1.3. Лінгвістична теорія походження скіфів

Розглядаючи в попередніх підрозділах історію виникнення скіфів, ми бачемо, що найбільш значимі історичні відомості про скіфів маємо з 4 книги “скіфія” Геродота. Впринципі в ній вперше згадується назва “Скіф”. Тому ми можемо говорити про Геродота, людину, яка і придумала етнонім «скіфи», навене цей етнонім писався за принципом «бачу-пишу». Ми маємо на увазі літеру «Y» (у-псилон), яка в класичному грецькому (на той момент гелленському) алфавіті відповідає українській «У», у новогрецькій мові почали читати її як букву «І» (і-псилон).

В результаті цієї “помилки” Скуфія почали читати як Скіфія. [12, C.271]

Тому ми вважаємо про справедливість визначення вживання терміну не «скіф», а «скуф».

Підтвердження цієї теорії ми знаходимо і в Нестора Літописця коли він говорить про ериторію і населення Великої Скупи: «…поя же (взял же с собою) множество варяг, и славенъ, и чюдь, и кривичи, и мерю, и деревляны, и родимичи, и поляны, и северо, и вятичи, и хорваты, и дулебы, и тиверци, яже суть толковины; си вси звахуться от грекъ Великая Скуфь» [13, C.36-37].

І тут ми задаємось запитання, чому історики так вперто говорять «скіф», коли ж, насправді, практично не виникає сумнівів у правильності «скуф»?

Тому ми спробуємо дальше довести не правильність написання назви “Скіф”. Нас зацікавив звук [f] в слові ”Скіф”. Крім того, філологи добре знають, що так звані скіфи, як і давні українці, не мали звука [f].

У сучасній українській мові майже всі слова, що мають цей звук, - іншомовного походження. Ще і нині по деяких селах України його вимовляють як хв, або п: Хведір, Пилип, хвабрика тощо. Таке ж явище було притаманне мові етрусків, які генетично є нащадками італійських пелазгів (вихідців з прадавньої України).

Це свідчить про те, що не могли на теренах України придумати [f]. Отож, “скуф” - “скут”, або “ скуп”.

Підсумовуючи вищесказане, та спираючись на лінгвістичні дослідження ми можемо твердо говорити, що насправді назву «скіфи», як таку придумав Геродот лише для того, аби його краще розуміли Греки, тобто пишучи своєю мовою за принципом «бачу-пишу». А терміни «скут» або «скуп» ми можемо назвати українськими, так як прослідковуючи подальшу історію України ми знаходимо не одноразово це слово , що означає збори або об’єднання. Тому виходячи із всього вище написаного ми притримуємося думки, що скіфи – це автохтонні об’єднанні племена, що заселяли басейн річки Борисфен і точно не кочівні племена Азії.

ІІ. ГЕОГРАФІЧНІ ТА ЧАСОВІ СПОРИ В ІСТОРІЇ СКІФІІЇ

2.1. Часові рамки появи Скіфії на історичній карті світу за працями стародавніх істориків

Перші дані для хронологічного дослідження нам запропонував Геродот. Згідно з ним, скіфи - наймолодший народ. [1,567 с.] Далі батько історії нам розповідає, що від першого царя Таргітая до походу Дарія пройшла 1000 років.[1, 567 с.]див.«мал. 1»Продовжуючи історію про скіфів Геродот згадує про фараона Сесостріса, який нібито, за його словами підкорив скіфів. Сесостріс був при владі за два покоління до Троянської війни.[1, 567с.] Щодо відвідування Скіфів Гераклом, від сина якого Скіфа пішли скіфські царі,[1, 567с.] то Геродот викладає пізніше розповіді про Таргітая, тобто ми можемо говорити про Таргітая, як людину, що проживав на цій території раніше приходу Геракла. Але аналізуючи міфи греків ми бачимо, що Геракл жив поколінням раніше Троянської війни.

Тому ми пропонуємо появу скіфів віднести не раніше 3700р. до н. е., а їхню війну з єгиптянами і народження Скіфа, сина Геракла відповідно до –ХVІ - XIII століття до н. е.

А. І. Іванчик, який надзвичайно прискіпливо вивчав дане питання концепція, приписує перемогу скіфам над єгиптянами в період , що передує IV століттю до н. е. [ 14, C. 213] Досліджуючи діалог єгиптян і скіфів про давність Юстин (він же Юніан, Юстиніан або Марк Юстин) говорить про, скіфів як не наймолодший, а найдавніший народом. [15, C. 21]

Якщо ж говорити про Діодора, то він однозначно говорить про Зевса, як батька Скіфа, а не Геракла. Синами ж Скіфа він називає Пала і Нала. Ці відомості нам дають змогу відносити народження Скіфів, на відміну від Геродота, ще в більш давню епоху . [16]

Такий висновок ми можемо робити виходячи з того, що Діодор цю легенду поміщає перед розповіддю про амазонок.

Юстиніан же під час скорочення твору Помпея Трога, вказує нам на цікаві хронологічні події. Він говорить: «…після перемоги скіфів над єгиптянами ... протягом 1500 років Азія платила данину скіфам». Пізніше Юніан згадує про ассірійців які ,за його словами, правили Азією 1300 років.[15, C.14] Поряд з ассірійцями Марк Юстин нам говорить ще про період в 350 років – правління мідян. [15, C.8] В тому ж творі Юніан відносить панування мідян до періоду перебування на престолі перського царя Кіра (середина VI століття до н. Е.)[15, C.3]

Узагальнюючи вищенаведене ми можемо віднести перемогу скіфів до хронологічних рамок 3100 р.до н. е.

Розповідаючи про юнаків царського роду Плінія і Сколопіте, Юстин зазначає, що їх убили під час походу на амазонок. [15, C.24] Ми можемо говорити, що події, з юними царевичами,описані в Помпея Трога відбувались мінімум за два покоління до Троянської війни, а похід скіфського царевича Панасагора проти Афін - за одне покоління.

А.І. Іванчик нам говорить про те, що з викладенням певних дат Юстином не погоджувався історик Ороз, так як дані дати суперечили біблійному датуванні потопу. [ 14, C. 208-209]

Якщо ж говорити про християнського історика Ороза, то він зазначав, що досягнення скіфами панування в Європі та Азії можна віднести до періоду за 1500 років до Ніна, що припадає на 3553 до н. е. .[17] Ми бачимо, що Орозій для чогось переставив послідовність воєн. Перемогу ассірійського царя Ніна над скіфами він датує за 1300 років до заснування Риму (2053 до н. е.) , а ось Панасагор ж воює зі скіфами за 480 років до заснування Риму (1233 до н. е.). [17]

Ми можемо зробити висновок , що у Орозія і Геродота, ця війна датується різними періодами , але обидва її згадують перед Троянською. Підсумком скіфської війни, як і у Юстина так і у Орозія є перемога скіфів .

Про те, що війна Скіфів передувала Троянській війні говорить і Йордан, коли розповідає про перемогу готського короля Танаузіса над єгипетським фараоном Весозісом [18, С.373-374], але чомусь він не згадує імена царевичів Сколопіла та Плінія під час опису амазонок.

Підводячи висновок, щодо хронологічного аналізу історії Скіфії ми спираємось на древні перекази. Проаналізувавши ці перекази бачимо, що їх автори часто оперують звичними круглими числами, якими за часту і обчислюються такі події, але про те вони нерідко суперечать один одному, що не уможливлює зіставлення їх із археологічними даними. Тому ми більш все таки схильні говорити про Скіфів, як народ який виник до початку 3700 – 3100 рр. до н.е., а великі скіфські війни можна віднести ще за довго до заснування Римської імперії.