Тема 3. Причини та умови злочинності

1. Поняття причин і умов злочинності та їх класифікація.

2. Розвиток злочинності в Україні.

3. Причини злочинності як соціального явища.

1. Коли розглядається поняття причин злочинності через спектр філософського вчення про причинність, то поряд із поняттям причини, яка викликає певний наслідок, неодмінно стоїть поняття умови, яка сама цього наслідку не викликає, але сприяє причині "виконати свою справу".

Отже, причини — це ті процеси і явища, які породжують злочинність як свій безпосередній наслідок. Що стосується умов, то вони безпосередньо не породжують злочинність, але "відкривають шлях" для дії причин, полегшують настання суспільно небезпечних наслідків. Умовами виступають всілякі недоліки в управлінській та організаційній сфері діяльності різних галузей господарства і державного апарату.

Причини і умови злочинності криються у всій сукупності негативних явищ у соціумі, і саме вони обумовлюють існування злочинності як свого наслідку.

Причини і умови злочинності залежно від їх рівня дії можна класифікувати на:

1) причини і умови злочинності в цілому;

2) причини і умови окремих видів злочинності;

3) причини і умови конкретних злочинів.

За змістом детермінанти злочинності можна поділити на економічні, соціальні, політичні, духовні, ідеологічні, організаційно-управлінські тощо.

2. Починаючи з 70-х років у СРСР, а, отже, і в Україні, спостерігається зниження рівня державної регуляції економічних процесів, внаслідок чого почала бурхливо зростати економічна і посадова злочинність. Намагання влади "лібералізувати" економіку в межах існуючих політичної і економічної систем було моментально використано злочинним світом для створення і подальшого розвитку "тіньового сектора", тобто фактично паралельної системи виробництва і розподілу продукції. Тіньова економіка, за оцінками фахівців, вже наприкінці 70-х років становила щонайменше 25 % ВВП.

Зауважимо, що тіньова економіка і пов'язані з нею економічна злочинність та корупція були в СРСР завжди. Після періоду непу, в якому вона процвітала, їй вдалося вижити в 30—50-ті роки, ховаючись за вивісками різних артілей, що виробляли хімікати (у народі їх називали артіль "Червона синька"), примуси (артіль "Примусова праця") і т. п. У 60-ті роки хрущовської "відлиги" така звані цеховики почали виробляти "ліву" продукцію вже й на державних підприємствах, залучаючи до цього таланти підпільного бізнесу.

Свого апогею негативні процеси у галузі соціалістичної економіки досягли у 80-ті роки, в період горбачовської "перебудови". Виконання планових завдань все менше могло забезпечуватися наявними фондами і кредитами. Все це остаточно розхитало залишки обліку і контролю у народному господарстві, сприяло його руйнації, розбазарюванню фондів і виробленої продукції, на чому "гріли руки" і чиновники всіх рангів, і авторитети злочинного світу.

"Успіхи" тіньової економіки вже з самого початку привернули увагу професійних злочинців. До речі, вони існували в СРСР завжди. Досить сказати, що з 1953 по 1991 р. у місцях позбавлення волі в СРСР перебувало більше 30 млн. осіб, багато з яких — неодноразово.

А з 2-ї половини 70-х років професійні злочинці отримали нове дихання, спрямувавши свій погляд на "тіньовиків". Спочатку вони їх досить рішуче "шарпали", однак незабаром обидві сторони дійшли висновку, що потребують одне одного. Тіньовикам були потрібні "професіонали" для захисту, силового вирішення проблем, що виникали, професійні ж злочинці від цього теж мали великий зиск.

Таким чином у 80-ті роки склалася тріада: тіньова економіка + професійна злочинність + корумповані державні чиновники. Саме ця тріада заклала основи організованої злочинності, як її нового найнебезпечнішого виду, що охоплює практично всі сфери, які можуть давати прибуток.

Різке зростання злочинності в Україні на початку 90-х років було зумовлено суперечностями перехідного періоду від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової економіки. Багато діячів колишньої партноменклатури використовували цю ситуацію у корисливих цілях, накопичуючи злочинним шляхом "первинний капітал" і дискредитуючи ідею цивілізованого ринку масовим зубожінням народу. Лобіювалися і приймались законодавчі акти, які фактично давали простір кримінальному бізнесу, "дикій" приватизації, відпливу капіталу за кордон. Одночасно виникло засилля іноземних товарів широкого вжитку, які витіснили вітчизняного товаровиробника.

Надзвичайно сильним ударом по благополуччю громадян стало знецінення їхніх грошових заощаджень в Ощадбанку СРСР.

У різні форми кримінальної діяльності потягнулася частина людей, які за нормальних умов цього б не зробили. Цьому значною мірою сприяли безробіття, різке падіння життєвого рівня, наркотизація і алкоголізація населення. Особливо небезпечні процеси відбуваються у молодіжному середовищі, яке найбільше вражене безробіттям. Багато молодих людей поповнило криміналітет, створюючи базу організованих злочинних угруповань. На перший план вийшли такі види організованої злочинності, як наркобізнес, сексбізнес, торгівля людьми, зброєю, фальсифікованими спиртними напоями. При загальному спаді виробництва дедалі більше громадян втягувалися у незаконну торговельну діяльність.