Тема 9. Інструменти управління якістю та процес розгортання функції якості Мета роботи

• Вивчення та набуття практичних навичок використання інструментів управління якістю.

Ключові положення

Бенчмаркінг — деталізований інструмент конкурентного аналізу, спрямований на систематичний пошук і впровадження найкращої практики, що можуть привести організацію до більш досконалої форми. Бенчмаркінговий підхід надає організації можливість запозичити найкращий досвід інших компаній, спрямовуючи зусилля на підвищення конкурентоспроможності та формування конкурентних переваг.

Збалансована система індикаторів ведення бізнесу BSC (Balanced Business Scorecard) — інструмент, що націлює компанію на реалізацію стратегій довгострокового успіху, заснований на використанні системних показників, орієнтованих на поліпшення контролю результатів бізнесу та введення системи управління розвитком бізнесу. Аналіз бізнесу здійснюється у 4-х найважливіших фокусах: фокус на фінанси; фокус на споживача; фокус на внутрішні бізнес-процеси; фокус на організаційний розвиток і зростання.

Інструменти контролю якості — комплекс статистичних методів, що застосовуються для збору й аналізу первинних даних, які доцільно використовувати в операційній системі під час регулювання стабільності перебігу технологічного процесу.

Інструменти управління якістю — комплекс статистичних методів управління якістю, які дозволяють здійснити аналіз кількісних і якісних даних і застосовуються для перетворення вимог споживача на параметри якості очікуваного продукту.

Концепція Будинку якості (Quality House) — методика забезпечення цінності продукту, що очікує споживач, за мінімальної його вартості. Засновано на використанні комплексу методів та інструментів, орієнтованих на вивчення вимог споживача та перетворення їх на конкретні характеристики продукту. До їх складу належить метод QFD, а також більшість «нових» інструментів управління якістю.

Методи «точно-вчасно» (Just-in-Time) — сукупність методів підвищення якості робіт і обслуговування за рахунок такої організації функціонування виробничої системи, за якої всі матеріали, комплектуючі та напівфабрикати, необхідні для здійснення виробничих операцій, подаються саме в даний час для забезпечення випуску продукції відповідно до виробничої програми.

Методи Г. Тагуті — комплекс підходів до управління якістю, спрямованих на реалізацію ідеї підвищення якості в разі планування продукції з урахуванням варіацій і невизначеності. Під час застосування даних методів акцент робиться на так зване невиробниче регулювання якості (у процесі планування експерименту) та використання «функції втрат Тагуті», за допомогою якої можливо розрахувати величину втрат якості у вартісному вигляді за відхилення від цільового значення показників якості.

Методи статистичного управління якістю — комплекс методів статистичного аналізу, спрямованих на забезпечення стабільності процесів і зменшення їх варіабельності. До складу цієї групи методів належать 7 простих інструментів контролю якості та 7 інструментів управління якістю стану.

Методологія функціонального моделювання (IDEFO) — підхід до опису та класифікації процесів в організації, згідно з яким процес зображається у вигляді функціонального блоку, який перетворює входи у виходи за наявності необхідних ресурсів.

Реінжиніринг бізнес-процесів (BPR — Business Process Reengineering) — метод кардинальної перебудови бізнес-процесів з метою досягнення якісно іншого, більш високого рівня показників виробничо-господарської діяльності підприємства; використовується як комплексний засіб реорганізації підприємств або окремих його організаційних одиниць. BPR спрямовано на створення принципово нових бізнес-процесів, які дозволяють різко підвищити ефективність діяльності підприємства в цілому.

Метод структурування функції якості QFD (Quality Function Deployment) є одним із ключових методів управління якістю, який рекомендується до використання методологією TQM. QFD - це систематизований шлях вивчення потреб і побажань споживачів через розгортання функцій та операцій у діяльності компанії із забезпечення якості на кожному етапі життєвого циклу створюваного продукту, який би гарантував отримання кінцевого результату, що відповідає очікуванням споживачів.

Концепція «Будинку якості»: кореляційна матриця, що нагадує своєю формою дах, заповнюється символами, що вказують на позитивний чи негативний зв'язок між відповідними технічними характеристиками продукту з позиції інтересів споживачів. Саме кореляційна матриця дозволяє остаточно скоригувати попередньо проведене перетворення ЩО на ЯК.

Функціонально - вартісний аналіз (ФВА) почав активно застосовуватися в промисловості починаючи з 60-х років, насамперед у США. ФВА є одним з методів функціонального аналізу технічних об' єктів і систем, до цієї ж групи методів належать ФФА і FMEA. Всі види функціонального аналізу ґрунтуються на понятті функції технічного об' єкта або системи - прояві властивостей матеріального об' єкта, що полягає в його дії (впливі або протидію) щодо зміни стану інших матеріальних об' єктів. Проведення ФВА включає етапи:

1. й етап: етап послідовного побудови моделей об'єкта ФВА (компонентної, структурної, функціональної); моделі будують або у формі графів, або в табличній (матричної) формі;

2. й етап: етап дослідження моделей і розробки пропозицій щодо вдосконалення об' єкта аналізу. Причому, критеріями при аналізі служать показники функціонування в поєднанні з вартістю виробництва і експлуатації.

Аналіз видів і наслідків відмов (FMEA) розроблений і застосовується для поліпшення конструкцій і технологій в промисловості без застосування випробувань. Ідея методу: до виготовлення зразка вироби і запуску його на виробництво провести експертну оцінку ризиків, викликаних недосконалістю конструкторських рішень. При цьому використовуються: досвід експертів, статистичні дані про реалізацію подібних ризиків, формальні прийоми аналізу FMEA, що дозволяють виявити найбільш значущі ризики.

Зміст методу:

• функціональний аналіз конструкції (технології);

• ідентифікація ризиків порушення функцій;

• робота групи експертів з оцінки кожного з можливих ризиків (1 - за ймовірності реалізації, 2 - за ймовірності своєчасного виявлення, 3 - за ступенем тяжкості наслідків);

• наступна обробка експертних оцінок (коефіцієнти по кожному з трьох названих показників перемножуються й виявляється «слабка ланка», яка в першу чергу підлягає доопрацюванню);

• висновок про те, які саме недосконалості в конструкції і технології слід усунути;

• після вдосконалення конструкції (технології) - повторний аналіз FMEA.