2. Сколотська легенда та легенда великого азіатського переселення.

Розглядаючи дві теорії походження скіфів за Геродотом, ми повинні розуміти, що вони полярно протилежні: перша – теорія сколотська ( говорить про скіфів, як вихідців з України) , друга теорія – великого азіатського переселення ( говорить про прихід скіфів на Україну з далекої Азії та Індії.

За першою версією Геродота, скіфи в Придніпров'я нізвідки не приходили, вони – споконвічно населяли ці землі споріднюючись з сусідніми етнічними утвореннями. Власне скіфами в цій легенді виступають племена орачі, та племена землероби які заселяли басейн річки Борисфен , Геродот їх називав «сколоти» .

Говорячи про сколотську легенду, ми повинні почати її аналізувати з Таргітая, найпершого жителя цієї, тоді ще безлюдної, країни.

Про Тергітая Геродот говорить так : «…Скіфи кажуть, що їхній народ є наймолодший серед усіх народів, і ось як це сталося. Їхня країна була пустелею і перша людина, що там з'явилася, був такий, що називався Таргітаєм. Батьками цього Таргітая, як вони кажуть, але я цьому не вірю, були, за їхнім твердженням, Зевс і дочка бога ріки Борисфена. Від них походив Таргітай і у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота плуг, ярмо, сокира і чаша. Перший побачив їх старший і наблизився, щоб їх узяти, але все це золото, коли він підійшов туди, почало горіти. Він віддалився і тоді до них підійшов другий, але із золотом сталося те саме. Отже так своїм полум'ям прогнало їх золото. Проте, коли до нього наблизився третій, молодший, золото згасло і тоді він узяв його собі і пішов із ним додому. І старші брати, після того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому. [1, 567 с.]

На жаль, Геродот залишив уже надто лаконічну згадку про Таргітая.

Ми бачимо перед собою предка-родоначальника, який не наділений ніякими міфологічними рисами, а просто згаданий Геродотом. Продовжуючи дослідження праці Геродота, ми спостерігаємо, що падіння плуга та інших небесних дарів сталося не при ньому, а при його синах. Тому ми прийшли до висновку, що появу самого Таргітая потрібно віднести далеко в глибини тисячоліть, в епоху до появи орного землеробства.Також говорячи про синів, ми припускаємо, що Геродот міг мати на увазі просто нащадків Таргітая

( внуків , правнуків).

Не зважаючи на те, що Геродот залишив мало відомостей про Таргітая він досить ясно висловився стосовно третього переказу ,якому він найбільш довіряє, а саме : «…із кочовиками-скіфами, що мешкали в Азії, воювали і завдали їм чимало прикростей массагети і через це скіфи перейшли за ріку Аракс і прибули в Кіммерію (бо країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кіммерійською). Кіммерійці, коли побачили, що проти них виступило велике військо, почали радитися, що їм робити. Тут їхні думки поділилися надвоє, і кожна сторона наполягала на своїй думці. І найдостойнішою була думка царів, а думка більшості зводилася до того, що їм вигідніше віддалитися, ніж залишившися наражатися на небезпеку і чинити опір численним ворогам. Але думка царів була воювати до останнього з ворогами, обороняючи свою країну. Хоч як там було, ні більшість не хотіла послухатися царів, ні царі більшості. Отже, перші вирішили без бою покинути країну загарбникам і тікати від них, а царі вирішили краще бути вбитими і похованими на батьківщині, але не тікати з більшістю, згадавши, як їм було добре тут і які муки спіткають їх, якщо вони втечуть разом із більшістю. Скоро вони прийняли такі рішення, вони розділилися, обидві їхні частини стали рівними в числі і вони почали битися між собою. І всіх, що в битві було вбито, кіммерійці поховали поблизу ріки Тірасу (і їхні могили і тепер ще можна там бачити). Там їх поховали і після того вони покинули країну. Згодом прийшли скіфи, знайшли країну незалюдненою і зайняли її.»[1, 567 с.]

Так, наприклад, Б. Н. Граков , як і ряд інших дослідників стверджує, що кочові скіфи з'явилися в північно-чорноморських степах ще в IX -VIII ст. до н. е. До кінця VII ст. вони жили в сусідніх землях з кіммерійцями. Із слів автора випливає, що заселення Причорномор'я скіфами було поступовим і що тільки після вигнання їх ( Скіфів – ред. автором роботи) з Передньої Азії, після 616 р, вони остаточно осіли в Подніпров'ї, частково змішавшись із залишками кіммерійців у вигляді місцевого населения.[7, C.2 ]

Дослідник Д.С.Раєвський погоджуючись з третьою історією Геродота ставить іраністів в зв'язок із сколотами , Таргітая в прямий зв'язок з іранським Траетаоном та індійським Тритію. [8, C.115]

Крім майже ідентичного імені, схожість міфологічних персонажів підтверджується і їх долею: Траетаон - родоначальник перських царів. У нього троє синів, з яких виділяється молодший, якому і дістається батьківське царство. Надалі обділені старші сини вбивають молодшого брата. Д. С. Раєвський у зв'язку з цим мотивом вбивства молодшого брата приводить епізод з «Аргонавтики» Валерія Флакка, де Колакс веде бійАрпоксаєм, а потім гине від руки Язона. [8, C.117]

Іранський Траетаон схожий з індійським Тритію: обидва вони перемагають триголове чудовисько і звільняють перший - жінок, а другий - биків. Цей же мотив пов'язує Траетаона і Тритію з грецьким Гераклом, який переміг триголове чудовисько Гериона і визволили биків.За словами Б.Н. Грабова саме цей епізод понтійські греки і приєднали до скіфської легенди. [9, C.120]

Як ми бачимо дослідники, що виходили з поняття єдиної скіфської культури без розділення її на підрозділи : власне скіфську (кочівників) і сколотську (землеробів), надзвичайно багато використовували коло східних міфологічних елементів для доведення індо-іранського походження скіфів, а головне - для залучення міфу про Таргітая в скіфо-іранську міфологію.

Ми вважаємо, що повинен бути знайдений інший підхід підхід до цього цікавого питання. Попередньо звернемо увагу на те, що грецька міфологія тут представлена ​​героєм, для якого крадіжка биків Геріона була одним з багатьох його подвигів і по праву з ідеєю родоначальника, «першої людини», не пов'язана. А між тим наявність або відсутність в грецькій міфології схожості Траетаона з Таргітай дуже важлива для вирішення більш широкої проблеми.

А.Ф. Лосєв зазначає, що ми не знайдемо ​​героя з ім'ям, схожим на Таргітая, в грецьких міфах, але при цьому говорить нам про Аполлона-Таргелія, культ якого був широко поширений в Іонії. Аполлону-Таргелія був присвячений одинадцятій місяць року (середина травня - середина червня). Таргелія святкувався в таких древніх центрах Греції, як Мікени і Фіви. [10, 425 с.]

Слово «таргсліос» було, очевидно, настільки архаїчно, що навіть етимологія і первісне значення його були недостатньо ясні самим античним еллінам: Гесихій - «горщик зі священним варивом»; Великий Етімологікон - «нагрівати землю»; Атеней - «свіжовипечений хліб з першого помолу» [10, 425 с.]

Аналізуючи міфологічну літературу ми можемо говорити про те, що первинний сенс слова «таргелія» утратився, і на сьогодні його майже не можливо роз’яснити.

Б.В. Горбунов говорить наступне : «…Аполлон-Таргелія, пов'язаний з літніми святами врожаю, першого хліба, бог, який вимагав людських жертвоприношень.(спалювання жінки із своїм чоловіком після чого викинення їх праху в воду – ред. автором роботи)

Проаналізувавши роботи вищезгаданих дослідників ми вийшли з меж скіфо-арійських зіставлень і отримуємо більш широке коло образів та імен: іранський Траетаон, індійський Тріта, слов'янський Таргітай, грецький Таргелія.

Говорячи про Геродота,то ми розуміємо, що його цікавили насамперед походженняплемен Скіфії, які він розподілив на дві легенди: одна говорила про розселення по степах скіфів-лучників, а інша оповідала про походження сколотів-землеробів від Зевса та дочки річки Борисфена першої людини -Таргітая.

Коли ми задаємо собі питання, ким в етнічному сенсі насправді були Скіфи і куди вони пішли, то багато чого направляє нашу увагу на індо-іранське племена, що рухалися приблизно в цей час на схід.

О. Н. Трубачов підтримуючи третю історія Геродота встановив цілий ряд місць, де осіли на півдорозі, відсталі від загальної групи кочівники . Зокрема, це сінди, сусіди скіфів в Приазов'ї [11, 340 c.]

Підводячи висновки ми можемо сказати про те, що скоріш за все міфи, що багато вчених пов’язують в один міф, насправді народжувалися в два етапи: спочатку це сталося тоді, коли трипільські племена перейшли до орного землеробства і гарячої кованої чистої міді, тобтов кінці III тисячоліття до н. е.

Тоді і міг виникнути міф про Колаксай, Царя-Сонця, власника золотого рала, що упав з неба синам Таргітая. І тоді ж, напевне, у зв’язку з роботою трипільських мідників міг виникнути і міф про божество, що послало людям кліщі для ковки. І скоріш з все названо це божество було Сварог, від індійського «swarga» - небо. А ось, що стосується Таргітая, батька царя-орача, то він повинен бути віднесений до ще більш раннього часу.

Звичайно ми вважаємо, що теорія Геродота яку більшість вчених про велике азіатське переселення має під собою раціональне зерно істини. Але ми все ж схиляємось до автохтонності скіфів на території України. І підтримуємо теорію про зародження скіфів в басейні Дніпра ( Борисфену). Аргументуємо ми це тим, що за легендою впало з неба на скіфську землю: золоті плуг, ярмо і сокира. Раціональність і потрібність цих речей є очевидною. Плуг потрібний людині-хліборобу, який осів на одному місці для обробітку землі, так як кочівники переходячи з місця на місце і не мали би змоги зібрати урожай. Ярмо же потрібно лише народам орачам, які могли би запрягти в нього худобу. І під орачами ми маємо на увазі знову таки осілих людей. І нарешті сокира , яка потрібна для того аби зрубати дерево і побудувати з нього будинок. Так, як кочівникам часто приходиться змінювати місце проживання вони нічого не будують.

І як висновок ми можемо говорити, що речі, які за легендою дані скіфам, зовсім не потрібні кочовикам, а потрібні саме осілому народу, народу-хліборобу, народу-орію .

Якщо ж взяти до уваги метал, з якого були зроблені плуг, ярмо і сокира, то кочівництво скіфів взагалі зводиться до нуля.

Ми не будемо доводити в яку з епох ( бронзи, заліза чи міді) впали вищезгадані речі, але чомусь жодний з цих металів не мав честі бути згаданим Геродотом.

А ось золото ж є одвічним символом сонця. І тут ми можемо навести наступний аргумент: трипілля з його традиціями поклонятися сонцю (наприклад поселення трипільців було побудоване у вигляді сонця, тобто круга. Також не потрібно забувати про культ сонця, який пізніше продовжився в культі Хорса (сонця), Дажбога (сонця) та Ярила (також асоціюється з сонцем). Дійшовши висновку, що золото – елемент поклоніння сонцю, ми не зустрічаємо такого поклоніння в кочовиків. Адже сонце впливаєна ріст пшиниці, та на тепло певного місця, яке не можна покинути. А кочівники, як відомо , з легкістю міняли місце проживання .

Таким чином ми можемо говорити про те, що скіфи не були кочівниками, а все таки були осілим автохтонним народом .Стосовно Геродота, то під «скіфами» в його творах потрібно розуміти слов’янський народ, який наевне все ж і був трішки змішаний з іранським. Під іранським народом ми розуміємо племена аріїв, які після столітніх мандрівок Азією повернулись на Батьківщину.