5. Поняття і ознаки професійної злочинності.

5. 1897 року на Гейдельберзькому з'їзді Міжнародного союзу криміналістів була зроблена наступна класифікація злочинців:

1) злочинці випадкові, епізодичні;

2) злочинці з нестійкою поведінковою характеристикою або такі, що вчинили кілька злочинів;

3) злісні злочинці або професійні.

Одне з перших трактувань поняття професійного злочинця в основі мало єдину ознаку — затятість, небажання відмовитися від регулярного вчинення злочинів.

У вітчизняній кримінології до останнього часу проблема професійної злочинності залишалася поза увагою дослідників. Таке станом вище було викликане тим, що Україна знаходилась у складі СРСР, де ще в 40-х роках декларувалася перемога над професійною злочинністю. Тому у пострадянській кримінології не склалося однозначної думки з приводу її трактування.

По-перше, під «професійною злочинністю» розуміють сукупність злочинів, вчинених за місцем основної соціально позитивної роботи злочинця. Це здебільшого стосується посадових злочинів. По-друге, під професійною злочинністю розуміють сукупність таких злочинів, що вирізняються майстерністю їх виконання. Проте, найбільш правильним є визначення професійної злочинності – як сукупності злочинів, вчинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією. Кримінальна діяльність:

1) виступає для суб'єкта основним джерелом засобів до існування;

2) потребує особливих знань, знарядь та навичок для досягнення кінцевого результату;

3) обумовлює наявність тісних контактів із злочинним середовищем;

4) визначає вид стійкої антисуспільної діяльності (вчинення переважно однотипних злочинів).

Саме слово "професія" означає вузькоспрямовану діяльність особи в інтегрованій системі суспільного розподілу праці. Вузька спеціалізація призводить до високого рівня кваліфікації, що, своєю чергою, веде до більшої матеріальної винагороди за працю. Тому, якщо ми говоримо про кримінальний професіоналізм, то першою ознакою слід назвати діяльність, спрямовану на отримання джерел існування саме злочинним шляхом.

Відповідно, наступною ознакою виступатиме вузька "спеціалізація" злочинця. При цьому зазначимо, що вона вказує не на вузький набір способів злочинних дій, а на напрямок кримінальної діяльності, в межах якого особа намагається оволодіти всіма існуючими методиками і вміло їх застосовувати залежно від зовнішніх обставин. Останнє і визначає третю ознаку — рівень злочинної кваліфікації. Саме вона дає змогу злочинцю-професіоналу отримувати максимальні доходи внаслідок такої діяльності і, що не менш важливо для нього, не бути викритим правоохоронними органами. Якщо немає можливості приховати сам злочин, професійний злочинець робить усе, аби ускладнити слідчим органам процес ідентифікації особи, а також доказування його вини в суді.

Найкраще кримінальна кваліфікація може бути реалізована в умовах діяльності організованих злочинних угруповань. Ось чому професійна злочинність тісно пов'язана з організованою і є її невід'ємною складовою. Разом з тим, ці два види злочинності не повністю тотожні, оскільки мають свою специфіку, що й дозволяє розглядати їх окремо один від одного.