночих статевих органів.

Зміст навчальної матеріалу

Передракові захворювання зовнішніх статевих органів. Передраковими захворюваннями ЖСО вважаються захворювання з тривалим (хронічним) перебігом дистрофічного процесу і доброякісними новоутвореннями, які мають тенденцію до малігнізації. Морфологічно до передракових процесів належать вогнища проліферації (без інвазії, атипове розростання епітелію, атипію клітин).

1. Фіброми – розміщуються на широкій основі або на довгій ніжці.

Морфологічно представлені сполучно-тканинними елементами;

2. Ліпоми мають вигляд вузла, відносно рухомі, округлі, м’якої консистенції. Складаються із жирової або сполучної тканини (фіброліпома).

3. Судинні пухлини вульви (гемангіоми) – обумовлені вадами розвитку, потенція їх росту є обмеженою. У дітей часто регресують. В період статевого розвитку можуть вростати в оточуючі клітини і вести себе як злоякісні. Зрідка рецидивують після видалення.

Фонові захворювання і їх морфологічна картина

Можуть бути ізольованими та поєднаними один з одним.

1. Лейкоплакія – проявляється проліферацією багатошарового плоского епітелія, порушенням диференціювання і дозрівання його.

Гістологічно – дерматоз, гіперкератоз, дисплазія.

Клінічно – кількість сухих бляшок білуватого або жовтуватого кольору, які можуть бути як локалізованими, так і поширеними, турбує свербіж і печія.

2. Крауроз вульви - зникнення підшкірно-жирової клітковини великих статевих губ, виникає атрофія сальних та потових залоз. Шкіра потоншується, стає сухою, легко ранимою, тканина зморщується, вхід у піхву різко звужується.

Морфологічно – атрофія пипкового і ретикулярного шарів шкіри, загибель еластичних волокон, гіалінізація сполучної тканини.

Клінічно – свербіж, печія, що призводить до травмування шкіри та обумовлює вторинні явища вульвіта.

Рак вульви на фоні цих захворювань виникає в 20-50% випадків.

3. Кондиломи вульви (папіломо-вірусна інфекція). Передається статевим шляхом. Кондиломи – це розростання, покриті багатошаровим епітелієм, містять сполучно-тканинну строму з судинами. Розміщуються в ділянці великих і малих статевих губ, множинні.

Лейкоплакія та крауроз вульви - хронічні нейродистрофічні ураження вульви, які супроводжуються хронічними запальними процесами. Найчастіше ці захворюваня розвиваються під час клімаксу і менрпаузи. Етіологія: порушення функції нервової системи (симетричність ураження), статевих залоз (гормональна недостатність), а також вікові атрофічні процеси в статевих органах. Гістологічне в основі лейкоплакії закладені процеси гіперкератозу з лімфогістіоцитарною інфільтрацією підепітеліальної тканини. При краурозі - переважають атрофічні зміни покривного епітелію із склерозом та гіалінозом субепітеліальної тканини.

Клініка: часто супроводжується супутніми захворюваннями (діабетичний вульвіт та ін.), на фоні яких непомітно розвивається захворювання з появи сверблячки вульви. Шкіра і слизові при лейкоплакії стають блідими, блискучими. Потім з'являються невеликі, рідше множинні білісуваті плями (бляшки), які дещо виступають над поверхнею тканин, за кольором і щільністю схожі на азбест. Бляшки, які зливаються утворюють суцільне поле, схоже на зім'ятий пергаментний папір.

При краурозі клітор і малі соромітні губи атрофуються, вульва зморщується за рахунок зрощення шкіри з підлеглою тканиною, різко звужується вхід у піхву, шкіра і слизова набувають перламутрового білісувато-сірого відтінку, втрачають еластичність (різко виражений симптом пергаменту), шкіра стає сухою, гладкою, просвічуються судини. Пахові лімфовузли збільшені, болючі. Лікування: комплексне розпочинати з лікування супутніх захворювань. Психотерапія, гіпнозотерапія, снотворні засоби, транквілізатори, препарати брому, валеріани. Гормонотерапія (андрогени, можна в комбінації з невеликими дозами естрогенів). Біогенні стимулятори (алое, ФІБС). Місцево - мазі, які містять кортикостероїди, фолікулін, вітамінізовані креми. При неефективності перерахованих заходів -денервація вульви, рентгенотерапія або хірургічне лікування (вульвоектомія).