Результати розв’язування задачі

Показник	Середнє значення до сертифікації	Роки
		2013	2014	2015
Вартість реалізованої продукції в Україні , тис. грн.	2 500,0	3 360, 0	3 770,0	3 562, 5
Вартість реалізованої продукції за кордоном, тис. грн.	-	560,0	864,0	896,0
Собівартість реалізованої продукції в Україні, тис. грн.	2 000,0	2 156,0	2 175,0	2 137,5
Собівартість реалізованої продукції на експорт. тис. грн.	-	297, 5	453,6	470,4
Прибуток від реалізації продукції в Україні, тис. грн.	500,0	1 204,0	1 595,0	1 425,0
Прибуток від експорту, тис. грн.	-	262,5	410,4	425,6
Сумарний прибуток (Реалізація в Україні+Експорт), тис. грн.	500,0	1204,0 +262,5 = 1466,5	1595,0 +410,4= 2005,4	1425 + 425,6= 1850,6
Прибуток за вирахуванням витрат на сертифікацію, тис. грн.		1466,5 – 230,0 = 1236,5	2005,4 – 80,0 = 1925,4	1850,6
Приріст прибутку (ΔП серt ) (Додатковий прибуток від сертифікації) (Прибуток після сертифікації - Прибуток до сертифікації), тис. грн.	-	1236,5 – 500,0 = 736,5	1925,4 – 500,0= 1425,4	1850,6–500,0= 1350,6
Величина податку з додаткового прибутку (HΔ t ), тис. грн.	-	736,5 * 0,21 = 154,7	1425,4 *0,19 = 270,8	1350,6 *0,18 = 243,1
Різниця між приростом прибутку від сертифікації і величиною податку на додатковий прибуток (ΔП серt - HΔ t), тис. грн.	-	736,5 – 154,7 = 581,8	1425,4 – 270,8 = 1154,6	1350,6 – 243,1 =1107,5
, тис. грн.	-	581,8+1154,6+1107,5 = 2843,9
, тис. грн.	-	230 + 80 = 310,0
Е сер, тис. грн.		2843,9 * (1+0,2)3 – 310,0 * (1+0,2)2 = 2843,9 * 1,728 – 310,0 *1,44 = 4914,2592 - 446,4 = 4467,8592

Висновок: отже, в результаті впровадження та сертифікації систем менеджменту якості в даному підприємстві, отримано ефект в розмірі 4467,8592 тис. грн.

Тема 11. Витрати на якість та їх класифікація Мета роботи

1. Набуття практичних навичок аналізу витрат на якість.

Ключові положення

Основним методологічним підходом вдосконалення систем управління якістю та якістю продукції є визнання ключової ролі управління витратами на якість як реального механізму управління; звідси витікає і принципова можливість моделювання ефективності систем управління якістю, що полягає у структурних трансформаціях в межах загальної системи витрат на якість на кожному конкретному підприємстві, що аналізується.

В літературі наводиться класифікація розподілу витрат на якість за підходами А. Фейгенбаума і Дж. Джурана та ін. вчених. Такі витрати поділяються на три основні групи: 1) витрати на попередження дефектів; 2) витрати на оцінку рівня якості; 3) збитки від браку.

Виходячи із необхідності підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, як через підвищення її якості так і зниженням затрат на забезпечення її якості, необхідно оптимізувати затрати на основі розроблених методик попереднього, тобто оперативного їх обліку і аналізу, і наступного функціонально-вартісного аналізу, який широко використовується в світовій практиці. Виходячи із вищевказаних вимог, існує детальна класифікація затрат на забезпечення якості продукції (табл. 11.1).

Під "витратами на якість продукції" треба вважати усі витрати, які пов'язані із здійсненням функцій на підприємстві в галузі менеджменту якості, що спрямовані на забезпечення відповідності якості продукції вимогам споживачів, а також на поліпшення якості всіх процесів. Стверджується, що у вітчизняній літературі мали місце різнобічні підходи вчених до класифікації й обліку витрат на якість.

Ефективність управління якістю як системи – це ступінь досягнення результату, заданого її функцією, а саме - досягненням, забезпеченням ефективності функціонування самого підприємства. Оптимум управління якістю як системи представляє собою максимально досягнуте при наявних ресурсах значення цільової функції системи.

Дослідження, проведені групою з якості і стандартів Великої Британії, показали, що витрати на якість для промислових підприємств становлять 5-25 % від їх товарообороту. Вони залежать від типу промисловості, ділової ситуації або послуг, підходу організації до того, що є, а що не є витратами на якість, а також масштабів заходів на постійне поліпшення якості всіма працівниками організації.

Таблиця 11.1

Класифікація основних напрямів затрат на забезпечення якості продукції

Класифікаційна ознака	Характеристика затрат
За функціональністю затрат (за цільовими напрямами)	1. Затрати на дотримання заданих параметрів якості, що передбачені технічними вимогами або стандартами 2. Затрати, пов'язані з підвищенням рівня якості, які направлені на удосконалення технічних умов і стандартів
За видами робіт і міроприємств, виходячи із функціональності затрат	І. Затрати на дотримання заданих параметрів якості продукції 1.1. Затрати на попередження браку Прогнозування, перспективне і поточне планування рівня якості продукції, розробка нормативно-технічної документації для функціонування КСУЯП, впровадження КСУЯП, організація бездефектного виготовлення виробів, оперативне управління якістю продукції, підготовка виробів до держатестації, щорічний техмінімум стерилізаторів, варщиків, слюсарів-ремонтників щодо раціональних методів контролю якості продукції, підвищення кваліфікації фахівців лабораторії аналізу якості сировини і готової продукції, збір і обробка інформації щодо якості, ведення обліку 1.2. Затрати на оцінку і контроль якості Вхідний контроль якості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, контроль якості ремонту технологічного обладнання, утримання лабораторії аналізу якості сировини і готової продукції, утримання служб КСУЯП, додаткові затрати матеріалів і готової продукції для аналізу, з метою визначення вищої категорії якості 1.3. Затрати, обумовлені браком продукції 1.4. Затрати, обумовлені рекламаціями ІІ. Затрати, пов'язані з підвищенням якості продукції Затрати на розробку нових видів продукції, розробка і впровадження прогресивних стандартів і технічних умов, затрати на вдосконалення КСУЯП, затрати на вдосконалення технології, лабораторного і метрологічного обладнання і інструментів, технології виробництва, на освоєння нових видів продукції
За місцями виникнення затрат	Робоче місце, група робочих місць, дільниця, переділ, цех основного виробництва, підприємство в цілому, на шляху проходження до покупців, у покупців
За центрами виникнення затрат	1. Затрати, які виникають на переділах виробництва. 2. Затрати, які виникають на стадіях складування, збереження і відвантаження готової продукції 3. Затрати, які виникають в процесі доставки готової продукції покупцям через бій, псування, недостачу в дорозі, рекламації 4. Затрати, які пов'язані зі зниженням сортності і передчасного псування через вину постачальника сировини
За причинами виникнення	1. Браку (фізико-хімічними, мікробіологічними, органолептичними) 2. Рекламацій (через брак за мікробіологічними і фізико-хімічними ознаками, від зниження кількості проти договору поставки і т.д.)
За періодичністю	Поточні, одноразові, за певний період часу.
За стадіями виробництва, обігу і споживання	Передвиробничі, виробничі, післявиробничі.
За ступенем передбачуваності затрат	Систематичні, епізодичні, випадкові.

Результати дослідження, проведені Манчестерським інститутом науки і технологій Великої Британії, довели, що менше 40 % організацій знають фактичне значення витрат на якість, з яких 95 %, як правило становлять витрати на експертизу і різні порушення, усунення яких протягом 3 років при постійному поліпшенні процесів може скоротити їх на третину.

Враховуючи те, що частина витрат на якість, яка не є обов'язковою і якої можна уникнути, призводить до подорожчання продукції, що негативно впливає на її конкурентоспроможність, сьогодні все більше організацій вживають заходів з метою визначення своїх витрат на якість.

Необхідність визначення витрат на якість вперше була обґрунтована в 1960-х роках Дж. Джураном і А. Фейгенбаумом. Останній дав таку класифікацію витрат на якість:

• витрати на попередження дефектів, які складаються з витрат, що витрачаються на навчання у сфері якості, і витрат відділу якості;

• витрати на оцінку рівня якості, які складаються з витрат на контроль і випробування та перевірку діяльності з забезпечення якості;

• збитки від браку за рахунок дефектів і рекламацій.

Принцип класифікації витрат на якість, запропонований А. Фейгенбаумом, одержав широке визнання і в подальшому був удосконалений японськими спеціалістами, які запропонували покласти в основу класифікації витрат принцип їх корисності, поділивши всі витрати на дві групи:

• корисні витрати, пов'язані з попередженням дефектів;

• збитки, пов'язані з витратами на проведення оцінювання і з браком.

Важливість і необхідність визначення витрат на якість призвела до створення в деяких країнах відповідних стандартів. Одним із стандартів, який найповніше відображає витрати на якість, є британський стандарт ВS 6143.

Згідно з цим стандартом усі витрати на якість поділяються на дві групи:

• витрати на відповідність - це витрати на запобіжні заходи з контролю якості і витрати на стандарти (норми) якості для забезпечення їх роботи;

• витрати на відмови, які призводять до зменшення прибутку, незалежно від того, чим вони спричинені.

У свою чергу кожна з цих груп класифікується таким чином: запобіжні витрати; оцінні витрати; витрати, зумовлені внутрішніми відмовами; витрати, зумовлені зовнішніми відмовами.

Вітчизняна класифікація витрат на якість принципово не відрізняється від зарубіжної. Вибір підприємством методу оцінювання витрат на якість залежить від його специфіки, виду діяльності, рівня розвитку системи якості тощо, що знайшло своє відображення у стандартах ISO 9000.