9. Психологічні механізми формування особистості: наслідування,ідентифікація, емоційне зараження.

Психологічні механізми розділяють на:

Психодинамічний механізм, щовключає три ланки: потребу - зусилля - задоволення. У процесі здійснення зусилля людина здобуває новий досвід. Це вольова поведінка, що спря­мована на подолання внутрішніх перешкод на шляху досягнення мети.

 Міжособистісний груповий механізм, який включає такі взаємозв'язані механізми: психічне зараження, насліду­вання, механізм ідентифікації, переконання, навіювання, груповий тиск, змагання, суперництво. Дія механізму обумовлена наявністю людей, групи.

 Емоційне зараження. В ході зараження від індивіда до індивіда переходять різні емоційні стани – захоплення, тривога, радість, ентузіазм, сміливість тощо, які безконтрольно, поза власним осмисленням сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосе­реднього спілкування.

 Наслідування – переймання і відтворення індивідом певних форм поведінки, способів діяльності оточуючих його людей, особливостей їх характеру, звичок, вчинків тощо. Наслідування може відбуватися як мимоволі, так і довільно. Мимоволі діти дошкільного і молодшого шкільного віку копіюють вербальні та поведінкові реакції дорослих – батьків, родичів, учителів. Емоційна прив’язаність дитини до близької людини викликає прагнення бути в усьому схожою на неї. Зважаючи на це, однією із суттєвих вимог до організації виховної роботи є створення умов, за яких діти мали б можливості наслідувати позитивні взірці. Водночас у них необхідно формувати критичне ставлення до негативного, сприяти подоланню їх схильності до простого копіювання лише зовнішньо привабливих форм поведінки.

 Механізм ідентифікації полягає в постановці суб'єктом себе на місце іншої людини (уподібнення до неї) через заглиблення у її внутрішній світ. Це процес, у результаті якого людина завдяки емоційним зв'язкам свідомо або несвідомо поводиться так (або це собі уявляє), ніби вона сама є тією особистістю.

 Переконування - механізм і метод впливу, теоретично обґрунтовані (логічні) прийоми, за допомогою яких певна інформація, що повідомляється, органічно вплітається у сферу інтересів школярів. При цьому доводиться істинність чи хибність певних інформаційних повідомлень, їх значущість. Мета переконування полягає в тому, щоб підвести дітей не тільки до розуміння певних положень, а й до внутрішнього їх прийняття.

 Навіювання(сугестія) – відбувається вплив передусім на почуття, а через них – на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації з певного джерела досить некритичне й малоусвідомлене. Навіювання ґрунтується на властивості слова оживляти, активізувати наявні й формувати нові асоціації між подразниками першої та другої сигнальних систем. А це означає, що через слово учень зможе засвоїти не тільки відповідні поняття, а й образ поведінки. Навіюваність притаманна школярам будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй.

 Наслідування – переймання і відтворення індивідом певних форм поведінки, способів діяльності оточуючих його людей, особливостей їх характеру, звичок, вчинків тощо. Наслідування може відбуватися як мимоволі, так і довільно. Мимоволі діти дошкільного і молодшого шкільного віку копіюють вербальні та поведінкові реакції дорослих – батьків, родичів, учителів. Емоційна прив’язаність дитини до близької людини викликає прагнення бути в усьому схожою на неї. Зважаючи на це, однією із суттєвих вимог до організації виховної роботи є створення умов, за яких діти мали б можливості наслідувати позитивні взірці. Водночас у них необхідно формувати критичне ставлення до негативного, сприяти подоланню їх схильності до простого копіювання лише зовнішньо привабливих форм поведінки.

Елементарне наслідування немовлят по типу “луни”, основними характеристиками якого є недовільність, неусвідомлюваність, зовнішнє відтворення окремих рухів (жестів, виразних рухів), голосів, емоційних реакцій.

Другий великий період, що виділяється В.О.Просецьким, є період простого наслідування у ранньому дитинстві. Імітація тут мало усвідомлена і слабко довільна, здебільшого стосується предметних дій та мовлення дорослих. У цьому періоді виділяється кілька фаз.

Перша (12–15 місяців) характеризується появою здатності до маніпулювання не тотожними, а схожими на взірець предметами, які дитина самостійно знаходить, імітаційні дії поступово переростають у предметноманіпулятивну гру, Дорослий тут виступає ще в ролі взірця і контролера.

У наступній фазі (15–18 місяців) дитина вже здатна відтворювати не окремі розрізнені дії, а цілий ланцюжок таких дій, де необхідним є певний порядок здійснення дій.

Поступово дитина переходить до наступної фази (3-й рік життя), у ході якої фактично змінюється основний зміст моделювання. Імітація тут здебільшого стосується певних життєвих ситуацій, де відтворюються вже не конкретні дії з предметом, а певні дії дорослого, що відповідають ситуації. Це дає змогу вважати цей етап підготовчим до засвоєння нової провідної діяльності – сюжетно-рольової гри. Цей період був названий періодом символічного моделювання, оскільки наслідування дитини носить яскраво орієнтувальний характер, здійснюється не з конкретними предметами, а з предметамизамінниками і стосується дій близького соціального дорослого. Як зазначають автори, воно дозволяє дитині заглибитися як у світ предметів, так і в світ соціальних стосунків.

Наслідування в дошкільному віці отримало назву ігрового. Воно полягає у відтворенні в іграх різних видів діяльності дорослих, а також подій суспільного життя. Відбувається перехід до відображення людських взаємин, до моделювання в діях внутрішніх мотивів поведінки дорослих. Таке наслідування сприяє орієнтуванню дитини в об’єктивному і суб’єктивному світі і в кінцевому результаті стимулює розвиток самосвідомості.

Проте вирішальною особливістю наслідування дошкільників є в імітуванні загальних відносин (правил поведінки).

У подальшому розвитку наслідувальна діяльність стає більш творчою, усвідомленою, вибірковою, цілеспрямованою, поступово трансформується у творче наслідування, а ще пізніше, може, - у власну творчість. Цей перехід, на думку вчених, відбувається за рахунок розвитку самосвідомості і рефлексії, поява якої залежить від певних особистісних рис і має широкі межі прояву у віковому плані. Існує також припущення, що розвиток і ранні прояви творчих здібностей відбуваються завдяки появі рефлексії на фоні загальної обдарованості в дошкільному віці шляхом наслідування творчих взірців [11].

Крім того, механізм наслідування відіграє особливу роль у формуванні особистості дитини на ранніх етапах онтогенезу, оскільки діти наслідують передусім людей, в контактах з якими вони відчувають свою кровну і духовну спорідненість, фізичне та емоційне благополуччя (М.І. Лісіна, Д.Ф. Ніколенко, Л.М. Проколієнко).

Доведено, що емоційна близькість та позитивне емоційне підкріплення викликає у дитини прагнення бути в усьому схожою на значимого дорослого, що впливає як на поведінку дитини, так і на формування її особистості в цілому.

Наслідування є також механізмом формування у дитини самосвідомості та самооцінки, оскільки імітуючи, аналізуючи дії інших, дитина пізнає не лише оточуючий світ, а й саму себе, включається до системи соціальних стосунків.