2.2. Георгафічне розташування Скіфії за працями Геродота

На сьогодні Україна відчуває брак письмових відомостей, переказів та археологічних знахідок, які би дозволили нам зануритися в глиб історії України часів Скіфії.

Одним з таких джерел для нас на сьогодні є «Історія» Геродота. Ми можемо спостерігати, з якою точністю та любов’ю Геродот розповідає нам про Скіфію, не нехтуючи навіть найменшими деталями.

Представлена Геродотом картина Скіфії є ​​рідкісний зразок географічної повноти та оздоблення, яких тільки могла удостоїтися варварська країна від пихатої класичної давнини "- пише Н.І.Надеждін [19, 480c].

За часів Геродота ще не користувалися системою географічних координат, а вели відлік відстаней від певних географічних орієнтирів.

Ми припускаємо, що в рівнинній Скіфії такими мірилами могли бути річки та морське узбережжя. Тому не дивно, що відстані вимірювалися в стадіях або в днях шляху саме від них, або в днях плавання уздовж них.

За словами Б.А. Рибакова, Геродот користувався атічеськими стадіями, які дорівнювали 177 м. День шляху він брав рівним 200 стадіями (близько 36 км). День плавання, обчислений за відомими відстанями між пунктами, також виявився рівним приблизно 36 км. [20, 248 c.]

За Геродотом теоретична схема - скіфська країна нібито мала форму правильного квадрату - припускає, що вертикальні лінії його мусили бути такими, як і горизонтальні. [1, 567с.]

Ми припускаємо, що самому Геродотові та його інформаторам могла бути відомою лише південна границя до Азовського моря.

А.І. Доватур говорить нам, що південно-східний кут Скіфії спирається на кінець Керченського півострова. [21, 426с.] Продовжуючи свою думку А.І. Доватур зазначає, що при цьому південно-західний кут квадрата припадає на південно-східне передгір'ї Карпат, а його північна сторона йде від Курська до Сарн по річках Сейм та Уж. [21, 426с.]

Досліджуючи праці Геродота ми бачимо, що він називає 8 найважливіших річок Скіфії, це: Борисфен, Істр, Тірас, Гіпаніс, Танаїс, Пантикап, Гіпакіріс і Герр.[1, 567с.]  див. «мал. 2».

Ми солідарні із більшістю дослідників, в їх висновках, що потрібно ідентифікувати назви річок згаданих Геродотом, для точного аби більш точно зрозуміти географічне розташування Скіфії. Ми можемо говорити про ідентифікацію п"яти рік :Борисфен – Дніпро, Істр - Дунай, Тірас - Дністер, Гіпаніс - Південний Буг , Танаїс - Сіверський Донець , а беручи до уваги що річки Пантикап, Гіпакіріс і Герр Геродот поміщає між Борисфеном і Танаїсом то ми робимо висновок , що це могли бути притоки Дніпра.

А.І. Дадуров не розділяє думку про три притоки Дніпра, він вважає, що ця теорія могла би мати життя, якщо визнати теорії Роулінсона про значні зміни земної поверхні, що призвели до істотних змін у розташуванні приток Дніпра або спробувати пояснити помилки у викладі Геродота ". [21, 426с.]

Відповідно до викладу історії Геродотом вчені побудували десятки, які відрізняються один від одного географій Скіфії.

Досліджуючи праці вчених ми доходимо висновку, що мабуть, єдине, в чому їх думки виявились солідарні між собою, так це у невизнанні відомостей Геродота про те, що головна річка Скіфії Борисфен у землі Герр, розташованої в північній частині країни, розгалужується на дві річки, які по дорозі до моря розходяться на сотні кілометрів.

Ми ж спробуємо побудувати географію Скіфії, виходячи з єдиного припущення про обізнаність в географії батька історії, не боячись відомої нам географії на сьогодні. Тобто ми спробуємо показати територію скіфів вірячи кожному слову Геродота. Для зручності ми проагалізуємо основні відомості Геродота про Борисфен, Пантікапей, Гіпакіріс і Гері:

«…четверта ріка – це Борісфен. Вона найбільша серед них після Істру і, на мою думку, вона найбільш корисна для людей не лише серед інших рік Скіфії, але і взагалі всіх інших, крім єгипетського Нілу, бо з ним не можна зрівняти жодну іншу ріку. Отже, серед інших рік Борисфен найбільш корисний людям, бо навколо нього найкращі і найбільш поживні пасовища для худоби і дуже багато в ньому риби, приємної на смак, і вода в ньому дуже чиста, порівняно до інших із каламутною водою і ниви навколо нього чудові, а там, де не засіяно, виростає висока трава. А в його гирлі відкладається багато солі. І великі риби в ньому без колючих кісток, що їх називають антакаями. Для харчування ця ріка дає ще і багато чого іншого, гідного всякої уваги.

Через сорок днів плавання до місцевості, яка називається Герр, відомо, що він тече з півночі, але звідти вище ніхто не може сказати, якими країнами він протікає. Однак встановлено, що тече він через пустелю, доки не досягає країни скіфів-землеробів. Справді, ці скіфи живуть на його берегах на відстані десяти днів плавання. Лише про джерела цієї ріки і Нілу я не можу сказати, де вони є, й гадаю, що і ніхто інший з еллінів не може цього сказати. Там, де Борісфен наближується до моря, з ним з'єднується Гіпаній, що вливається в те саме мілководдя. Вузька смуга суходолу, що утворюється між цими ріками, називається мисом Гіпполая і на ньому побудовано святилище Деметри .А за святилищем на березі Гіпанія живуть борісфеніти». [1, 567с.]

Виходячи з розповіді Геродота ми можемо таки говорити про те, що Борисфен є основною рікою для Скіфії. І Виходячи з цього теорія про автохтонність скіфського народу на українських землях здається все більш і більш реальною.

Далі Геродот описує нам наступні три річки: «… п'ята річка, назва якої Пантикап. Тече вона також з півночі і з озера, а посередині між ним і Борисфеном мешкають скіфи-георгії; втікає ж він в Гілею, а, минувши її, з'єднується з Борисфеном. Шоста ріка - Гіпакіріс, яка, прямуючи з озера і протікаючи посередині області скіфів-кочівників, впадає в море поблизу міста Каркинітіда, направо від себе залишаючи Гілею і так званий Ахіллів біг. . Сьома ріка - Герр, яка відокремлюється від Борисфена в тому місці, до котрого є відомий Борисфен. В тому місці вона починає віддалятися від нього і має таку саму назву, як і та країна Герр, прямуючи до моря, відділяє країну скіфів-кочовиків від царських скіфів і вливається в Гіпакірій. [1, 567с.]

Давайте спробуємо віднайти країну Герр. Для цього ми віднайшли в Геродота декілька підказок. Геродот писав, що до неї 40 днів плавання, користуючись вимірами Геродота ми підрахували що це майже 1400 км з Півночі тобто, від витоку. Переводячи дані результати на сучасну карту України ми можемо говорити про район Черкас. Далі Геродот говорить нам про те, що земля скіфів-кочівників, що тягнеться від гирла Гіпакіріс у Каркинітіда (сучасна Євпаторія) на півдні до витоку Герра на півночі, має протяжність в 14 днів шляху. Вимірюючи цю відстань в кілометрах ми отримали майже 500 км. Знову переносячи цю відстань на карту ми бачимо, що найкоротша відстань від Євпаторії до Черкас дорівнює 500 кілометрів. Третя підказка Геродота нам говорить про те, що у землі Герр знаходяться могили царів скіфських.

А.А. Нейхардт в своїй роботі зазначає думку Д.Я. Самоквасова, про те, що могили царів скіфських, відомі Геродоту, - це курганні комплекси Посулля, а вони розташовані на лівому березі Дніпра, навпроти Черкас. [22, 242 с.]

Отже за працями Геродота ми з точністю можемо говорити про місце розгалуження Борисфена на дві річки. Це район Черкас.

Після встановлення місця розгалуження Борисфена, ми спробуємо вималювати наступну картину течії річок після розгалуження. За писанням Геродота одна річка, яка зберігає ім'я Борисфен, тече на Південь, зливається з Гіпанісом, проходить біля Ольвії і впадає в лиман південніше неї.

Інша, що отримала ім'я Герр, йде далеко на Схід, зливається з Гіпакіріс і впадає в море поблизу м. Каркинітіда (Євпаторії) Між Борисфеном і Герром із заходу на схід вміщаються: лісова область Гілея, обширна степова область проживання скіфів-кочівників і дві річки, Пантикап і Гіпакіріс.

Таким чином, Борисфен можна ототожнити з нинішнім Дніпром тільки в його верхній течії, приблизно до Черкас. Нижню частину Дніпра, що йде далеко на Схід до Дніпропетровська, можна ототожнити з Герром і визнати, що русло, по якому Борисфен протікав 2500 років тому південніше Черкас, нині не існує.

Розгалуження Борисфена на два русла відбувалося в місці впадання Ірдинь в Тясмін у м Сміли. Після цього Герр йшов вниз по Тясмину до русла Дніпра, а Борисфен, з якоїсь нині сухий долині, перетинав вододіл Дніпра з Південним Бугом.

Таким чином ми можемо зробити висновок, що Скіфія покривала майже всю нинішню територію України та місцями виходила за її межі. Справедливість цих відомостей підтверджує ареал скіфських археологічних пам'яток, які зосереджені на територіях сучасної України. див. «мал. 3».